Полтавські вальори Валерії Носик

Вальори. Слово латинського походження (valere – бути цінним, мати силу). Що означає термін? Найтонші відтінки, які показують як один і той же колір змінюється під впливом світла, тіні й повітряного простору… За допомогою вальорів художники створюють об’єм, система вальорів формується так, щоб не використовувати надмірно різних фарб.

Етимологія слова завжди має архіважливе значення. Гарний переклад valere (лат.) – мати силу! Картини Валерії Носик сильні, енергетично перш за все, але не тільки… Героїнею мистецько – літературного есе цього разу буде саме вона, чарівна й талановита полтавка. Знайомство з роботами художниці викликає емоції, вони мають вплив на настрій шанувальників малярства. Це той живопис, через який мисткиня передає внутрішню, почуттєву налаштованість, пристрасть, зажуру, радість. Вдивляючись у її роботи, особливо міські пейзажі, глядач ніби долучається до енергетики авторки, відчуває ритм, динаміку, буяння життя.

Дитинство, багато хто з нас згадує ту пору з лагідним усміхом і світлим смутком. Чому смутком? Бо ж ніколи не повернеться…Приємно відтворити у пам’яті опіку й любов батьків, і, дитинство – воно безтурботне… Все довкола видається великим й барвистим… Важливо! Основи світогляду, характеру закладаються у тому, ранньому віці.

Теплі спомини панни Валерії про найсвітлішу пору життя, які вони? «У бабусі в селі Мале Ладижине, що на Полтавщині, кожного ранку вставала о 4 годині разом бабусею, треба було встигнути побачити схід Сонця! Годували курей, качок, і, вона завше наголошувала на неповторній красі світанків. Згодом, вже бувши школяркою, щороку очікувала канікул, мала в селі багато друзів. Каталися на велосипеді, грали в різні ігри, звичайно, кожного дня малювала з насолодою…», – ділиться згадками творчиня.

Освіта відіграє значну роль у житті людини незалежно від фаху. Дівчина закінчила Полтавську дитячу художню школу, вчитель – Андрій Тарасенко; водночас навчалася у майстерні Юрія Бернацького – персонально та в міні – групах. Здобула дві вищі освіти, навчалася на факультетах: образотворчого мистецтва та фізичної культури і спорту в Національному університеті «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка». З – поміж університетських викладачів виокремлює таких – Юрія Бернацького, Тетяну Зіненко, Олега Перця.

Експресіонізм та імпресіонізм, два напрями малярства, багато в чому протилежні, але можливе їх поєднання, такий синтез бачимо у мальовничих творах молодої авторки. Її картини передають внутрішні емоції за допомогою суб’єктивного сприйняття реальності. У творах проявляється емоційна напруга, мисткиня застосовує детальний, фактурний мазок на межі імпресіонізму з експресіонізмом, що створює оригінальний візуальний ефект.

Щодо філософії творчості панни Валерії, то маю думку – у картинах присутній підтекст феноменології Едмунда Гуссерля та деякі мотиви філософії Бенедетто Кроче. Філософія Гуссерля допомагає вивчати не сам об’єктивний світ, а те – як ми його відчуваємо та бачимо, мислимо про нього. Видатний італійський мислитель Бенедетто Кроче та його головна праця «Філософія духу» в 4 томах. Любомудр запевняв, що дійсність є постійним творчим процесом, а мистецтво – це чисте самовираження, котре не підвладне раціональним правилам.

Поєднання імпресіонізму з експресіонізмом, крізь призму психології, це потужний інструмент індивідуації. Художниця яка володіє таким синтезом не є епігоном чи копіїстом або ремісником, вона перетворює свої особисті переживання на символи, які мають універсальну, колективну значущість. Так народжується живопис, що може глибіти у підсвідомість.

Музика… Таким роботам співзвучна музика, як на мене, представлена творами раннього А. Шенберга та Г. Малера, можливо – Р. Штрауса.

Поезія… Сполучення імпресії з експресією знайшли найбільший прояв в українській модерністській ліриці, точніше у геніальних «Сонячних кларнетах» Павла Тичини.

«Подивилась ясно – заспівали скрипки!

Обняла востаннє, – у моїй душі! –

Ліс мовчав у смутку, в чорному акорді.

Заспівали скрипки у моїй душі!».

Фрагмент з вірша Павла Тичини «Подивилась ясно…».

У своїх ранніх футуристичних поезіях Михайло Семенко застосовував рвану ритміку, щоб передати суб’єктивні переживання. З відомих європейських віршотворців можна назвати Георга Тракля, експресіоніст, який використовував деякі імпресіоністичні складники для того, щоб створити тло зажури у поетичних рядках….

Полтава. Шевченківський парк. Червень 2026-го, спекотна днина, але спека насиченому діалогу не завада… Панна Валерія розповідає про улюблених художників, свої літературні вподобання, музичні. З – посеред широко відомих художників відзначає імена – Анатолія Криволапа, його роботам притаманні – використання чистих кольорів, пастозність та експресія, символізм закодованих мотивів через архетипні образи Природи. Ганна Криволап, її живопис характеризується фігуративною абстракцією, емоційністю колористики, динамічним мазком, багатошаровою фактурою. Серед художників Полтавського краю виокремлює самобутніх: Галину Рідну та Сергія Гнойового.

Розмова тривала у Шевченківському парку. У цьому вбачаю певну закономірність… На запитання: «Чи любите поезію?», дівчина відповіла: «Тараса Шевченка люблю, у його віршах знаходжу відповіді на виклики сьогодення». Захоплюється сміливістю, щирістю, психологізмом віршів Ліни Костенко.

Серед письменників, які пишуть прозою відзначила Володимира Винниченка. «Його твори поєднують ознаки реалізму та модернізму. Письменник приділяє увагу внутрішньому світу людини, поєднує протилежності – полярність поміж високими ідеалами одних героїв і брудну поведінку інших, прозі автора властиві динамічні сюжети та конфліктність персонажів», – переконливо мовить художниця.

Музичні вподобання молодої полтавки – це джаз та рок – музика. Був приємно подивований, коли Панна назвала улюблені гурти: AC/DC, Metallica… Адже пік популярності австралійського гурту AC/DC припав на період кінця 1970 – х, першу половину 1980 років минулого століття. Зенітом кар’єри американського музичного колективу можна назвати кінець 80 -х – початок 90-х років ХХ віку.

У дні мого короткого перебування у Полтаві, ще продовжувалася персональна виставка картин Валерії Носик, місце проведення: бібліотека – філія №5 Центральної бібліотеки Полтавської міської територіальної громади. У приміщенні експонувалися взірці малярства й ліногравюри. Вдвох ми неквапно оглянули представлені для ознайомлення роботи. Від споглядання творів отримав естетичну насолоду, вони ніби притягують погляд глядача, хочеться розглядати подовше… Це вже третя персональна у творчому бутті мисткині, пойменована «Вертикаль. Вектор надії», звісно, будуть ще, не лише у Полтаві, а й у Києві, а потім, у багатьох країнах Європи.

Валерія Носик – членкиня Полтавської обласної організації НСХУ, працює асистенткою кафедри образотворчого мистецтва Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», окрім того, фітнес – тренером. Обожнює швидку їзду на мотоциклі. Ясна річ, багато часу приділяє творчості. Докладатиме вагомих зусиль, щоб професійно вдосконалюватися у головній справі свого життя – Мистецтві!

Що можна побажати молодій, здібній художниці? Продовжувати вести пошук власного почерку малярського письма, поєднувати уяву з майстерністю, не боятися експериментів, багато чого ще… Митець має бачити те, що не помічають інші.

Хай буде так!

Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник ЛЕЛЕГ – 4 (Лабораторія Експансії Латентних Експериментів Горішнього – 4) та БУМ (Брама Українського Мистецтва).