Яка ж вона, графіка Євгенії Моторної?

Графіка – найдавніший вид образотворчого мистецтва, де основою є малюнок. Першими взірцями являються наскельні малюнки (петрогліфи), які виконувалися крейдою, вугіллям, охрою чи шляхом висікання/видряпування. Панівні виражальні засоби: лінії, штрихи, плями та контрасти кольорів, переважно чорного та білого. Колір не відіграє головну роль, на відміну від живопису. Однак, твори можуть бути поліхромними або монохромними. Матеріал, на якому переважно виконуються роботи – папір.

Різновиди графіки: станкова (малюнки, ескізи, гравюри); книжкова або газетно – журнальна (ілюстрації, обкладинки, шрифти); плакатна та рекламна; комп’ютерна (анімації, 3Д моделі, цифрові ілюстрації).

Визначальні особливості графіки – ґрунтується на грі світла й тіней, силуеті та фактурі паперу. Митці у процесі творення використовують олівці, туш, вугілля, сангіну… Вона лаконічна, адже дозволяє передати ідею, емоцію з невеликою кількістю деталей.

Євгенія Моторна… Розповідь про творчість художниці, її погляди, вподобання. Цікавість до малювання з’явилася ще у дитинстві, пані Євгенія пригадує: «Коли мені було 5 років, вихователька нашого дитячого садка, яка мала художні здібності, малювала для дівчаток принцес, саме тоді промайнула думка: а я так зможу? Відтоді почала малювати більш усвідомлено, ставлячи перед собою певну мету… Особливо мене захоплювали книжкові ілюстрації, книжка сама по собі, як суб’єкт мистецтва – кольори обкладинки, ілюстрації, товщина видання, відтінки паперу, віньєтки, буквиці… З книжками бавилася, а вже потім читала їх».

Школа, молодші класи, батьки помітили, що донька не тільки постійно малює, а й має неабиякі здібності до цього. Невдовзі дівчинка стала ученицею Дніпропетровської дитячої художньої школи №1, яку очолював Хандога Микола Федорович, талановитий художник та педагог. Його стиль викладання та підхід до ведення уроків знадобився у майбутній педагогічній діяльності. Важливо! У віці 18 років, коли Євгенія студіювала науки у Дніпропетровському театрально – художньому коледжі, паралельно з навчанням стала працювати викладачкою цього ж закладу (художньої школи), запрошення надійшло від директора.

Художниця продовжує розповідь: «Перші мої кроки у професійній освіті – це роки навчання у художньому коледжі, де вивчала Дизайн. Викладачами були талановиті художники та дизайнери: Самарська Діана, Папушнікова Оксана, Хвостенко Сергій, Падун Володимир (1942 – 2016), Бондаренко Віра, інші… Деякі з них уже не працюють у коледжі, дехто, шкода, але пішов у засвіти, але кожен з них вніс свій неповторний, важливий вклад у формування мене як творчої особистості».

Вищу освіту здобула у навчальному закладі який має 4 рівні акредитації – Харківська державна академія дизайну і мистецтв, спеціальність – графіка. Навчатися саме у цьому ВНЗ – давня мрія молодої творчині. Викладачами в Академії були відомі майстри станкової та книжкової графіки, такі як: Дмитро Скляр, Ольга Іващенко, Ільдан Яхін, Олег Омельченко, Володимир Шевченко та інші.

З розповіді Євгенії Моторної: «Харківська академія дизайну та мистецтв дала мені не лише професійну освіту, але й встановила високий рівень вимог до себе, бажання розвиватися, вчитися новому та вірити у себе. Суттєво! Художнє життя у Харкові вирує й досі, попри складні умови, адже триває війна… Під час навчання в Академії почала регулярно брати участь у міських та Всеукраїнських виставок. Особливо відзначу виставку «Графіка у Харкові», котра набула статусу міжнародної».

Одночасно з навчанням продовжувала діяльність як викладач образотворчого мистецтва у художніх школах і студіях: Дніпра, Харкова та Харківської області. Художниця пробувала свої сили: у дизайні ювелірних виробів, ілюстраціях до модних журналів, створенні дитячих іграшок і сувенірних монет, навіть у художньому розписі меблів. Але Доля увесь час повертала її до мистецької педагогічної праці .

Протягом восьми років працювала викладачкою художнього відділу дитячої музичної школи селища Краснокутськ, що знаходиться на теренах Харківської області. Пам’ять художниці дотепер зберігає – неймовірну красу довкілля цього краю, доброту і відкритість мешканців… З багатьма випускниками цієї школи підтримує людські й творчі стосунки чимало років. Саме в той час: проілюструвала збірку віршів місцевого поета та педагога Генріха Акулова «На скронях зима, а на серці весна». Ілюстрації Євгенії Моторної прикрашають також книжку Михайла Красікова «Учень трави», відомого харківського етнографа, фольклориста й літературознавця.

Від 2019 року – викладацька праця у дитячій художній школі Харкова №1 імені Іллі Рєпіна, це найбільший мистецький заклад міста для дітей. Тут панувала особлива атмосфера, в якій пані Євгенія почувала себе як у мистецькій родині. Колеги – художники найрізноманітніших напрямків, навчалися один в одного, передавали знання та надихали учнів до творчої праці. Це той період, що став найбільш плідним у творчому житті мисткині. Вона активна учасниця багатьох виставок та творчих проєктів, що відбувалися у Харкові.

2022 рік… Він вніс значні зміни у буття Євгенії Моторної, вони пов’язані з повномасштабним вторгненням Московщини (РФ) в Україну (початок війни – 2014 рік). Змінилося не тільки місце проживання… Разом з родиною переїхала до Дніпропетровської області. Якраз у цей час в її творчому доробку з’явився ряд патріотичних творів, наповнених любов’ю до української історії та культури. Постали нові, потужні серії графічних робіт. Передусім – це «Абетка: тварини України», присвячена звірям, птахам, комахам та рептиліям, які трапляються на території України, посилена увага приділена вимирущим створінням, або тим, що потребують захисту. В «Абетці» використаний відомий шрифт «Рутенія», то українська абетка, що досліджена та створена видатним каліграфом, професором Василем Чебаником. Завдяки підтримці та порадам мистецтвознавці Валентини Слободи та Оксани Нечай, директорки Дніпровського видавництва «Ліра», вийшов у Світ невеликий, але важливий для авторки наклад «Абетки».

Був започаткований ще один, знаковий проєкт – «Сила дотику». Створено 5 великих робіт, буде продовження. У цій серії поєднано: зображення диких тварин, птахів з жіночими руками. Провідна ідея серії, на думку авторки,– це перемога краси та чуйності над агресією, а також любов до свободи, турбота і захист. «Саме ця серія є відлунням моєї рефлексії на події в Україні під час московської – української війни, яка триває…», – наголошує пані Євгенія.

2024 – 2026 роки. Переїзд до Києва, народження другої дитини, донечки. Перебування у столиці додало мисткині нових творчих сил та доброї енергії. Займається створенням нової графічної серії – «Тваринний магнетизм». Надалі є активною учасницею виставок у Києві, Харкові, Дніпрі, Одесі. «Для мене було честю створити ілюстрації до збірки поезій молодої поетеси Мар’яни Бедрійчук «Між світами», сміливої українки, котра у складі ЗСУ боронить нашу державу», – розповідає художниця.

Графіка Євгенії Моторної: гарний смак у компонуванні, авторка вміло й гармонійно поєднує та розташовує візуальні елементи на площині. Роботи мають цілісний характер, естетично привабливі, цим притягують погляди глядачів, викликають сплеск емоцій. Професійне володіння лінією, творам властива метафоричність, приділяється увага передачі внутрішніх станів. Володіє авторським стилем, зосереджена на темах – Природа, Жінка, тварини.

Барви… Скільки написано та мовлено про білий та чорний кольори!! Білий символізує денне сонячне світло, земне життя на противагу чорноті ночі. Я вподобав означення білого за Мішелем Пастуро, французький професор історії Середніх віків та експерт із західної символіки: «Білий – колір знання й водночас чистоти». Чорний – вишуканість, елегантність, мінімалізм. В європейських країнах є символом скорботи. Колір сили, хто віддає йому перевагу, любить відчуття влади, так вважають психологи; стилісти називають його нейтральним.

Розгляньмо принаймні деякі роботи… «Козак – Характерник», його можна вважати прообразом справжньої еліти нації… Як слушно підкреслював Юліус Евола: «В тиші, у суворій дисципліні само володіння і самовизначення ми повинні з холодною, настирливою «старанністю» створити з одиниць еліту, яка відродить сонячну мудрість і ту мужність (virtus), про яку не варто говорити вголос, і котра виходить з глибини душі й свідомості, доводиться не в дискусіях і книжках, а у творчій дії».

В усній народній творчості постає як носій сакральних, езотеричних знань, любомудр, цілитель. Володар високого рівня свідомості, готовий при потребі до самопожертви.

«Мереживо відчуттів»: наявні знаки й символи, що характерні й іншим творам. Чотири пари жіночих рук наче обертаються по колу, чуттєвість, жіночність, ліризм, і, коловорот?! Стародавній сонячний символ, найчастіше з вісьмома променями, кінці яких загнуті в один бік. Гілки дерев, листя, кетяги калини… Вічний колообіг Природи? Ось такий плин асоціацій викликала робота…

«Нескорені»… Якими рисами характеру наділена людина яка вподобає цю роботу? Рішучість, сміливість, можливо, навіть відчайдушність…

Дитинство – це той період життя людини коли починає формуватися характер, основні цінності, стиль поведінки, вподобання… Оскільки художниця без малювання свого буття не уявляла, цим був зумовлений вибір професії. Був певний проміжок часу коли захоплювалася етнографією та археологією, але повернулася до вибору на користь мистецтва. Ще одне уподобання – боністика. «Красиві банкноти – як своєрідний витвір графічного мистецтва. В банкнотах відображається історія, традиції, культура країни. Нагадує неповторну культурну подорож…». Музичні смаки пані Євгенії різноманітні – соул, ритм енд блюз, техно, рок. Від характеру творчої праці залежить вибір музики. З – поміж видатних, відомих художників – графіків відзначає творчість: Георгія та Сергія Якутовичів, Анатолія Базилевича, Мауріца Корнеліса Ешера. Цінує роботи Владислава Єрка, навчаючись в художній школі була залюблена у його ілюстрації до «Снігової королеви».

Євгенія Моторна прагне передусім творити в щасливій, мирній країні… «Хочу займатися тим, до чого тяжіє моє серце, вільно висловлювати свою думку засобами мистецтва. Колись мріяла про славу, тепер жадаю, щоб якомога більше часу присвячувати улюбленій справі…».

Хай буде так!

Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник ЛЕЛЕГ – 4 (Лабораторія Експансії Латентних Експериментів Горішнього – 4) та БУМ (Брама Українського Мистецтва).