Антон Шепа: барви Сріберної Землі

2022 рік – вперше торкнувся словом творчості Антона Шепи, непересічного закарпатського творця. Писав і таке: «Антон Олексійович, як і інші, самобутні, неповторні у своїй творчості закарпатські живописці, любив свій край і його казково чудове довкілля. Народжений 17 квітня 1928 року у багатодітній сім’ї, в селі Підгоряни на Мукачівщині (нині – район міста). У віці 4-х років залишився без матері. Нелегке дитинство, важкими видалися і юнацькі роки. В 1948 році мав намір поповнити лави українських філологів Львівського університету, не вдалося. Вступити до Львівського інституту декоративного та прикладного мистецтва було важкувато, але він здолав цю перешкоду попри те, що на одне місце претендувало 5 абітурієнтів. Студіював різні науки на відділенні монументального живопису, серед викладачів – знаний художник і педагог Роман Сельський. У ці ж роки навчалися у майбутньому відомі художники, зокрема – Карло Звіринський (1923 – 1997), Володимир Патик (1926 – 2016).

Після здобуття вищої освіти працював викладачем Ужгородського державного художньо-промислового училища, водночас з Федором Манайлом (1910 – 1978), Ернестом Контратовичем (1912 – 2009)», – фрагмент з тексту «Велике мистецтво малого краю: Антон Шепа й Іван Ілько» (Андрій Будкевич).

У 1954 році Антон Шепа завершив навчання у Львівському інституті прикладного та декоративного малярства, відділення монументального живопису. Одним з провідних викладачів і його безпосереднім наставником був Роман Сельський, видатний представник малярства Галичини. Відтак, засади побудови Простору й Колористики непересічного Майстра не могли не позначитися на формуванні молодого митця… Які конкретні прояви впливу Львівської Школи Малярства у творчості Антона Олексійовича? У ознаках європейського модернізму, експресивності письма, монументальності художнього мислення.

Львівська Школа Малярства характеризується: сильними зв’язками з французьким модернізмом (фовізм, кубізм) та європейськими мистецькими течіями, зосібна – польськими, і, глибокими національними традиціями. Немало живописців проходили мистецький вишкіл у Парижі, Кракові, Відні. Представникам цієї Школи властиві: тонально колірні контрасти, пастозність письма, драматизм, внутрішня напруга. Чільні представники (ЛШМ): Олекса Новаківський, Іван Труш, Роман Сельський, Володимир Патик, інші.

Започаткування та становлення Закарпатської Школи Малярства переважно проходило під художніми впливами Центральноєвропейськими та Західноєвропейськими, почасти – академічної традиції Мюнхена та Нодьбанської Школи Живопису, заснованої угорським художником Шимоном Голлоші, поєднане з самобутнім місцевим колоритом. Немало закарпатських художників навчалися або вдосконалювали свою майстерність в Мюнхені, Празі, Будапешті. Адальберт Ерделі жив і працював у Парижі… Роботи яскравих представників цієї Школи відзначаються: життєствердним і світлоносним колоритом, який був можливий завдяки безпосередній праці просто неба (пленеризм), поєднанням реалістичності з народною декоративністю. Писали чистими, дзвінкими барвами… Оспівували малярськими засобами унікальну красу рідного краю, побут горян, певний період відчували менший тиск соцреалізму внаслідок віддаленості краю. Провідні представники Школи (ЗШМ): Адальберт Ерделі, Йосип Бокшай, Федір Манайло, Андрій Коцка, інші.

Які ж основні відмінності між Львівською та Закарпатською Школами Живопису? Неоднакові історичні умови формування, неоднакові джерела європейських впливів, відмінності у роботі з кольором.

Головні риси живопису Антона Шепи – це відмова від академічної строгості на користь дзвінких та гармонійних поєднань кольорів, застосування широких, вільних, динамічних мазків на противагу деталізації, синкретизм жанрової конкретики з мозаїчною декоративністю композицій, сміливе спрощення планів і форм. Письмо художника експресивне, себто – домінують почуття, а не чітке відтворення реальності. У роботах закарпатського живописця поєднані певні ознаки притаманні як Львівській, так і Закарпатській Школі Малярства.

Своїм духовним наставником та головним вчителем пан Антон вважав Адальберта Ерделі.

Від 1957 року постійний учасник Республіканських та Всесоюзних художніх виставок

1954 – 1961 рр. – викладач Ужгородського державного художньо – промислового училища. Дехто з-поміж колишніх студентів Антона Олексійовича з плином років стали відомими, видатними живописцями…

Від 1960 року – член Спілки Художників України (Спілка радянських художників України)

1972 рік – переїздить з Ужгорода до Києва. Зміна місця проживання пов’язана з одруженням з Радою Даскаловою. У столичному місті продовжив творчу працю, згодом увійшов до складу керівництва секції монументального живопису Спілки художників УРСР.

Близько трьох десятиліть свого життя провів у Києві, але підтримував зв’язок з малою Батьківщиною. Творче окрилення отримував од світу Карпатського краю. Застигла краса гірських вершин та долин, шум букових, хвойних та змішаних лісів, гомін швидкоплинних гірських річок, полонини вкриті запашними травами й квітами, самобутній побут та традиції горян, стародавні карпатські ремесла та взірці дерев’яної архітектури, звуки трембіт, що линуть аж під самі небеса – ось вони, джерела натхнення митця…

Твори живописця є окрасою експозицій музеїв та приватних колекцій. Його картини у різні роки мали змогу побачити шанувальники малярства й фахівці в Австрії, Чехії, Словаччині, Угорщині… І, зовсім не випадково у мистецьких колах талановитого митця називали закарпатським Ван – Гогом…

Після смерті дружини, у 2004 році, повернувся на рідне Закарпаття.

2008 рік – отримав почесне звання Заслужений художник України

2014 рік – став лауреатом обласної премії імені Й. Бокшая та А. Ерделі

Надалі художник мешкав і творив у своєму краї, 4 липня 2014-го завершилося земне буття видатного живописця Закарпаття.

Наставник продовжує жити у своїх учнях, відомий вислів і глибокий щодо змісту. Згадаймо окремі імена… Аттіла Дунчак (1940 – 2024) – український та словацький художник, педагог. З 1967 року працював викладачем Ужгородського державного художньо – промислового училища. Мешкав в Ужгороді на площі Корятовича. Від 1971 року – член Спілки радянських художників України, Альянсу словацьких художників з 1983 року та Асоціації угорських художників Словаччини. У 1982 році переїхав до Чехословаччини, словацьке місто Кошице.

Ференц Семан (Ечі, 1937 – 2004). Один з найяскравіших представників живопису Закарпаття за всю його історію. Нонконформіст, представник андеграунду. У 1958 році закінчив Ужгородське державне художньо – промислове училище. Шансів стати студентом ВНЗ не мав, бо за ним закріпилася репутація «неблагонадійного». Приятелював з Сергієм Параджановим, у 1960-х роках був запрошений Тетяною Яблонською у творчу групу митців, що працювала деякий час у Седневі. Мав щасливу нагоду стати вільним слухачем Талліннського художнього інституту. У 1968 році відкрилася його перша персональна виставка, але, за кілька днів була закрита… На наступні виставки Ференцу довелося чекати до початку 1990-х років… В роботах Ечі вбачається своєрідний відгомін творчості Матісса. Пікассо, Вінсента Ван – Гога, німецьких експресіоністів.

Іван Ілько, Народний художник України. У 1952 році став студентом Ужгородського державного художньо – промислового училища. Антон Шепа, як педагог керував дипломною роботою молодого митця. Згодом вони заприятелювали, впродовж десяти років обходили, об’їздили Карпати, як каже Іван Іванович: «Від Ужка до Коломиї… Я зробив близько тисячі рисунків та етюдів. Щасливий час у творчому житті…».

Живопис Івана Ілька закорінений у традиції Закарпатської Школи Малярства (ЗШМ), він є послідовником фундаторів Школи — А. Ерделі, Й. Бокшая, Ф. Манайла, але володіє власною манерою письма. Його роботи – це результат: доброго знання звичаїв, одягу, фольклору, побуту Карпатського краю, життєвих спостережень… Монументальна узагальненість, застосування чистих кольорів, енергійний, насичений колорит притаманний його творам. Працював у станковому та монументальному живописі. Іван Іванович Ілько – постать, яка вже стала легендою… Останній, серед нині сущих живописців, з учнів у далекому минулому великих художників: А. Ерделі, Й. Бокшая, Ф. Манайла…

В серпні цього року відкрилася персональна виставка картин Антона Шепи «Закоханий у Карпати». Місце проведення – Угорський дім імені Мігая Мункачі, місто Мукачево. Представлено близько 40 робіт визначного митця Закарпаття, який у непрості час буття УРСР/СРСР робив спроби вийти за рамки соцреалізму, був справжнім експериментатором.

Важливо! Шкода…, але монументальні роботи Антона Шепи, зокрема – «Карпатська легенда» в ресторані «Лісова пісня» біля Буштина, «Верховинське весілля» та «Суворі Бескиди» у Нижніх Воротах, не збереглися до наших днів…

У 2028 році виповниться 100 років від Дня Народження Заслуженого художника України Антона Шепи. Цей текст, у певному розумінні, наче добре передчуття 100 річного ювілею самобутнього, обдарованого Земляка…

Андрій Будкевич, історик мистецтва, брендолог. Керівник ЛЕЛЕГ – 4 (Лабораторія Експансії Латентних Експериментів Горішнього – 4) та БУМ (Брама Українського Мистецтва).