Міжнародний виставковий центр «Музею історії міста Києва» спільно з Національною академію мистецтв України та Київською організацією Національної спілки художників України представили унікальну виставку «Акварелісти Києва».
У просторих залах дивовижний світ акварелі розкривають 14 знаних українських митців: Василь Чебаник, Микола Грох, Анатолій Марчук, Микола Соколов, Микола Савченко, Василь Шпак, Лариса Пуханова, Олеся Варкач, Андрій Чебикін, Марина Ольхова, Інна Пантелемонова, Наталія Журавльова, Тетяна Кугай, Пилип Чорнобров.
Особливо вражають своєю витонченістю акварелі справжніх майстрів жанру – Миколи Гроха та Анатолія Марчука.
Натхненник і куратор виставки – заслужений художник України Анатолій Марчук.
Кращі акварелісти України
Акварель — це творча мистецька зона зіткнення вічних загальнолюдських тем та найсміливіших експериментів з кольором. Корінь “аква”, що латиною означає “вода”, свідчить, що саме ця стихія, без якої неможливе життя на нашій планеті, є базовою особливістю і фундаментальною філософською сутністю техніки акварельного живопису — найдемократичнішого, найдоступнішого і водночас чи не найскладнішого напряму світового мистецтва.
Попри примхи мистецької моди завжди є художники, які віддають саме акварельній техніці хвилини свого творчого натхнення. В Україні вони гуртуються навколо творчих об’єднань “Акварелісти України” та “Акварелісти Києва”.
Мета виставки — об’єднати кращих майстрів-професіоналів Києва та продемонструвати поціновувачам образотворчого мистецтва їхні здобутки і новаторські пошуки в царині акварельної техніки.
— Дуже приємно працювати в Музеї історії міста Києва, сподіваюсь, наша творча співпраця триватиме, — наголосив, відкриваючи виставку, її куратор, заслужений художник України Анатолій Марчук. — Виставка вийшла велична. В її організації дуже допомогли керівництво та співробітники музею, художники, які долучилися до цього проекту. Радий вітати гостей, серед яких багато відомих митців, що працюють у різних галузях української культури.
— Мою музику вже давно називають живописною, — зізнався композитор, лауреат Шевченківської премії Віктор Степурко. — У нас з Анатолієм Марчуком виникла ідея написати фортепіанний цикл за мотивами його акварелей. Цю музику можна було почути перед відкриттям виставки. Наступна акварельна виставка має відбутися у “Хлібні”, що розташована в Національному заповіднику “Софія Київська”. На цій виставці моя музика звучатиме у фортепіанному виконанні.
— Сьогодні велике свято, — підкреслив відомий український диригент Іван Гамкало. — Музику пишуть на папері, акварелі теж пишуть на папері. Але щоб відтворити музику, треба її зіграти. А тут людина дивиться і зразу відчуває красу, переживає ті ж відчуття, що й митець, коли створював свої твори.
— Київській школі акварелі міг би позаздрити Лувр чи інший відомий музей, включно з Метрополітен у Нью-Йорку, — наголосив доктор мистецтвознавства, академік Дмитро Степовик. — Чому до нас приїздять вчитися студенти з Китаю? Чому вони їдуть не в Мюнхен, Париж чи Лондон, а саме до Києва? Тому що тут існує школа, яка йде ще від Київської Русі. Акварелі малюють навіть діти. Але ви подивіться на цю майстерність, це розмаїття жанрів. Тут не лише натюрморти й пейзажі, а передусім й чудові портрети, багатофігурні сюжети. Це говорить про високу школу Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури України, а також Львівської академії, інших шкіл, які створили це чудове мистецтво. Акварель — надзвичайно делікатне мистецтво. Адже якщо помилишся, зробиш неправильний штрих — твір пропав. А досконалі твори 14 художників, представлені на виставці, вражають своєю красою.
Шкода, що ми не маємо в Києві окремого музею акварелі. Виступаю з ініціативою, аби нова влада знайшла окреме приміщення для цієї виставки, яка складає тільки частину того, що створили київські і загалом українські акварелісти.
— Коли говорять гармати, музи мовчать. Але українські музи не мовчать, вони говорять на повну силу, — зазначив народний артист України Анатолій Гнатюк. Усі присутні мали можливість послухати українську поезію у виконанні актора.
— Важливо, що є українське мистецтво, що в Україні існує глибока традиція, — підкреслив громадський діяч Ігор Ліховий. — Передивившись виставку, відкриваю для себе те, що вважав зрозумілим. Коли ми йшли до школи, то мама нам клала у портфель акварель. Всі ми пробували малювати, і це здавалося просто. Потім я зрозумів, що до створення акварелей майстер проходить через десятиріччя роботи в живописі, графіці, інших техніках.
Світ акварелі надзвичайно чутливий, надзвичайно ніжний. Він потребує щирості. Там не може бути лукавства. Важко в акварелі працювати на замовлення, адже вона має йти від душі. Хотілося б бачити на таких виставках архітектурні акварелі, де б зображали пам’ятки України, які треба зберегти для нащадків.
Дякую за велику організаційну роботу куратору виставки Анатолієві Марчукові. За його ідею показати сучасну акварель, об’єднати майстрів. А представлені тут роботи заслуговують на окремий музей – музей акварелей.
— Ця виставка — одна з фантастичних ідей, які виникають у голові Анатолія Марчука, — зазначив журналіст Василь Шандро. — А потім він ці ідеї втілює в життя. Виставка не лише для художників, а й для всіх тих, хто цікавиться, що відбувається в царині культури. Сюди хочеться приходити знову й знову.
— Ще сім років тому з Миколою Соколовим ми говорили про те, щоб організувати виставку київських акварелістів, — згадує народний художник України Микола Грох. — І це вдалося Анатолієві Марчуку — людині дуже активній. Саме активні особистості здійснюють великі справи.
— Радісне, велике, несподіване й для нас сьогодні свято — свято акварелі, — зазначив народний художник України Василь Перевальський. —Спасибі музею, який надав притулок такій прекрасній експозиції. Спасибі ініціаторам, бо без ініціаторів ніколи й нічого не відбувається. Спасибі акварелістам, які продовжують творити і в наш складний час. Я дуже радий бачити роботи своїх колег. Для мене стало відкриттям, що дехто з них працює в цьому непростому жанрі. Приміром, я не знав, що прекрасні акварелі малює Микола Соколов. Анатолія Марчука раніше знав як авангардиста, абстракціоніста. А сьогодні бачу його прекрасні акварелі.
Анатолій Марчук. Зимова ідилія. 2017
Анатолій Марчук. Тарасова світлиця в Каневі. 2019
Анатолій Марчук. Квіти України. 2019
Хочеться, щоб у нас з’явилися меценати, які б колекціонували акварелі. А Національній спілці художників України треба зробити велику виставку акварелей, на якій, крім київської, були б представлені одеська, львівська, чернігівська та інші школи.
З напутнім словом виступили президент Національної академії мистецтв Україні Андрій Чебикін та лауреат Шевченківської премії Василь Чебаник. Відбувся невеликий концерт, під час якого своє мистецтво подарували народна артистка, оперна виконавиця України Ірина Даць, співак Сергій Файфура та заслужений артист України, скрипаль Кирило Стеценко.
В експозиції представлено роботи чотирнадцяти професійних митців, членів НСХУ:
Василь Шпак — художник-графіка, педагог, у творчому доробку якого станкова графіка, мала графіка (екслібрис), живописні твори (натюрморт і пейзаж).
Анатолій Марчук — організатор щорічних пленерів у Козичанці та Макарові, в яких беруть участь молоді та визнані художники.
Лариса Пуханова — автор понад тридцяти персональних виставок.
Олеся Варкач — митець, основними темами робіт якої є любов до природи, добро, пізнання та духовна краса.
Микола Грох — лауреат всеукраїнських та міжнародних конкурсів за краще оформлення книжок.
Микола Грох. Сухі квіти. 2017
Микола Грох. Повінь. 2015
Микола Грох. Білоруська пуща. 2015
Андрій Чебикін активно сприяє розробці та утвердженню в українському мистецтві нових художньо-виразних засобів.
Марина Ольхова працює в техніках акварелі та пастелі, ілюструє дитячу літературу.
Інна Пантелеймонова має понад двадцять персональних виставок, бере активну участь у міжнародних симпозіумах.
Наталія Журавльова, чиї роботи зберігаються у приватних колекціях Іспанії, Греції, Литви, Китаю, Туреччини, Німеччини, Болгарії.
Пилип Чорнобров працює як дизайнер, проектує інтер’єри, створює декоративні вітражі, фонтани, світильники, займається різьбленням по дереву, створює монументальні панно.
Тетяна Кугай у своїй творчості комбінує графічні та живописні техніки.
Тетяна Кугай. Груші на рушнику. (Акварель на полотні)
Едуард Овчаренко
Тижневик «Слово Просвіти»
12.09.2019
Фото Ольги Вітер
