Мішель Терещенко: “Я повернуся до президентської кампанії після завершення воєнного стану”

Вибори 2019-го року стануть рекордними за кількістю претендентів на президентське крісло за сучасну історію країни. Маємо у цьому списку вже двох чинних міських голів – Андрія Садового (читайте інтерв’ю з мером Львова тут) і Мішеля Терещенка.

Його «пришестя» в Україну було схоже на сценарій кінофільму. Француз, нащадок тих самих Терещенків – збирачів мистецтва та меценатів початку ХХ століття, який повернувся до українського Глухова з гаслом зробити «маленький Париж». Проте контекст виявився значно складнішим. Україна так і не почула історії успіху Глухова, хоча сам міський голова переконує, що зробив все можливе. Несподівано для всіх, у вересні 2018-го Мішель Терещенко заявив, що хоче стати президентом. У жовтні продав свій конопляний бізнес в Україні, щоб запустити штаб. А вже наприкінці листопада повернувся до виконання обов’язків міського голови Глухова. Про цей розворот на 180 градусів – і чи був він взагалі – ми запитали в першу чергу. А також про програму і очікування Мішеля від президентських виборів.

Мішель Терещенко планував зробити Глухів кластером вирощування льону і конопель, купив старий завод, побудований в 1926 році, та інвестував кошти в обладнання. Восени 2018-го продав підприємство бельгійської компанії / Фото REUTERS

– Для початку проясніть ситуацію: новинні стрічки рясніють заголовками «Терещенко передумав брати участь у президентських виборах», «Мішель Терещенко повертається на мерство». Пост у Фейсбуці, який журналісти взяли за основу для написання цієї новини, ви в той же вечір видалили. Поясніть, що сталося?

– Журналісти неправильно зрозуміли мій пост. «Інтерфакс» зробив новину з заголовком «Мішель Терещенко заявив, що передумав іти в президенти», але це не так. Я писав, що зараз є критична ситуація, воєнний стан запроваджують у Сумській області, де у Глухові я ще де-юре міський голова. Секретаря міськради, яка виконувала функції міського голови, депутати хочуть відсторонити. Суд, за інструкцією Деркача, підтримав їх. А в країні воєнний стан. Хто може підписувати документи – міський голова або секретар. Без цих підписів, навіть зарплати людям не будуть виплачені, життєдіяльність Глухова опинилася під загрозою. Тому я прийняв рішення, що не можу залишити місто без керівництва.

Я не знаю, чому Президент запропонував воєнний стан, але у нього є свої мотивації. Не думаю, що пов’язані з виборами. Нам треба готуватися, посилювати наш кордон, захистити місто. Коли воєнний стан буде завершений, я повернуся до виборчої кампанії. Зараз знову виконувати обов’язки мера Глухова у критичний момент – це пріоритет, на мені лежить відповідальність.

– Яка ситуація з секретарем Глухівської міськради? Олена Демішева – ваша «права рука» протягом багатьох років, її ви залишили замість себе головною у Глухові, коли заявили про намір балотувати президентом. Суд 22 листопада пред’явив їй підозру у нібито незаконному звільненні начальниці управління соцзахисту і на цій підставі усунув з посади.

– Ситуація критична. У нас (Мішеля Терещенка та його команди, – Ред.) є конфлікт з депутатами «Воля народу», БПП і «Укроп». Один з них – депутат від «Воля народу» Лариса Громак – була начальником Управління соціального захисту. Дуже потрібна посада для фальсифікації виборів. Агенти, які працюють там, допомагають пенсіонерам заповнювати анкети для отримання субсидій. І вони завжди працювали на Андрія Деркача.

Лариса Громак – ця тяжка артилерія Деркача. Ми вже три рази знімали її з посади через серйозні порушення законодавства і фінансової дисципліни. Але кожного разу було рішення суду, і вона поверталася.

Останній раз секретар міської ради підписала звільнення її з посади, тому що були порушені закони. А Громак подала до суду і прокуратура сказала, що можливе кримінальне порушення з боку секретаря. Це не так. Слідство прокуратури сказала, що треба розслідувати. І одразу суд постановив підтримати прокуратуру і відкликати Демішеву з посади. Повністю корумповане і політично вмотивоване рішення судді Шершака. Якщо подивитесь відео – ви це побачите.

Єдина їх мотивація – це те, що секретар не має працювати. Якщо не буде міського голови і секретаря, опоненти від «Воля народу», БПП чи «Укропу», можуть проголосувати за недовіру меру, зняти заступників, поставити свого секретаря і керувати містом без виборів далі. Це незаконний захват влади у Глухові. Вони вже більше року так працюють, а ми – на барикадах проти них.

За народною ініціативою нам вдалося відкликати 5 депутатів-зрадників та прогульників від «Самопомочі» та «Партії простих людей» Капліна. Але щоб ми знов не отримали більшість у Глухівській міській раді, регіонали-деркачівці «взяли під контроль» Радикальну партію Ляшка у Сумській області і «купив» двох членів ТВК (Територіальної виборчої комісії, – Ред.). Вони сказали, що не можуть збиратися і проводити комісію, таким чином – заблокували номінацію нових депутатів.

Крім того, регіонали почали незаконне відкликання 7-ми депутатів з нашої демократичної коаліції з метою заміни їх на «підконтрольних» й отримання більшості. Відкликання можливе завдяки наданій згоді партії «Воля народу», «Радикальної партії Ляшка» та «Укропу». Ми все це фіксували, передавали у прокуратуру, яка нічого не буде розслідувати.

Така от картина. Ми будемо подавати апеляції на рішення суду стосовно Олени Демішевої – вона секретар і депутат міської ради від «Самопомочі». І сподіваємось, що апеляція звільнить її від цього кримінального порушення. Тому що незаконної ситуації не було.

Засідання Зарічного суду міста Суми на чолі з Миколою Шершаком, який виніс рішення про усунення з посади секретаря міськради з команди Терещенка

– Чи вірите ви, що зможете повернутися до президентської компанії в таких умовах?

–  Я прийняв рішення і оголосив про повернення ще до засідання Верховної Ради, щоб заспокоїти глухівчан. Бо вони не знали, хто керуватиме містом, коли тут воєнний стан. Звичайно, якщо буде російська агресія, я буду у Глухові. Але якщо через 30 днів ситуація буде спокійною, то я продовжу виборчу кампанію. Тим паче, через місяць, я сподіваюсь, буде апеляцію суду, і секретар зможе повернутися до виконання обов’язків.

– Ви вже створили президентський штаб. Ви його поки розпустите?

– Він буде працювати без мене, продовжиться формування команди. Я сподіваюсь, що через місяць, коли вирішу термінові проблеми у Глухові, я знову буду кандидатом і буду керувати кампанією. Якщо це буде неможливо, будемо щось думати.

– Ви говорили, що Ваша основна стратегія передвиборчої кампанії – це їздити по регіонам. До 31 березня – обмаль часу.

– Так, нещодавно був у Львові, Одесі, Умані. Але я не можу цього робити зараз. У Глухові воєнний стан, секретар не може підписувати документи, а міський голова буде в Івано-Франківську? Це не буде нормальним. Є ситуації критичні, при яких треба змінити плани. Але бажання бути учасником президентської кампанії є, і я впевнений, що встигнемо представити нашу пропозицію і програму.

– Чи є пропозиції до фінансування?

– Є. Я дуже-дуже обережно аналізую ці пропозиції, тому що не буду погоджуватися на умови, які суперечать моїм принципам, вартості. Але зараз нормально. У нас не буде великих грошей, але будуть. У діаспори і мігрантів я не проситиму, адже це суперечить законодавству – кандидат у президенти не може приймати внесків з-за кордону.

– Наприклад, заставу у 2 млн 500 тис гривень вже з 31 грудня ви внесете?

– Так, це не проблема. Нам треба набагато більше, щоб донести до людей нашу пропозицію. Цей внесок – це моя частина. Але її недостатньо. Нам потрібна реклама, можливість робити засідання, заходи. У нас не буде десятків мільйонів доларів, але сума у 1,5-2 мільйони доларів буде, і це нормально.

– Яких ще «палок в колеса» очікуєте від «реґіоналів» у вашому реґіоні?

– Президент вже продав Сумщину, і особливо – Глухівщину і Сіверщину – проросійським силам. По можливості я використаю воєнний час для того, щоб очистити Глухівщину від проросійських людей. Ми вже людей знаємо, хто там «п’ята колона». У нас є докази, матеріали. До цих пір прокуратура відмовлялася розглядати. Я сподіваюсь, що можливо під час воєнного стану буде ефективніше.

– Які настрої у глухівчан у світлі воєнного стану?

– Я вже отримав деякі листи підтримки. Зробимо все, щоб не було проблем з виплатою зарплат у апарату, в лікарнях, вчителям. Спокійно закінчимо цей рік.

– Коли ви балотувалися у мери Глухова, то обіцяли зробити з цього міста «маленький Париж». Але восени фактично «умили руки», де-факто склавши повноваження. Чому у Глухові не вийшло, а в масштабах країни ви переконуєте, що вийде?

– В Глухові ми все робили правильно. Я можу гарантувати, що ці три роки ми були островом чесної роботи в океані корупції. В умовах, коли сумська обладміністрація – кардинально корумпований орган – блокувала нашу роботу, купляли депутатів, на мене введено 9 кримінальних поводжень та більше 40 судів. Всі працювали за інструкціями Деркача. Але ми, попри спротив, вирішили 20-річні проблеми міста, крім вулиці Пушкіна. Зробили термоізоляцію в дитячих садках, школах, перинатальним центрам – нові криші. У нас не було великих грошей на нові дороги, але робили нові тротуари, адже багато глухівчан – пішоходи. У 2017 року наш власний дохід у міський бюджет був втричі більше ніж у 2015-му. Соціальну допомогу для лікування збільшили у 6 разів більше, закупівлі за Прозорро у нас уже з квітня 2016. Є розпорядження міського голови, що всі покупки більше 5 тисяч гривень – це менше 200 доларів – тільки через ProZorro. Це дозволило фантастично економити і наповнити бюджет. Ми були готові робити новий ЦНАП, стадіон, є проект 5-ти нових музеїв у Глухові. Андрій Деркач бачив, що ми робили все правильно і підтримка росте, блокував всі наші рішення підкотрольними депутатами. І навіть в тих умовах ми примудрялися працювати. Проблем у місті багато – наприклад, зима, а у нас аварія на головному трансформаторі, якому більше 50-ти років. Перейшли на запасні, а якщо й вони зламаються через зношеність? Місто лишиться без води і опалення. Ми не можемо елементарно купити солі та піску для доріг в морози, не можемо платити компенсації для інвалідів.

Що мені робити? Далі сидіти тут? Я можу залишитися ще на 2 роки повністю заручником своїх опонентів і нічого не робити. Але я так не хочу. Вони блокують нас на рівні Глухова, але всі проблеми міста не можна вирішити на його рівні. Це проблеми, які тягнуться до губернатора, народного депутата, а я вважаю ще й до президента, і генпрокурора теж. Вони все знають і нічого не допомагають. Вони не раді, що ми демонстрували, як найбідніше місто Європи Глухів на кордоні з Росією може жити гідно, заповнити бюджет без корупції. Я не буду чекати 2 роки, сидіти в кабінеті, я хочу показати всій Україні, як можна жити гідно, наповнювати бюджет і не потонути в корупційних схемах. Це важливіше, ніж захистити тільки Глухів. Глухів я завжди буду захищати, зараз треба рятувати націю.

– Розкажіть про вашу програму. Адже саме не неї ви робите акцент.

– Перше – повне реформування правоохоронних органів. Ми за створення поліції громади, яка буде служити людям, обрання шерифів громадою. Також нинішня державна прокуратура – це нащадок сталінсько-ленінського уряду формату 1922 року. Перший раз я був у прокурора Сумської області, який сказав мені: «прокуратура – репресивний орган». Я ж переконаний, що прокурор має не репресувати, а захищати права людини і країни. Ми маємо продовжити декомунізацію і на правоохоронні органи, ліквідувати державну прокуратуру. Інтереси в державі представлятимуть приватні юристи, яких найматиме та координуватиме Громадський повірений (Public Attorney). Позбавити СБУ повноважень з розслідування і запобігання економічних злочинів.

В економічній сфері – зменшення загального податкового навантаження на економіку до рівня 25-30%, відповідно зменшити і державні витрати. Пропоную нову податкову систему: податок на витрати – 2%, на виведення грошей з банківської системи – 10%, акцизи тільки на паливо, тютюнову та алкогольну продукцію, рента на корисні копалини. Інших податків не буде. Спростити адміністрування податків. Максимум повноважень на місця.

– Чи не вважаєте ви, що відтягуєте голоси? Чому не хочете підтримати когось з кандидатів?

– А кому можна довіряти? Анатолію Гриценку? Він нормальна людина, дуже поважаю його родину, але він член системи, він був міністром. Я не вважаю, що в нього є шанс.

– Ваш рейтинг зараз у межах 1-2% в кращому випадку.

– Не знаю скільки відсотків, але відчуваю велику підтримку. 15-20% знають прізвище Терещенка і довіряють мені, що я живу прагненням до суспільної користі. Але є ще 80%, з якими ще належить знайомитися. Зараз велика проблема у довірі, виборці розчаровані у всіх. Якщо буде довіра – буде цунамі.

– Якщо не вийде з президентом, підете по мажоритарці чи створите свою партію?

– Я зараз бачу фантастичну кількість людей, які підтримують мене. Ці люди, які на волонтерських засадах мені наразі допомагають, будуть майбутні депутатами. А щодо мажоритарки – у нас в Сумській області 6 округів, всього – 6 народних депутатів. Лише скажу, що хочу, аби це були гідні люди.

– Питаю у всіх співрозмовників в рамках циклу «Кандидати в Кандидати»: що робити з окупованими Донбасом і Кримом?

– Війна є війна, у нас є агресія, наші території окуповані. Компроміс не треба, капітулювати не можна. У нас є допомога, є сили, але зараз проблема – що є корупція. А поки є корупція – ми не атрактивні (привабливі, – Ред.). Ніхто не буде віддавати життя за неатрактивну систему. Це стосується і реінтеграції.

На фото: Весілля Мішеля Терещенка з Оленою Єскіною на малиновому лімузіні епатувало публіку у 2016-му. Хоча великих святкувань влаштовано не було – лише вінчання у збудованому пращурами Володимирському соборі

– Не розчарувалися в Україні за час, поки тут живете?

– Я дуже люблю Україну і свідомо приймав рішення відмовитись від французького громадянства заради українського. Я не хочу, щоб через 20 років мій син сказав мені «Ти зробив помилку, я хочу повернутися до Франції» (18 жовтня 2018 року у Мішеля Терещенка у шлюбі з Оленою Єскіною в Україні народився син Нікола, – Ред.). Коли я його отримував, для мене це громадянство було країни-кандидата у ЄС. З фантастичними перспективами та ресурсами. Я думав, що після Майдану буде легко. Але пройшло 5 років, і я вже не такий оптиміст, і ми уже найбідніша країна Європи. Проте я вважаю, що зробити неможливе – цілком по-українськи.

Анастасія Руденко, журналіст, головний редактор