Експорт заводів. Як українські компанії “пускають коріння” в Європі
Український бізнес на світових ринках представлений переважно експортом сировини, товарів і послуг. Корпорацій родом з України, що мають виробничі потужності за кордоном, — одиниці.
Проте кількість компаній, які виступають інвесторами проектів за кордоном, зростає.
Після підписання угоди про зону вільної торгівлі з ЄС українські компанії активізувалися і частина з них вирішила придбати або побудувати власні виробничі потужності у Євросоюзі.
У першу чергу, такі проекти цікаві виробникам аграрної продукції і представникам харчової індустрії.
ЕП зібрала кілька прикладів розміщення українськими компаніями виробничих потужностей у країнах ЄС. Які вітчизянні компанії будують заводи за кордоном, у яких країнах, і що це їм дає?
Kormotech. Експансія на Північ
Львівське ТОВ “Кормотех” (Kormotech LLC) — найбільший виробник кормів для домашніх тварин в Україні. Власники — Ростислав та Олена Вовк.
Основні потужності розташовані у селі Прилбичі Яворівського району. Експортує продукцію до 19 країн.
Компанія відома за чотирма торговими марками: “Гав!” — корми для собак, “Мяу!” — корми для котів, Сlub 4 Paws — корми для собак та котів вищої якості, Optimeal — корми для собак та котів вищої якості з пребіотиками, ягодами і травами.
Компанія бачить себе серед 50 найбільших виробників кормів для котів та собак у світі і будує завод з виробництва вологих кормів у Литві для налагодження контактів із скандинавськими країнами. Після його запуску до обсягу загального виробництва додасться ще 5 тис тонн продукції щорічно.
Інвестиції у будівництво та запуск нових виробничих потужностей становитимуть щонайменше 6 млн євро. Запуск заводу запланований на листопад 2019 року.
“Будівництво заводу у Литві дозволить почати та налагодити співпрацю з країнами Скандинавії шляхом зручного морського сполучення між ними”, — пояснив СЕО ТОВ “Кормотех” Ростислав Вовк.
За його словами, на заводі працюватиме частина фахівців з української команди.
Kormotech входить до трійки найбільших вітчизняних виробників кормів і до тридцятки ключових виробників кормів у Європі.
“Миронівський хлібопродукт”. На всіх фронтах
“Миронівський хлібопродукт”, який більшість українців знають за брендом “Наша Ряба”, уже давно є найбільшим виробником курятини в Україні. Компанія бізнесмена Юрія Косюка донедавна отримувала з бюджету найбільшу частку аграрних дотацій.
В Україні компанії затісно, а ринки країн постсоціалістичного простору для МХП уже не такі привабливі, як раніше.
У 2016 році компанія відкрила підприємство MHP BV у Голландії з головним офісом у місті Венендал.
“До Голландії надходить наша сировина з України. Там вона переробляється, упаковується і потрапляє до кінцевого споживача. В основному ми співпрацюємо із сектором HoReCa, однак наша продукція потрапляє і в інші канали продажів”, — пояснює ЕП керівний директор компанії MHP BV Ярослав Михайловський.
Із Голлландії продукція МХП йде в Німеччину, Велику Британію, Бельгію, Нідерланди, Люксембург, Францію, Іспанію, Португалію.
Обсяг інвестицій в проект для такого потужного гравця незначний — 3,5 млн дол.
Крім того, у 2017 році компанія у співпраці з європейським дистриб’ютором заснувала м’ясопереробний завод у Словаччині. Обсяг інвестицій — близько 3 млн дол.
У 2018 році МХП оголосив про свої плани інвестувати близько 200 мільйонів євро у виробничу базу компанії Perutnina протягом найближчих 4-5 років, щоб зміцнити існуючу бізнес-модель, інвестувати в розвиток та технології, а також у сильні бренди Perutnina.
Perutnina Ptuj — вертикально інтегрована компанія в Південно-Східній Європі. Володіє потужностями з вирощування бройлерів у Словенії, Хорватії, Сербії, Боснії і Герцеговині. Працює у 22 країнах.
“МХП робить стратегічний крок з розширення діяльності, який принесе компанії додану вартість та посилить її позиції як глобального гравця. Perutnina Ptuj отримує стратегічного і довгострокового інвестора”, — відзначають в компанії.
Українці вже працюють у складі команди топ-менеджменту європейських компаній і на заводах.
IMMER Group. Скандинавський фактор
Уже понад 20 років IMMER Group забезпечує повний цикл виробництва гнучких пакувальних матеріалів, плівок та етикеток. Головний клієнт компанії — ринок FMCG, тобто сегмент товарів широкого вжитку.
IMMER Group у 2017 році запустила завод у Латвії.
“Ми шукали виробничий майданчик, який дозволив би нам розширити експортний потенціал, технологічні та виробничі можливості. Ми об’їздили кілька країн, знайомилися з умовами ведення бізнесу, рівнем підтримки з боку держави. Зупинилися на Латвії. Поруч — Литва, Естонія, Фінляндія, Швеція, Данія, Польща, Німеччина — цікаві для нас ринки”, — пояснює президент і власниця компанії Ірина Мірошник.
Загальна сума інвестицій у нове підприємство сягає 5,7 млн євро. Особливість заводу — можливість випуску за один прогон до 5 млн упаковок одного виду, але з дизайном, що не повторюється.
Серед співробітників та керівництва заводу в Латвії — чимало українців.
T.B.Fruit. Польський транзит
З компанією T.B.Fruit більшість українців знайомі завдяки торговій марці “Галіція”. Власник — Тарас Барщовський.
Компанія виробляє концентровані соки, її продукція популярна в Україні.
Загальна потужність переробних заводів T.B. Fruit сягає 1,2 млн тонн концентрованого соку на рік. Компаніє має завод в Молдові і два заводи в Польщі, починає будувати завод з переробки ягід та яблук у Мазовецькому воєводстві. Вартість проекту — 40 млн євро.
Заводи в Польщі переробляють не лише яблука, а й полуницю, малину, смородину, вишню, аґрус. Близько 90% виробленої продукції компанія експортує в інші країни.
Ovostar Union. Курс на Балтію
Ovostar Union входить до числа провідних виробників курячих яєць у Європі, а також сухих та рідких яєчних продуктів. Власники — Борис Бєліков та Віталій Вересенко.
Компанія планує запустити виробництво яєць у Латвії і вже придбала для цього обладнання на 26 млн євро. Загальний обсяг інвестицій у проект Gallusman до 2026 року становитиме 86 млн євро.
На підприємстві планують тримати до 8 млн курей. Передбачено також будівництво цеху з виробництва кормів та біогазової станції. Будівництво планують почати в другій половині 2019 року.
Що дає “європейська прописка”
“Придбанням активів за кордоном найактивніше цікавляться компанії АПК, у складі яких важливе місце посідає переробка, а не просте виробництво сировини, як, наприклад, у всіх компаній рослинництва”, — пояснює керівник напряму послуг з корпоративних фінансів та M&A EY в Україні Владислав Остапенко.
За його словами, “європейська прописка” українцям необхідна для здійснення масштабних продажів у ЄС, тому що часто квоти на експорт продукції невеликі і єдиним виходом є наявність власного виробництва на території ЄС.
“Європейський ринок — досить закритий, він захищає своїх виробників багатьма методами. Кожній українські компанії, яка має амбіції бути широко представленою на ринку ЄС, рано чи пізно доведеться відкривати там виробництво”, — наголошує генеральний директор асоціації “Український клуб аграрного бізнесу” Тарас Висоцький.
За словами заступниці міністра аграрної політики та продовольства з питань євроінтеграції Ольги Трофімцевої, український експорт продукції АПК до країн ЄС продовжує зростати. У 2016 році він становив понад 4 млрд дол, у 2017 році — 5,8 млрд дол, у 2018 році — перевищив 6,3 млрд дол.
“Така динаміка чітко демонструє успішність угоди про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС у сфері АПК”, — вважає вона.
Справді, ЄС для України — гігантський ринок з вищою купівельною спроможністю споживачів.
“Середня ціна курячого філе у Європі перевищує 200 грн за кг: у Бельгії, Іспанії та Чехії — 180-200 грн, в Австрії та Греції — близько 300 грн за кг”, — зазначає директор KPMG в Україні Максим Завальний.
“Придбання європейських підприємств чи будівництво власних відкриває для українських виробників нові можливості збуту, диверсифікує валюту виручку, зменшує валютний ризик”, — додає аналітик інвесткомпанії Concorde Capital Андрій Передерей.
Нові потужності у ЄС можуть мати на меті збільшення доданої вартості. Там може відбуватися додаткова переробка напівфабрикатів — як на потужностях компанії МХП.
За словами Завального, собівартість виробництва у ЄС зростає несуттєво через високий ступінь автоматизації і навіть дозволяє зекономити на логістичних витратах завдяки невеликим відстаням та відкритим кордонам між країнами Євросоюзу.
Для українських виробників власні фабрики у Польщі чи Литві дозволяють позиціонувати себе як компанії ЄС і відчиняти двері на інші ринки.
