Один із серйозних викликів перед Україною – дефіцит кадрів

Один із серйозних викликів, який постав перед Україною, – дефіцит кадрів, і це спостерігаємо як на державній службі, так і в бізнесовій діяльності.

На цю болючу тему розмірковували учасники семінару-тренінгу “Дефіцит персоналу долаємо інноваційними методами”, який організували Всеукраїнська спілка виробників будматеріалів та Львівська школа керівників бізнесу. Модератором цього заходу був Іван Салій.

Цікаво було слухати виступи кожного із доповідачів, адже вони пропонували нові напрацювання, ділилися успішним досвідом, розповідаючи, як і за рахунок чого подолати кризове явище – кадровий голод.

Скажімо, засновник Львівської школи керівників бізнесу Руслан Бельтюков, до речі, автор навчальних та тренінгових програм, які зробили життя успішнішим тисячам власників та керівників бізнесу, дохідливо і на конкретних прикладах пояснив, якими мають бути підприємство, компанія, щоб її не залишали працівники.

Ось зокрема деякі «рецепти» від Руслана Бельтюкова: трудовий колектив потрібно залучати до прийняття рішень, у працівників варто виховувати почуття лідерства, запровадження інвестиційного підходу (надати можливість робітникам заробляти більше), в основі – не система, а люди, велика самоорганізація всередині трудового колективу, ефективна «розстановка» персоналу, врахування при цьому психофізіологічних особливостей кожного працівника.

Людмила Савицька – HR-директор відомого холдингу «Bayadera Group»  – акцентувала увагу присутніх на такій проблематиці, як матеріальна і нематеріальна мотивація уникнення вигорання і плинності працівників.

Завідувач кафедри економіки та менеджменту Інституту інноваційної освіти Київського національного університету будівництва і архітектури, доктор економічних наук Іннола Новикова розповіла про особливості дуальної освіти в Європі та Україні.

Керівник відділу компанії «ФомальгаутПолімін» Наталія Проценко зупинилася у виступі на перспективах нового напрямку в діяльності знаного підприємства – освітньому маркетингу.

Від редакції додамо, що кадровий дефіцит зачепив і будівельну галузь. На цьому неодноразово наголошував президент Всеукраїнської спілки виробників будматеріалів Іван Салій.

«Адже приблизно 40 відсотків українських заробітчан, які у пошуках кращого життя виїхали за межі рідної країни, – будівельники. І вони були хорошими фахівцями. Для вітчизняної будіндустрії це стало серйозним викликом і великою проблемою.

Галузь змушена реагувати на цю загрозу, відтак на провідних будівельних підприємствах стали підвищувати зарплати, пропонувати кращі соцпакети. Водночас керівництво компаній хоче від трудівників і підвищення продуктивності праці, високої якості робіт», – говорив Іван Салій.

Що цікаво, у Київській області найбільш оплачуваними в економіці регіону є працівники складського господарства та допоміжної діяльності у сферах транспорту, фінансів та страхування, в промисловості – з виготовлення комп’ютерів, електронної та оптичної продукції. Їхня заробітна плата перевищила середній показник по регіону в 1,7 раза.

Значно нижчою залишаються зарплати працівників сфери поштової та кур’єрської діяльності, текстильного виробництва, виробництва одягу, шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів, де співвідношення рівня оплати праці з середнім по економіці області не перевищувало 56,6%.

Як бачимо, у сфері виробництва зарплати зростають значно повільніше, ніж у складському господарстві. Чи справедливо?

А хіба не впливає на дефіцит кадрів зменшення рівня оплати праці у транспорті (на 0,1%), у бібліотеках, архівах, музеях та інших закладах культури (на 2,1%), сфері інформації та телекомунікацій (на 6,3%)?

На жаль, традиційно сфера культури знову недофінансована. Держава давно вже заплющила очі на кричущу несправедливість – бібілотеки, музеї, заклади культури одержують фінансові крихти з бюджету, перебиваються сяк-так, змушені постійно випрошувати кошти на оновлення своїх фондів. Зарплати у працівників цієї сфери просто жалюгідні. Тому люди і їдуть на заробітки за кордон. А хто ж працюватиме у клубах, бібліотеках, музеях?

Водночас за інформацією ЗМІ, загальні виплати топ-менеджменту НАК «Нафтогаз» (6 членів правління і 9 директорів) – у 2017 році склали 214 мільйонів гривень. У 2018 році керівник цієї компанії Коболєв отримав 7,9 мільйона доларів премії.

Відомо також, що керівники державних компаній-монополій мають космічні зарплати.

Величезний розрив у зарплатах – це також несправедливість. Якщо, скажімо, лікар вищої категорії одержує приблизно 8 тисяч гривень, то міністерський чиновник – 40-60 тисяч. Тим часом сьогодні в багатьох лікарнях, поліклініках оголошують, що їм потрібні медсестри, лікарі…

Дивно чути на цьому фоні, як урядовці хизуються «великими досягненнями» у кадрових питаннях, мовляв, Україна використовує найкращі практики Євросоюзу.

Іван Салій піддає таку політику жорсткій критиці: «Задурили народ конкурсами на посади, так званими «прозорими» підходами в оцінюванні кандидатів, а насправді кадрові призначення відбуваються в інтересах тих, хто краде, хто незаконно збагачується».

“3% “зростання” ВВП в наших умовах – це деґрадація…”

https://youtu.be/eItmY9m8UgI

Леонід БОРИСЕНКО
Фото Андрія ЯВОРСЬКОГО
Український репортер
22.05.2019