ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ФОРУМ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ В АУҐСБУРЗІ:
ЄДНІСТЬ, СОЛІДАРНІСТЬ І СПІЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
ЗА МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ
Понад 200 учасників з 25 Європейських країн та представники Світового Українства зібралися в Німецькому Ауґсбурзі на Форум, присвячений майбутньому Української діаспори, підтримці України, збереженню національної ідентичності та зміцненню організованої діяльності Українських громад у Європі.
Ауґсбурґ, 30–31 жовтня 2026 року
У Німецькому місті Ауґсбурґ, яке посідає особливе місце в історії Української еміґрації та організованого Українського життя в Німеччині, 30 і 31 жовтня 2026 року відбувся Європейський форум Української діаспори «Ауґсбурґ 2026». Це одна з найважливіших міжнародних зустрічей представників Українських національних громад, організацій та інституцій з різних Європейських країн, а також представників Світового Українства, які зібралися обмінятися досвідом, обговорити актуальні виклики та спробувати узгодити напрями майбутньої діяльності.
Форум об’єднав понад 200 учасників з 25 Європейських країн. Серед них були голови й представники Українських національних організацій, члени керівних органів міжнародних інституцій, науковці, діячі культури й освіти, журналісти, представники гуманітарних організацій та активісти Українських громад. Особливого значення зустрічі надала участь представників Світового конґресу Українців з Канади, завдяки чому Європейська зустріч набула ширшого міжнародного виміру.
Організаторами Форуму виступили Європейський конґрес Українців (ЕКУ), на чолі зі своїм президентом Богданом Райчинцем, та Об’єднання Українських організацій у Німеччині (Dachverband der ukrainischen Organisationen in Deutschland – DUOD), яке очолює Ростислав Сукенник. До організації та проведення програми долучилася також Українська громада Ауґсбурґу, важливий внесок якої сприяв успішній реалізації цієї міжнародної зустрічі.
Учасників Форуму, поряд з представниками Німецької влади, привітав міністр закордонних справ України Андрій Сибіга. Привітання й підтримка надійшли також від Генерального консульства України в Мюнхені. Уже на початку стало зрозуміло, що йдеться не просто про чергову зустріч представників еміґраційних організацій, а про прагнення в умовах рашистської аґресії проти України додатково зміцнити спільний голос Українських громад у Європі та Світі.
Ауґсбурґ – місто історичної та сучасної Української діаспори
Вибір Ауґсбурґу місцем проведення Форуму мав і глибоке символічне значення. Після Другої світової війни це місто стало одним із важливих центрів Українського життя в Німеччині. Тут Українці створювали свої організації, школи, культурні та громадські установи, розвивали релігійне життя й формували умови для збереження національної ідентичності в новому середовищі.
Саме історичний досвід того покоління Українських еміґрантів, яке, незважаючи на воєнні випробування, політичні зміни та життя далеко від Батьківщини, зуміло зберегти Українську мову, культуру й національну свідомість, став одним з важливих вихідних пунктів дискусій.
Сьогодні Українська діаспора опинилася в нових історичних обставинах. Поряд з традиційними громадами, які десятиліттями діють у Європейських країнах, останніми роками, особливо після початку повномасштабної рашистської аґресії проти України, виникла велика кількість нових Українських громад. Мільйони Українців були змушені залишити свою Батьківщину та шукати безпеки в інших державах.
Ці зміни принесли нові потреби, але водночас і нові можливості. Перед традиційними організаціями постало питання, як передати свій досвід, організаційні напрацювання та інституційні зв’язки новим поколінням і новоприбулим Українцям, а також як залучити їх до спільного життя Українських громад.
Сім тематичних напрямів – від Європейської безпеки до майбутнього Українських організацій
Упродовж дводенної програми відбулося кілька тематичних панелей і дискусій, у яких виступили понад 20 доповідачів. Обговорення охопили широке коло питань – від місця України в європейських безпекових і політичних відносинах до збереження національної ідентичності, ролі жінок, організації нових громад та майбутнього Українських інституцій у цифрову епоху.
Однією з центральних тем стала «Україна в Європі. Внесок Українського громадянського суспільства та діаспори в європейську безпеку і співпрацю». Учасники обговорювали, як Українські організації можуть сильніше впливати на формування європейської громадської думки, сприяти розумінню Української боротьби за волю й незалежність та брати участь у захисті національних інтересів України на міжнародному рівні.
Особливу увагу було приділено темі «Українки без кордонів: голос, вплив, дія», у межах якої наголошувалося на ролі Українських жінок в організації громад, гуманітарній діяльності, освіті, культурному житті, громадській роботі та представленні України в країнах проживання.
Під час дискусії «Україна на вогневій лінії: виклики для безпеки та стійкості» було підкреслено взаємозв’язок між життям в Україні та діяльністю діаспори. Особливого значення надала присутність представників Українського війська, участь яких нагадала всім присутнім, що боротьба за Україну відбувається не лише на полі бою. Вона триває також на дипломатичному, інформаційному, гуманітарному та суспільному рівнях, а підтримка Українських громад за межами Батьківщини відіграє в ній важливу роль.
Однією з найважливіших тем для майбутнього Українського народу стала «Збереження Української ідентичності та цінностей – запорука майбутнього як України, так і громади за кордоном». Учасники говорили про мову, культуру, освіту, традиції, духовність і передачу національної свідомості молодшим поколінням.
У цьому контексті було представлено досвід Українського вільного університету в Мюнхені – установи, яка вже 106 років працює на розвиток Української науки, освіти й національної культури. Ректор університету, професор Лариса Дідковська, поділилася думками про значення національної ідентичності, мови та історичного коріння, а також про можливості збереження Української належності незалежно від країни проживання людини.
Особливо наголошувалося на важливості створення та діяльності Українських шкіл, культурних центрів, релігійних громад і освітніх установ. Саме такі інституції створюють умови для того, щоб діти й молодь, народжені або виховані за межами України, знали свою мову, історію та культуру й розвивали усвідомлення належності до Українського народу.
Однією з думок, яка неодноразово звучала під час дискусій, була така: інтеґруватися в суспільство країни, у якій живемо, але не асимілюватися. Інтеґрація та збереження національної ідентичності не є протилежними процесами. Навпаки, вони можуть взаємно доповнювати одне одного. Українці можуть активно брати участь у суспільному, економічному, культурному й політичному житті країн, у яких проживають, і водночас залишатися пов’язаними зі своєю мовою, культурою, традиціями та духовною спадщиною.
Питання взаємин історичної діаспори та нових Українських громад було в центрі панелі «Історична діаспора, нові громади та зміни в організованому Українському житті в Європі». Учасники розглядали, як поєднати досвід організацій, що діють десятиліттями, з енергією та ініціативами нових громад, як розвивати взаємну співпрацю та як уникнути їхнього організаційного відокремлення.
Важливе місце посіла також тема «Посилення голосу Українських громад у Європі – через координацію, адвокацію та представництво». Під час дискусій наголошувалося на необхідності активнішої спільної взаємодії з європейськими інституціями, національними урядами та міжнародними організаціями. Українські громади, які об’єднують мільйони людей, мають значний людський, професійний, суспільний та організаційний потенціал. Однак цей потенціал може повною мірою реалізуватися лише за умови згуртованої, планомірної та скоординованої діяльності.
Останній важливий програмний напрям був присвячений цифровому поколінню, безперервності та майбутньому Українських організацій у Європі. Обговорювалося, як пристосувати традиційні форми організаційної діяльності до нових комунікаційних технологій, як залучити молодь до роботи громад і як забезпечити впізнаваність, ефективність та відкритість організацій для нових поколінь.
У межах Форуму було також представлено діяльність Європейського конґресу Українців, Об’єднання Українських організацій у Німеччині та Українського вільного університету в Мюнхені. Учасникам представили й проект GIZ Україна «YOUA», завдяки чому вони отримали можливість ознайомитися з різними формами інституційної, освітньої та розвиткової підтримки Українських громад.
Єдність діаспори – підтримка України сьогодні та її відбудова завтра
Хоча теми дискусій були різними, майже всі їх об’єднувала одна спільна думка: Українська діаспора має залишатися потужною та організованою опорою своєї Батьківщини.
Поки триває війна, Україні необхідні міжнародна політична підтримка, гуманітарна допомога, протидія рашистській пропаганді, інформування Європейської громадськості та захист її національних інтересів. Особливо наголошувалося на необхідності продовження допомоги населенню, яке щодня потерпає від рашистських ударів по містах, енергетичній інфраструктурі та інших об’єктах, необхідних для нормального життя.
Наближення зими ще більше підкреслює важливість гуманітарної солідарності. Український народ і надалі потребує конкретної допомоги, а діаспора має в цьому особливу відповідальність.
Однак учасники Форуму не обмежилися лише актуальними воєнними обставинами. Значна частина дискусій була спрямована в майбутнє, насамперед на роль діаспори в післявоєнній відбудові України, її економічному й суспільному відновленні та поверненні людей, які через війну були змушені залишити Батьківщину.
Водночас постало одне з найскладніших питань сучасного Українського суспільства: що станеться з мільйонами Українців, які нині перебувають за межами своєї держави?
Частина з них уже повертається або готується до повернення, інші ще певний час залишатимуться в країнах, які надали їм прихисток, а дехто, ймовірно, назавжди облаштує там своє життя. Для Українських організацій це означає нову відповідальність – допомагати тим, хто хоче повернутися, підтримувати зв’язок із тими, хто залишається за кордоном, і забезпечувати, щоб їхні діти та майбутні покоління не втратили Української мови й національної ідентичності.
Саме тому діаспора буде потрібна Україні не лише під час війни. Її роль буде не менш важливою і в мирний період: у відбудові держави, розвитку економіки, налагодженні зв’язків із міжнародними інституціями, поверненні населення та розбудові демократичного суспільства.
Послання Форуму було чітким: без вільної України немає вільної Європи!
Світовий та Європейський конґреси Українців – організаційна єдність і спільний голос
Особливого значення цій зустрічі надала участь представників двох найважливіших міжнародних організацій української діаспори – Світового конґресу Українців (СКУ) та Європейського конґресу Українців (ЕКУ).
Їхня участь підтвердила необхідність тіснішого об’єднання Українських організацій на європейському та світовому рівнях. У час, коли Україна веде екзистенційну боротьбу за свою державність, територіальну цілісність і волю, організована діаспора є важливим політичним, суспільним і культурним потенціалом.
Президент Світового конґресу Українців Павло Ґрод наголосив на необхідності організувати Українські громади так, щоб вони стали потужною політичною силою в європейських суспільствах, здатною довгостроково захищати Українські інтереси.
Саме в цьому полягає одне з важливих завдань Європейського конґресу Українців: об’єднувати національні організації, створювати спільні платформи діяльності, представляти інтереси Українських громад і забезпечувати їхню присутність у європейських інституціях.
Ауґсбурзький Форум показав, що така співпраця не повинна обмежуватися деклараціями та формальними зустрічами. Необхідно розвивати конкретні спільні програми, обмінюватися досвідом, налагоджувати зв’язки між організаціями та створювати механізми, які забезпечуватимуть тривалу співпрацю.
За підсумками Форуму було оголошено про підготовку спільної декларації, у якій мають бути представлені узгоджені позиції та пріоритети подальшої діяльності.
Форум – це не лише організації та посади. Форум – це люди
Однак після всіх офіційних заходів, виступів, панелей і дискусій, мабуть, найважливіше враження від Ауґсбурзького Форуму залишилося пов’язаним з людьми.
Європейський форум Української діаспори був не просто зустріччю організацій, президентів, членів керівних органів та представників інституцій. Це була зустріч людей, які, незалежно від того, у якій країні вони живуть, мають спільну турботу про Україну, її волю та майбутнє.
За кожною організацією стоять конкретні люди та їхні життєві історії. Це ті, хто десятиліттями зберігає Українські традиції в країнах свого проживання, ті, хто після початку війни допомагав біженцям, організовував гуманітарні акції, збирав кошти, підтримував родини, дітей і поранених, а також ті, хто щодня працює над збереженням Української мови та культури.
У їхніх зустрічах, розмовах, обіймах і спільних фотографіях відчувалася єдність, яка долає державні кордони. За кожним із них стоїть особлива життєва доля, але водночас і спільна відповідальність перед народом та Батьківщиною.
Особливо зворушливо було бачити серед людей, які живуть у безпеці європейських країн, представників Українського війська. Їхня присутність нагадала всім, що воля не дається сама собою і що за неї щодня платять високу ціну.
Одне з найсильніших послань, яке можна було винести з усієї зустрічі, полягає в тому, що Україну тримають її люди – ті, хто захищає її на фронті, ті, хто працює та живе на Батьківщині, а також мільйони Українців за її межами.
Українці Хорватії в Європейській спільноті
Для представників Української національної меншини в Республіці Хорватія участь у такій міжнародній зустрічі має особливе значення. Хорватія має давню традицію організованого Українського життя, а її Українські культурно-просвітні товариства десятиліттями працюють над збереженням мови, культури, звичаїв і національної ідентичності.
Українське культурно-просвітнє товариство «Кобзар» у Загребі, як одна з організацій Української національної меншини в Хорватії, будує свою діяльність саме на цих цінностях. Збереження Української культурної, духовної спадщини, розвиток видавничої й інформаційної діяльності, плекання традицій і налагодження співпраці з Українськими інституціями в Україні та світі становлять важливу частину його програми.
Порівняння досвіду Українських громад у різних європейських державах показує, наскільки різними є їхні умови, але водночас наскільки спільними залишаються їхні основні цілі. Незалежно від чисельності, історичних обставин чи правового статусу в конкретній державі, кожна організована Українська громада робить свій внесок у збереження національної ідентичності та представлення України у своєму середовищі.
Для Українців Хорватії особливо важливо, щоб їхній досвід організації національного життя, культурної автономії та діяльності в умовах багатомовного й мультикультурного суспільства поєднувався з досвідом інших європейських громад. Такі зустрічі дають змогу налагоджувати нові знайомства, відкривають можливості для співпраці та зміцнюють відчуття належності до великої Європейської Української спільноти.
Подяка господарям та організаторам
Успіх такої великої міжнародної зустрічі залежить не лише від якості програми, а й від людей, які її готують та реалізують.
Тому особливої подяки заслуговують організатори та вся Українська громада Німеччини на чолі з її головою Ростиславом Сукенником, а особливо Українська громадська організація Ауґсбурґу на чолі з Катериною Матей-Бабенко.
Окремої вдячності заслуговують керівництво та Президія Європейського конґресу Українців за підготовку змістовної та організаційно складної програми, а також усі учасники панельних дискусій, які своїми знаннями, досвідом і пропозиціями збагатили Форум.
Особисто хочу відзначити й висловити щиру подяку пані Ірині Вольф, яка під час мого перебування в Ауґсбурзі виявила надзвичайну увагу, доброзичливість і готовність допомогти. Вона зустріла мене після прибуття та допомогла під час від’їзду. Така людська теплота й гостинність залишають у пам’яті особливо приємні спогади.
Дякую також усім, із ким під час перебування в Ауґсбурзі мав нагоду зустрітися, поспілкуватися, обмінятися думками та досвідом. Нові знайомства, дружні розмови й відчуття єдності – це цінності, які неможливо виміряти кількістю учасників чи проведених панелей.
Спільний шлях – від солідарності до конкретних дій
Європейський форум Української діаспори в Ауґсбурзі завершився, та питання, які він порушив, залишаються актуальними для всіх Українських організацій у Європі.
Як краще поєднати історичну діаспору та нові Українські громади? Як зміцнити спільний голос Українства в європейських інституціях? Як залучити молодь до діяльності організацій? Як зберегти Українську мову та культуру в нових поколіннях? Як продовжувати допомагати Україні під час війни й водночас готуватися до її майбутньої відбудови?
На ці питання неможливо відповісти лише на одній міжнародній зустрічі. Потрібні постійна співпраця, взаємна довіра, інституційна єдність і готовність перетворювати спільно узгоджені ідеї на конкретні програми.
Ауґсбурґ показав, що Українська діаспора має і людський потенціал, і організаційний досвід, і міжнародні зв’язки, необхідні для такої діяльності. Однак її силу визначатимуть не лише кількість організацій та їхніх членів, а насамперед здатність діяти згуртовано, відповідально та в інтересах спільної мети.
З Ауґсбурґу від’їжджаємо з новими знайомствами, досвідом і враженнями, але також з чіткішим усвідомленням відповідальності, яку кожен з нас несе перед Україною. Війна триває, справедливий і тривалий мир поки що не проглядається, а Український народ і надалі потребує підтримки своїх співвітчизників у Світі.
Тому послання цього Форуму набагато ширше за його дводенну програму. Українська діаспора – це не просто спільнота людей, які живуть за межами Батьківщини. Вона є невід’ємною частиною Українського національного, культурного, суспільного простору, важливою опорою в захисті державності й свободи та одним із чинників майбутньої відбудови й розвитку України.
Україна потребує своєї діаспори сьогодні – у боротьбі за волю та незалежність. Вона потребуватиме її й завтра – у відбудові держави, поверненні людей, зміцненні демократичного суспільства та збереженні Української національної ідентичності.
Ауґсбурзький Форум підтвердив, що, незважаючи на відстані, різні життєві обставини та державні кордони, Український народ залишається об’єднаним спільним історичним досвідом, мовою, культурою та відповідальністю за майбутнє своєї Батьківщини.
Адже хоч би де ми жили, Україна залишається нашим спільним домом.
Слава Україні! Героям слава!
Славко Бурда,
публіцист, редактор,
голова Українського культурно-просвітнього товариства «Кобзар» – Загреб
