Плин думок, породжених роботами Дар’ї Хрісанфової
“Поле зірок”
Творчість художника і письменника в дечому подібні, але й відрізняються за певними ознаками. І перших, і других можна іменувати митцями: живописці з пензлем у руках чи мастихіном і художники слова. У будь-якій творчій праці цінується відданість своїй справі, вміння знайти власний стиль письма, багато іншого.
«Щоденники» Стефана Жеромського – це започаткування письменницького шляху. Перебуваючи в нестерпних умовах, він запізнався з голодом і холодом, зазнав нестатків і розчарувань. Попри всілякі перешкоди збагачувався знаннями, створював свій власний світ. Міг відмовитися від їжі, заради відвідин театру або виставки. Віддавав перевагу більше духовному спожитку. Йшов за покликанням. Така жертовність, відданість письменництву як способу життя, викликає щонайменше повагу, радше, захват. Хто багатий внутрішньо, не поженеться за зовнішнім багатством і владою.
Вплив батьків найперший чинник, від якого залежить формування я – концепції дитини. Окрім родини, є немало систем підтримки, що сприяють розвитку дитини. Але жодна з них не замінить родини у вихованні особистості.
Дар’я Хрісанфова
Розповідь художниці (частина 1), фраґменти дитячих спогадів:
«Сад. Я виросла в ньому, тоді дерева здавалися такими великими…, неподалік виднівся дах маленького будинку, оповитий лозою і зігрітий сонцем. Знала назви різних сортів яблук, але неправильні, сама їх називала, а бабуся підтримувала.. Білі стіни будинку, який збудувала бабця, бо дідусь був без руки. Скриня в домі, в ній – рушники. Як рибалили з батьком на світанку. Річка, течія, вітерець, спостерігала як ходить риба.
Мала свої маленькі секрети, схованки, в яких – дитячі скарби».
В міру розвитку наук наш світ стає все менш людяним. Особа відчуває себе ізольованою в Космосі, оскільки її зв’язки з Природою розірвані, емоційне «підсвідоме єднання» з явищами Природи втрачено. Останні поступово втратили своє символічне значення. Грім більше не є голосом Бога, що гнівається, а блискавка – не зброя його відплати. В річках немає водяних, у деревах не таїться життєва сила, змії не являються втіленням мудрості… Немає більше зв’язку з Природою, немає і тієї глибокої емоційної енергії, яка виникає від цього символічного єднання. Ця колосальна втрата компенсується образами, які приходять до нас у сновидіннях. Вони відтворюють нашу первозданну природу, її інстинкти і особливий образ мислення. На жаль, вони говорять на мові Природи, дивній і незрозумілій для нас, що змушує до перекладу цієї мови на доступні й раціональні поняття, притаманні сучасній мові, вільній від такого дикунського «тягаря», як містичне з’єднання з описуваним предметом.
Довколишній світ ніби очистили від усього ірраціонального і забобонного. Одначе, чи очищений подібним чином від дикості наш внутрішній світ (реальний, а не той, що ми вигадуємо, видаючи бажане за дійсне) – це ще питання (за К. Г. Юнгом).
Сучасний митець – людина високої освіти. Скільки живемо, стільки й триває процес пізнання. Дар’я народжена в Дніпродзержинську (нині Кам’янське). Нагороджена Срібною медаллю по завершенню школи. Далі студіювання наук у Харківському художньому училищі, під керівництвом педагога Володимира Висікайла (1991–1995). У 2001 завершила навчання в Харківській державній академії дизайну і мистецтв (ХДАДМ), магістр з монументального живопису. Працювала викладачем і старшим викладачем у вищих навчальних закладах, серед яких – ХДАДМ, ХНУМГ (Харківський національний університет міського господарства ім. О. Бекетова). Брала участь у мистецьких проектах як в Україні, так і за кордоном. У 2010–2012 – персональні виставки в Харкові: «Напівтінь», «Забута мелодія дитинства». 2018 рік – арт проект LOOK WEST, місто Торунь (Польща), куратор і учасниця. У 2019 – куратор проекту муралістів, випускників ХДАДМ, STREET ART FEST, місто Нюрнберг (Німеччина). 2021 – міжнародне стажування VIA LUCIS в Австрії, за підтримки платформи TOGETHER…
Дещо про філософію малярства… Східні сенси. Ті індивіди, що живуть справжнім життям, пізнають сутність буття. Адже якщо живеш правильно, з роками приходить велич і краса, стають доступними безкінечність і вічність. Життя – це еволюція. Проте, якщо мислити винятково категоріями духовними, то життя духовне буде занадто повним. Якщо вибрати земний світ, втрачаємо щось важливе, тоді мислимо категоріями земними, а духовне буде збідненим. Бажано поєднувати порожнечу стосовно зовнішнього світу, та повноту і цілісність внутрішнього буття. Життя тече, ви пливете в потоці, здавшись на милість Природи. Сама Природа є досконала техніка…
Ми є самі собою, коли робимо щось некорисне, малюємо не на продаж, займаємося садівництвом для задоволення…
“Початок”
Розповідь художниці (частина 2):
«Світ цілісний, ми його частина. Світ дотичний… Легкість – виразна і візуальна, ходить немов туман, схожа на доторк Сонця, та не пекучого, а теплого, на шепіт листя, подих вітру. Велич не в дзеркалі, а в чутті іншого, назвемо навколишній простір на ім’я: Сонце, Вода, Вітер, Дерева. Філософія Сходу – любомудрість тиші.
Є теорія про душі рослин, сприймаю її; геометрія числа – то мистецькі речі; філософія дороги; люблю, коли речі звільняють від практичного змісту; праця О. Шпенглера «Присмерк Європи», інше… Певним способом це відображається в мистецтві.
Для мене важлива картина Світу, не відділяю мистецтво окремо. Люблю і слово, і музику, і фото, все говорить, робить Світ цілісним і теплим… Посеред улюблених авторів книжок (наукових і художніх) назву наступних – від Арістотеля до І. Канта, від Е. Гуссерля до У. Еко, а ще – Х. Кортасар, К. Абе, Г. Гессе…
З митців різних епох і часів, близькими за певними ознаками є: Леонардо да Вінчі, Джотто, Сандро Ботічеллі (доба Відродження), Рембрандт ван Рейн, Ян Вермер, Василь Кандинський, Рене Магрітт, із сучасних художників України: Павло Маков, Тиберій Сільваші».
На картинах Дар’ї Хрісанфової нерідко можна угледіти дерево. Дерево пізнання, дерево премудрості, дерево родоводу… Згідно з найдавнішими уявленнями, люди походять від дерев і рослин. Дерево – щось на зразок проміжної форми людини в процесі перетворення, оскільки воно, з одного боку, виростає з Першолюдини, а з другого – загалом перетворюється в людину.
“Сад”
Під терміном дерево можна мати на увазі життєвий процес взагалі. Дерево поєднується не лише з якоюсь жіночою сутністю, але й зі змією, драконом, іншими тваринами. Його можуть зображати металевим, здебільшого золотим. Співвіднесеність із семи металами означає зв’язок із сімкою планет, що робить його Світовим деревом, чиї виблискуючі плоди – світила небесні. Філософське древо росте, як правило, в самотності. Інше місце дерева (або чудової рослини) – вершина гори.
“Тиша”
Дуже важливим для феноменології символу дерева є саме його смисловий аспект. Дерево, людина, камінь, виступають центральними символами алхімії (за К. Г. Юнгом).
Роботи авторки наділені жіночою вишуканістю … Микола Бердяєв і його ориґінальна думка: «Від статі залежить світогляд людини. Стать – джерело буття: статева полярність – основа творіння. Почуття буття, його інтенсивність і його забарвлення має свій корінь у статі.
… Стать відноситься не до частини Людини, а до її цілості. Стать – космічна сила, і лише в космічному аспекті її можна збагнути… Стать є не тільки точка перетину двох світів у Людини, але й точка перетину Людини з Космосом, мікрокосмосу з макрокосмосом. Людина скріплена з космосом через стать».
Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник ЛЕЛЕГ – 4 (Лабораторія експансії латентних експериментів горішнього – 4) і БУМ (Брама Українського Мистецтва)
Головне зображення – “Пелюстки часу”.
