Визнання терористом – перший крок, кінцева мета – знищення терориста…

Назвати терористом – перший крок. Треба діяти як із терористом. У сутичці з терором головним є не регламент, не лінійна логіка, не співвідношення сил, не пропорція видів летальної зброї. Поточні воєнні успіхи, якими б вони не були, вкінці впираються в терор із вибухівкою на дамбі, чи в реакторі, чи в критичній інфраструктурі далеко в тилу, чи в червону кнопку. Це є той бій без правил, який є стихією чекістів.

Терор – це максимальна шкода і катастрофізм наслідків поза фронтом. Ключове слово – поза фронтом. Поки ми ведемо війну, а вони терор – ситуація нерелевантна. Релевантніше, коли терору протиставляється антитерор. Це інший рівень дозволеностей. Оскільки війна вже давно перейшла в фазу unlimited бєзпрєдєла, то кінцева мета окреслена й чітка: знищення терориста №1. Це і держава, і/чи її лідер.

Після оголошення Росії спонсором тероризму торговельні зв’язки зі спонсором тероризму мають розцінюватися як співучасть. Терористична Росія в міжнародній фінансовій системі має світитися в червоних списках, тож здійснити платіж у державу-спонсора тероризму має стати неможливим.

Це має стосуватися не лише цивілізованих країн, але й «сірих», через які РФ проводить нелегальну купівлю цінних компонентів. Переводити гроші з нетвердих національних валют у тверді міжнародні має стати нереально. Вантажі завозити – теж, їх страхувати – теж, наймати перевізників – теж. Міжнародні банки мають боятися контактувати з російськими пральнями терористичних грошей.

Проголошення Росії спонсором тероризму я сприймаю як перехід із тактики «привідчиненої шпарини для порозуміння» до важчої артилерії. Коридор імовірних компромісів звужується, де двом уже скоро не розминутись. Блекаут цьому лише сприяє.