Чому нікому в Києві не була потрібна маленька Словаччина?…
ВИЯВЛЯЄТЬСЯ ДЛЯ ЦЬОГО ПОТРІБНА ВЕЛИКА МІЖНАРОДНА ГАНЬБА…,
аби почали всі українські й закордонні ЗМІ писати про присутність України у Словаччині.
Пишу про це тому, що два роки назад (2014 рік), коли зліквідували Генеральне консульство України у Пряшеві, де живе все українство Словаччини, мовчали усі. Ніхто не реагував на листи Генерального консульства, ніхто не брав до уваги листів української громади Словаччини. ніхто не взяв до уваги листів представників влади Словаччини, які боролися за порятунок присутності України на Східній Словаччині. Кількаразові мої очікування, звісно по домовленості, Міністра Закордонних справ України теж лишилося без успіху. Внутрішньо було просто соромно, бо як керівник установи, у мене ніколи не було проблем потрапити до кожного високопосадовця у Словаччині. Але попасти до рідного Міністра, аби висвітлити бодай Три Основні Проблеми – мені так і не вдалося. А проблема основна ось у чому. Кожен, хто потрапить до Словаччини, відразу зауважить дещо негативний стереопит у ставленні до українців і України. Безумовно це відразу вражає і мусиш аналізувати цю ситуацію.Бо кожен пересічний громадянин у Словаччині буде говорити про “українську мафію”, “українську контрабанду”, “українських нелегалів” тощо…
І для того аби цей вектор свідомості змінити, необхідна велика інформаційна праця, щонайбільша пропаганда України і щонайбільша присутність України тут у Словаччині.
А що відбулося? Зішлюся на слова Голова Кошицького краю, який не міг зрозуміти, як можна ліквідувати Генеральне консульство в самому центрі українства і саме в той час, коли Словаччина подає свою руку Україні. І таких питань від словацької сторони було безліч.
Безумовно, що за два останні роки простежується динаміка закриття українських шкіл,також під загрозою закриття єдина кафедра української мови і літератури у Пряшівському університеті, вже ліквідована Методична рада для вчителів української мови, яка діяла при університеті. Громадські об’єднання українців Словаччини у Пряшеві і Кошицях – це поважні. мудрі українці, однак люди похилого віку. Їм не під силу утримати імідж України без державної підтримки. І проблеми щороку зростають… а український дух згасає разом з людьми, які відходять у Вічність.
Подам уривки з кількох листів.
Уривок з мого листа Міністру Закордонних справ України щодо доцільності збереження присутності України на теренах Східної словаччини:
“…« …Східна Словаччина межує з Україною. Але її населення, передовсім молоде покоління, не має жодної інформації про нашу сучасну державу. Не мають жодної уяви й про наші глибинні історичні взаємозв’язки. Майже всі керівники місцевої влади, керівники й працівники судової системи, прокуратури, міліції, керівники пенітенціарних закладів, ректори вузів, директори шкіл ніколи не бачили України. Уява про Україну асоціюється у них лише з містом Ужгород. А все що далі – це вже Росія. На жаль така справжня реальність!
Центральні словацькі ЗМІ або не говорять про нас зовсім, або говорять все негативне. І це стала тенденція. Цю інформаційну прогалину необхідно долати.
Тому інформаційно – пропагандистка робота, спрямована на поширення знань про Україну є головним пріоритетом в роботі установи. Через актуалізацію давніх історичних українсько-словацьких взаємини йде проекція в сьогодення.
Цю роботу проводимо по таким напрямкам:
– щотижневі тематичні телепередачі на студії «Регіон» та на регіональному відділені Словацького телебачення RTVS в Кошицях;
– публікації, інтерв’ю для друкованих словацьких ЗМІ;
– на постійній основі інтерв’ю для української редакції Словацького радіо;
– лекції про Україну для студентів Пряшівського університету, Кошицького університету ім.П.Й,Шафарика, Католицького університету в Левочі, Академії мистецтв Банської-Бистриці тощо;
– відкриті уроки на тему «Пізнаємо Україну» для словацьких шкіл і шкіл з українською мовою навчання;
– виступи на наукових конференціях, круглих столах, семінарах в різних регіонах Словаччини;
– наукові публікації в часописах Пряшівського університету;
– організація поїздок представникам місцевої влади, прокуратури та судових органів на Україну;
– презентації професійних мистецьких колективів й професійних виконавців у різних містах й селах Східної Словаччини.
Цей напрямок роботи є основним. Це зумовлено тим, що на Східній Словаччині є дуже активна й висока присутність Росії на усіх рівнях.
Другий пріоритет – це робота спрямована на реалізацію курсу України на європейську інтеграцію.
В цьому напрямку акцент зроблено на торгово-економічну сферу й торговельно-економічну співпрацю між країнами, а також на актуалізацію європейських стандартів у сфері вищої освіти.
Вперше розпочато презентацію міст Центральної України, як потужних економічних й промислових центрів України (міста Кременчук, Полтава, Херсон), а також презентацію туристичних та санаторно-курортних потенціалів Західної України. До співпраці були залучені інститути Торгово-промислових палат двох країн, Національна агенція з розвитку малого і середнього бізнесу Словаччини, Словацька агенція з розвитку інвестицій і торгівлі (SARIO), Регіональний філіал Національного інституту стратегічних досліджень в Ужгороді, Словацька асоціація зовнішньої політики, Центр європейської політики.
Активізовано роботу у сфері вищої освіти. Зокрема, надано сприяння по підписанню Угод про співпрацю між вузами України й Словаччини: Кошицьким університетом ім. П.Й. Шафарика та Чернівецьким національним університетом ім.Ю.Федьковича, Кременчуцьким національним університетом й Кошицьким технічним університетом, Тернопільським національним економічним університетом й Кошицьким технічним університетом тощо.
Третім пріоритетом роботи є постійна й послідовна підтримка діяльності української національної меншини в Словаччині на усіх рівнях влади.
На Східній Словаччині діють усі українські організації (Союз русинів-українців СР, Асоціаціія україністів СР, Наукове товариство ім.Т.Шевченка, Спілка українських письменників Словаччини, Союз українсько-русинської молоді Словаччини «Пласт», Український народний аматорський хор «Карпати»).
На Східній Словаччині діють усі середні школи, де вивчається українська моват (Об’єднана школа-гімназія ім.Т.Г.Шевченка в місті Пряшеві та школа в місті Гуменном та п’ять сільських шкіл).
У Пряшівському університеті є єдина на Словаччині кафедра української мови і літератури.
У Пряшеві відкрито Центр української культури у 2013 році.
У Пряшеві є єдиний у Словаччині пам’ятник жертвам Голодомору в Україні.
У Свиднику діє єдиний на Словаччмні Музей української культури.
На Пряшівському кладовищі поховані видатні українські діячі, на могилах яких завжди лежать квіти від нашої консульської установи.
Ліквідація Генерального консульства України у Пряшеві призведе до поступового згасання українського духу на цих споконвічних українських землях, зважаючи на активну присутність Росії тут» .
ЛИСТИ представників словацької влади. Ось один із них:
” В засобах масової інформації Словаччини активно обговорюється питання щодо закриття Генерального консульства України в Пряшеві, яке вже одержало негативний резонанс серед словацької громадськості, громадян України та представників української національної меншини Словаччини.
31 жовтня 2014 р. в ефірі провідного словацького телеканалу ТА3 вийшов сюжет «Україна закриє Консульство в Пряшеві», в якому зазначається про закриття єдиної в Словаччині консульської установи України – ГКУ в Пряшеві в кінці листопада, виходячи із складної економічної ситуації в Україні.
Громадяни України, які проживають на території Центральної та Східної Словаччини, висловлили велике незадоволення у зв’язку із можливим закриттям ГКУ в Пряшеві. Зокрема, громадяни України зазначали:
«Не можемо уявити, що особи похилого віку будуть змушені подорожувати до Братислави на відстань більше 500 км в одному напрямку», «Консульство є останньою надією для захисту наших прав», «Хто дав право позбавити українців захисту в Пряшеві?».
В сюжеті була зазначена і позиція депутатів словацького парламенту, який також виступає проти закриття ГКУ в Пряшеві. Вони зазначали, що Генустанова в останні роки доклала багато зусиль для розвитку українсько-словацького співробітництва та допомагає розвитку діалогу України з країнами Шенгенської зони. Тому Заступник Голови Народної – Ян Фігель безпосередньо направив листа Міністру закордонних справ України з проханням переглянути рішення щодо закриття консульства в Пряшеві».
ЛИСТИ Українських обєднань Словаччини:
“«…Українсьі об’єднання Словацької Республіки висловили глибоке занепокоєння у зв’язку із закриттям Генерального консульства України в Пряшеві та довели такі сигнали від української громади Словаччини:
Питання щодо відкриття консульської установи України в м. Пряшів було ініційовано за участі багаточисельної української громади Словаччини, основна частина представників якої проживає саме в Пряшіві та Пряшівському й Кошицькому краях . У 1997 році в Пряшеві було відкрито Консульське відділення , у 1999 – Консульське агентство, у 2003 – Генеральне Консульство України в Пряшеві.
– Наявність дипломатичної присутності України в Пряшеві є ключовим питанням для закордонних українців Словаччини та вагомим фактором їх підтримки з боку Української держави, яка існує з 1999 року!!!
– Генеральне консульство останні роки провело велику інформаційно-пропагандиську роботу щодо утвердження в Словаччині позитивного іміджу України, залучивши до цієї роботи провідні словацькі ЗМІ.
– Генеральтне Консульство України в Пряшеві активно займається питаннями розвитку українсько-словацького торговельно-економічного співробітництва, що набуває особливого значення після підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС і її ратифікації Європарламентом та Національною Радою СР. Вперше за підтримки Генустанови у Кошицях пройшли презентації економічного потенціалу областей Центральної України.
– ГКУ в Пряшеві активно взаємодіє з Генеральним консульством Словаччини в Ужгороді. Консульські установи України та Словаччини працюють на засадах паритетності та спільно і системно вирішують комплекс питань щодо розвитку українсько-словацького співробітництва, тому у разі ліквідації ГКУ в Пряшеві постане питання щодо ГК Словаччини в Ужгороді.
– Генеральне Консульство України в Пряшеві знаходиться поруч від Центру української культури в м.Пряшів, в якому розміщуються та функціонують громадські організації української національної меншини Словаччини, зокрема Союзу русинів-українців СР, Спілки українських письменників Словаччини, редакції україномовної газети «Нове життя», літературно-мистецького та публіцистичного журналу «Дукля» та дитячого журналу «Веселка», видавництва Nitech s.r.o. (здійснює друк всіх україномовних ЗМІ Словаччини). Все це дає можливість кожного дня оперативно вирішувати актуальні питання, які турбують українську національну меншину Словаччини.
– Генеральне Консульство України в Пряшеві надає постійну допомогу школам з вивченням української мови і літератури;
– Особливе місце у роботі Генерального Консульства України в Пряшеві займає взаємодія з Пряшівською гімназією імені Т.Шевченка, в якій щорічно понад 300 учнів вивчають українську мову і літературу.
– Союз русинів-українців Словаччини за допомогою Генерального Консульства щороку проводить понад 10 культурних заходів загальнодержавного масштабу на території Східної Словаччини.
– Генеральне Консульство України в Пряшеві регулярно надає необхідну допомогу та сприяння Союзу русинів-українців СР в організації відповідних виставок членів Національної спілки художників України та Національної спілки фотохудожників України, які проходять, зокрема в приміщенні Центру української культури в м.Пряшів.
– Генеральне Консульство України в Пряшеві активно взаємодіє з Науковим товариством ім.Т.Шевченка в м.Пряшів, яке очолює відомий в Словаччині і світі шевченкініст – Іноземний член НАНУ академік М.Мушинка.
ГКУ в Пряшеві регулярно надає відповідну допомогу Музею української культури в м.Свидник (знаходиться на відстані 55 км. від Пряшева)
– Наявність Генконсульства в Пряшеві дозволяє здійснювати постійний моніторинг ситуації на українсько-словацькому кордоні та оперативно вирішувати ці питання.
– Генконсульство у Пряшеві сприяє практичній реалізації Угоди між Україною та Словацькою Республікою про місцевий прикордонний рух, зокрема шляхом надання громадянам численних роз’яснень щодо порядку її застосування.
Питання збереження консульської установи України в Пряшеві є дуже важливим для Пряшівського та Кошицького самоврядних країв, оскільки установа практично допомагає реалізації положень угод між Закарпатською областю та Пряшівським і Кошицьким самоврядними краями.
В цілому керівники провідної організації закордонних українців Словаччини, в лавах якої перебуває понад 4000 членів донесли чіткий сигнал про вкрай негативне ставлення української громади Словаччини до можливого припинення діяльності Консульської установи України в Пряшеві, яке є містом проживання основної частини закордонних українців Словаччини, з огляду на надання цією установою ґрунтовної підтримки та допомоги нашим співвітчизникам в Словаччині.
Представники української національної меншини добре розуміють сучасне складне фінансове положення України, тому альтернативним варіантом вирішення порушеного питання могло би бути зниження рівня консульської установи України в Пряшеві до Консульства України, але не його закриття взагалі.
Зазначимо, що у Пряшеві підтримують діяльність Генконсульства – Митрополит Чеських земель та Словаччини Растіслав, Митрополит Греко-католицької церкви Ян Бабяк. Митрополит висловили велике занепокоєння у зв’язку із закриттям Генерального консульства України в Пряшеві, яке проводить значну роботу, зокрема в питаннях підтримки української громади в Словаччині, а також у сфері розвитку контактів між Православною і Греко-католицькими церквами України та Словаччини…».
МЗС України ліквідувало Генеральне консульство у Пряшеві у листопаді 2014 року. Подякувавши установі на гарну і плідну роботу, свій крок пояснили фінансовою кризою.
Правда, тепер маємо кризу Моралі і Свідомості.
Ольга Бенч, Генеральний консул України в Пряшеві (Словаччина) (2005–2015)
03.06.2016
