РОБСИЛА ЧИ РАБСИЛА: ЯК ВПЛИВАЄ НА ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ ТРУДОВА МІҐРАЦІЯ

Роботодавці б’ють на сполох, а урядовці визнають, що відтік робочої сили за кордон вже впливає на темпи економічного розвитку України, а незабаром може стати й одним із головних факторів ризику.

600 вакансій є вільними на підприємствах групи “Інтерпайп” у Дніпрі і Нікополі.

Про це на початку березня повідомив директор з економіки і фінансів групи Денис Морозов.

За його словами, на підприємствах бракує кваліфікованих працівників через відтік кадрів за кордон.

“Ми вже бачимо фінансові втрати, пов’язані із відсутністю персоналу”, – заявив він в інтерв’ю бізнес-порталу UAprom.

Денис Морозов також твердить, що зараз українські металургійні підприємства конкурують за працівників не між собою, а з польськими роботодавцями.

“Польща як пилосос витягує працездатне населення України”, – каже представник “Інтерпайпу”.

Він каже, що його компанія намагається бути відповідальним роботодавцем: пропонує зарплати “вище середніх” і широкий соціальний пакет.

Але знайти нових працівників стає дедалі важче.

• Чому Польща боїться втратити українських заробітчан – огляд ЗМІ
• Польська хвиля: як українці поїхали на заробітки
• Українці в Польщі: і на будівництві, і в бізнесі

Їх “потребує весь світ”

Про те, що із такими проблемами стикаються дедалі більше українських підприємств, говорять і у Конфедерації роботодавців України.

“Країни, у які рухаються наші трудові мігранти, отримують робочу силу, на підготовку якої вони не витратили й копійки. А наші роботодавці вже стикаються вже із подекуди катастрофічною нестачею персоналу”, – каже голова Конфедерації Олег Шевчук.

Виконавчий директор Європейської Бізнес Асоціації Анна Дерев’янко також твердить: брак кадрів відчувається дедалі серйозніше.

За її словами, наразі асоціація не має конкретних даних, але “відчуття” того, що проблема є, досить сильне.

За даними опитування EY Україна 69% опитаних компаній вважають, 
що проблема трудової міграції буде серйозно впливати на їх діяльність 
у наступні 3 роки

На проблему звернули увагу і у команді Ernst&Young People Advisory Services, яка проводить регулярні дослідження ринку праці України з 2002 року, залучаючи понад 250 провідних українських та міжнародних компаній із понад 20 галузей.

За результатами 2017 року “понад половина компаній (56%) стикаються зі складнощами в підборі персоналу, в тому числі це пов’язано із зростанням масштабів трудової міграції за кордон”, – повідомили у відповіді на запит BBC News Україна Олена Бойченко і Юлія Головко із People Advisory Services, EY Ukraine.

У EY Ukraine також звертають увагу, що під кінець 2017 року зросла плинність кадрів. Понад половина (53%) тих, хто звільнилився за власним бажанням, як причину вказують саме трудову міграцію за кордон.

“Найбільш гостро ця проблема постала для компаній сектору будівельних та оздоблювальних матеріалів, а також компаній промислового сектору”, – зазначають у EY Ukraine.

Загалом, за даними EY, “69% компаній вважають, що проблема трудової міграції матиме значний вплив на діяльність компаній в Україні впродовж найближчих трьох років”.

При цьому понад 40% вже мають труднощі з залученням та утриманням співробітників в Україні через трудову міграцію, та ще майже 30% компаній передбачають ризики у зв’язку з міграцією у найближчому майбутньому.

Серед головних напрямків, куди прямують українські працівники, компанії, опитані EY, називають Польщу та Чехію.

За останні п’ять років кількість вакансій з-за кордону зросла в рази, – від 10 тисяч у 2013 до 40 тисяч у 2017, – каже HR-експерт порталу Robota.ua Тетяна Пашкіна.

“Лютий – не показовий місяць, але і в ньому було 1600 вакансій за межами України, із яких 500 – в Польщі, майже 300 – у Чехії. Далі ідуть ОАЕ, Німеччина, Литва”, – подає останні дані порталу Тетяна Пашкіна.

“Можемо казати, що наших заробітчан потребує весь світ”, – каже експерт.

Стаття експорту

За даними Держстату, у 2015-2017 роках з України виїхало 1,303 млн працівників. Найбільша група трудових мігрантів – понад чверть – люди у віці 40-49 років.

Понад третина з тих, хто вирішив працювати за кордоном, це люди із професійно-технічною освітою.

Якщо цю цифру накласти на кількість випускників профтехзакладів, вона фактично збігається із кількістю працівників, які виїхали на заробітки за кордон, каже директор Інституту економіки та прогнозування НАН, Валерій Геєць.

“Тобто, наша професійна технічна освіта повністю працює на експорт робочої сили”, – додає він.

Так само, за словами науковця, значною мірою на експорт працює і повна загальна середня освіта.

Подібні дані має й Міжнародна організація міграції.

Згідно із дослідженням МОМ за 2016 рік, третина довгострокових трудових мігрантів з України ще до від’їзду мали високу професійну кваліфікацію.

Загалом, за даними МОМ, визначальною характеристикою українських мігрантів є високий рівень освіти, – четверо з п’яти мають або вищу, або професійно-технічну освіту.

У третьому кварталі минулого року понад половина (54%) учасників опитування EY назвали більш схильними до міграції за кордон “співробітників професійного та адміністративного персоналу, а також допоміжний персонал та робочих”.

А в опитуванні перед запровадженням безвізового режиму із ЄС компанії очікували найбільших втрат робітників виробничої сфери, інформаційних технологій і сфери обслуговування.

Українські швачки користуються великим попитом за кордоном

Водночас, за словами Тетяни Пашкіної, більшість вакансій, які портал Robota.ua має у Польщі або Чехії – не надто кваліфікована праця.

Зазвичай, каже експерт, це є ті вакансії, які не хочуть заповнювати самі поляки, або з яких поляки виїхали до Німеччини, Британії та Ірландії, де за таку ж роботу отримують удвічі-втричі більше.

Найбільш поширені – різнороби, працівники виробничої сфери і будівництва: зварювальники, монтажники, механіки, слюсарі, теслі, каменярі, штукатури, муляри.

Дуже великий попит на швачок. Багато пропозицій для водіїв-далекобійників, покоївок.

Але, додає Тетяна Пашкіна, і на кваліфікованих працівників також є попит – наприклад, на лікарів.

Крім того, за кордоном все ще потребують українських програмістів. З інженерами вже трохи складніше.

“А от якщо ми кажемо про бухгалтерів чи юристів, то таких вакансій я взагалі не бачила, бо вони погано конвертуються на іноземне законодавство”, – каже HR-експерт.

Чи винні зарплати?

Самі заробітчани однозначно називають головною причиною бажання працювати за кордоном набагато більші, ніж в Україні зарплати.

За даними МОМ, за кордоном українці отримують в середньому у чотири рази більше, ніж в Україні.

Цю ж причину називають і роботодавці.

“Серед основних причин трудової міграції за кордон компанії вказують на більшу заробітну плату за кордоном, економічну ситуацію в Україні, а також нові пропозиції щодо роботи за кордоном”, – повідомили BBC News Україна в EY.

Дані Інституту економіки і прогнозування це підтверджують.

Кожен четвертий із п’яти українських працівників називає низьку заробітну платню головним чинником свого виїзду на заробітки.

“Якщо ми кажемо про середню зарплатню по підрозділу “Інші країни” у четвертому кварталі 2017 року, то вона становить майже 33 тис гривень. А найбільше і найдорожче місто Київ пропонує лише 11 тисяч”, – розповідає Тетяна Пашкіна.

Юлія Жовтяк, заступник голови Державної служби зайнятості, каже, що лише 3% вакансій у їхній системі пропонують зарплату у понад 10 тис. грн.

Кожна четверта вакансія містить пропозицію мінімальної зарплати, а середня зарплата по усіх вакансіях в Україні нині становить 4300 грн на місяць.

“У тій самій Польщі зарплатня починається з 12-15 тис. і в середньому сягає 20-25 тис. грн для некваліфікованого персоналу. Для більш кваліфікованих працівників вона може сягати 35-40 тис. Якщо це програмісти, то там вже можна множити на п’ять”, – каже HR-експерт.

Втім, люди, яким до 35 років, їдуть за кордон не лише через зарплату, а через відсутність в Україні роботи, яка б відповідала кваліфікації працівника.

Також людьми рухає прагнення безпеки, зараз і у майбутньому, каже директор Інституту демографії та соціальних досліджень Елла Лібанова.

Оглядачі застерігають, що більшою проблемою, ніж відтік кваліфікованих працівників, може стати відтік молоді.

Згідно із даними МОМ, серед трудових мігрантів у віці 18-29 років удвічі більше тих, хто вирішив не повертатися, якщо порівняти їх зі старшими віковими категоріями.

Тим більше, що дедалі частіше молоді українці вирішують здобувати не лише роботу, але й освіту за кордоном.

Саме ця категорія працівників має найменші шанси повернутися до України.

Що втрачає/набуває Україна

За підрахунками Інституту економіки і прогнозування, відтік такої робочої сили вже зараз обертається для української економіки втратою близько 40 млрд гривень на рік.

Разом із тим, за даними Національного банку, оновленими у березні цього року, лише за минулий рік грошові перекази в Україну від заробітчан становили приблизно 9,3 млрд доларів.

Ця сума у понад п’ять разів перевищує прямі іноземні інвестиції того ж року, які Нацбанк оцінив у 1,8 млрд доларів.

Тетяна Пашкіна каже, що серйозність проблеми можна оцінити за тим, як реагує бізнес.

За її словами, вже є приклади, коли великі промислові підприємства західних областей минулого року підвищили зарплатню одразу на 50-70%, аби запобігти відтоку кадрів зі своїх підприємств.

“Якщо врахувати, що у деяких областях – Закарпатській, Волинській – приріст зарплати становив 25-30%, у Києві – 20%, а у нещасній Херсонській області – 8%, то ми розуміємо, як заробітчанство впливає на рівень оплати праці в Україні і поведінку роботодавців, аби хоч якось втримати кадри”, – зазначає вона.

Чи можна їх повернути?

Поки що серед трудових мігрантів переважає настрій “заробити і повернутися додому”. Таких, за даними МОМ, близько 60%.

Людей середнього віку можна повернути економічним зростанням, – вважає представник Міграційної служби Сергій Гунько.

На підтвердження своєї думки він наводить статистику щодо тих, хто виїжджає на постійне проживання за кордон. Таких щороку близько 10 тисяч, і ця цифра не змінюється.

“Абсолютно очевидно, що ці мільйони, які працюють за кордоном, ми можемо повернути назад”, – каже Сергій Гунько.

Відтоді, як Польща стала членом ЄС, польські працівники попрямували на заробітки на Захід. Зокрема, у Британії, за оцінками місцевої влади, нині мешкає до 1,5 млн поляків

З іншого боку, досвід Польщі свідчить, що навіть вищі, ніж в середньому у регіоні темпи зростання ВВП, ще не гарантують повернення робочої сили.

На думку Тетяни Пашкіної, розмірковуючи над тим, як повернути заробітчан в Україну, треба розуміти, що є тимчасові мігранти, які мають мету заробити грошей на щось (ремонт, лікування, навчання, машину), але є й такі, які хочуть більш комфортного, спокійного життя.

“Якщо людям буде важливо не лише кількість грошей, але й умови, за яких вони ці гроші заробляють, то, можливо, з’явиться шанс їх повертати”, – припускає експерт, додаючи, що “якби середня зарплатня в Україні сягала 65-80% від того, що пропонують іноземні роботодавці, заробітчан було б менше”.

Поради роботодавцям

Елла Лібанова радить бізнесу бути готовим до серйозних змін через відтік кадрів за кордон.

Наприклад, на погляд директора Інституту демографії та соціальних досліджень, роботодавцям варто передивитися не лише зарплати, але й політику соціальних пакетів для своїх працівників.

Крім того, очевидно, що їм доведеться підняти вікову “скляну стелю” і більше вкладати у перепідготовку працівників “за 45”, так само, як і у стажування співробітників за кордоном.

“Хочемо ми того чи ні, але люди будуть працювати довше. Виникає питання до бізнесу: чи ви знімете свої обмеження на 45+ при працевлаштуванні? Соціальний капітал цих людей теж треба використовувати, адже їх буде все більше в Україні”, – каже Елла Лібанова.

Оглядачі радять працедавцям, які хочуть втримати працівників, змінювати не лише зарплати, але й умови праці

Екперти також вважають, що держава має максимально спростити заснування власного бізнесу.

Багато нинішніх трудових мігрантів – активні та ініціативні люди, які могли б залишитися в Україні, якби сподівалися на певний стабільний рівень достатку для своєї родини.

https://www.bbc.com/ukrainian/features-43485101

Анастасія Зануда

ВВС Україна