Правопис має оновлюватися кожні 20 років, а попередня редакція Українського правопису була ухвалена ще в 1990 році
“Насамперед кожна нормальна, жива мова оновлюється, і час від часу виникає потреба в оновленні правопису, бо виникають нові явища, які треба кодифікувати, а щось відмирає. Через те правопис кожної живої активної мови переглядають приблизно щодвадцять років. Остання редакція українського правопису, як відомо вийшла в 1990 році, себто ми вже прогавили той час коли мусили здійснити чергове оновлення. У нас це (загалом створення українського правопису – ред.) було гостріше, з огляду на попередні події (мається на увазі історія України – ред.)”, – сказав Стріха.
Він зазначив, що до національної революції 1917-1920 років в Україні не було органу, який міг би зафіксувати і затвердити правописні норми. Першу таку спробу зробила Українська академія наук у 1919 році. У 1925 році уряд УСРР затвердив правописну комісію, і у 1927 році всеукраїнська правописна конференція схвалила проект нового правопису, який був затверджений у 1928 році наркомом освіти Миколою Скрипником, і відомий як класичний або харківський правопис. Втім, з 1933 року українізацію було згорнуто, і з української мови почали прибирати всі норми, які мали відміну від російських.
“Так сталося, що в українській мові є дві літери “г” для позначення двох різних звуків. В російській цього немає, через те одну з цих літер нам заборонили, і лишилися одна літера “г” для позначення цілком різних звуків. Так сталося, що в українській мові 7 відмінків, а в російській – 6, і кличний відмінок, який є в багатьох мовах, зокрема, в тій самій латині, у нас було оголошено кличною формою, яку не рекомендувалося вживати. Так сталося, що в українській мові є 4 граматичні часи на відміну від російської, де є три, у нас є ще давноминулий, як в латині. Відтак нам було наказано лишити три граматичні часи, четвертий було скасовано. І було скасовано ще низку норм, які були надто українськими. В 1990 році частину цих норм відновили в правах, частину – ні. І в Україні зараз відбувається певний розгардіяш, бо оскільки діаспора весь час зберігала харківський правопис як офіційний, досі в Україні є певне число видавництв, які використовують харківський правопис, певні ЗМІ користуються харківським правописом, або власними правописними системами, чого не мусить бути. Тому завданням цієї комісії, до якої увійшли провідні українські лінгвісти, було ревізувати норми харківського правопису, зрозуміти, що з того варто відроджувати, а що померло”, – розповів Стріха.
За його словами, чотири такі норми були відроджені, але як варіативні, водночас збережено чинні норми. Це зроблено з метою, що мовна практика покаже, що має залишитися. Серед інших змін, за словам Стріхи, багато спрощено порівняно з чинним правописом, також додані нові положення стосовно вживання іншомовних слів.
Також він зазначив, що зміни в навчальні програми, підручники, посібники, тощо, а також в тести ЗНО з української мови будуть вноситися, але це поступовий процес.
“Безумовно, ЗНО (з української мови – ред.) найближчі роки, оскільки більшість норм залишаються без змін, має акцентуватися на тих нормах, які не зазнали змін, щоб не створювати труднощів. В підручники ці зміни будуть вноситися, це нормальний процес, будуть методичні оновлення для вчителів. Саме зараз ми маємо такий час, коли формуємо нові комплекти для Нової української школи, було б логічно, якби ми зараз врахували і ці правописні зміни”, – сказав Стріха.
Він уточнив, що це відбудеться, коли остаточну редакцію правопису після обговорення та внесення зауважень, буде затверджено урядом.
За сприятливих умов, за словами заступника міністра, це може відбутися до кінця року.
Depo.UA
Український правопис: “фльотів” не буде, але буде “проєкт”
Про зміни, які були запропоновані в проекті (проєкті) нової редакції Українського правопису на брифінгу поінформував директор Інституту мовознавства імені Олександра Потебні НАН України, член Української національної комісії з питань правопису Богдан Ажнюк, повідомляє кореспондент Укрінформу.
«Мова має об’єднувати народ – територіально, історично. …Однією з найголовніших рис цієї редакції правопису є те, що вона не дестабілізує мовно-правописну ситуацію в Україні , вона її коригує», – сказав Ажнюк.
Він зазначив, що повертати повністю харківський правопис до вживання немає сенсу.
«Вороття до «скрипниківки» неможливе технічно, тому що вона не може кодифікувати мову України початку ХХІ століття. Я наголошую, мова це не тільки система, а й організм, вона живе. З іншого боку, «скрипниківка» не була ідеальним рішенням навіть на ті часи, коли була прийнята. І якби вона, уявімо собі, не була скроплена кров’ю жертв, то також зазнала б змін, перетворень і до сьогоднішнього дня мала б інший вигляд. … Слова «фльота», «кляса» ніхто навіть не пропонував для обговорення, що було однією з найпримітніших рис харківського правопису щодо передавання іншомовних слів», – сказав Ажнюк.
Принциповою зміною лінгвіст назвав написання таких запозичень з інших мов, як слово «проект» – «проєкт». У всіх словах з латинським коренем -ject- звукосполучення [je] послідовно передаватиметься через українське є: об’єкт, траєкторія, проєкція тощо.
«Це зміна без варіантів. Інші зміни – це те, що легітимізує мовна практика, яка присутня в багатьох ЗМІ сьогодні . Це написання слів іншомовного походження, де є англійська літера «j» чи німецька «g». Як легітимний варіант буде також написання з «г’» імен і прізвищ – Габсбург і Габсбург’. У загальних назвах перелік слів з «г’» залишається практично незмінним. Українська мова і всі інші мови світу, запозичуючи слова, змінюють їх і пристосовують до своєї фонологічної системи. Українська «г» є однією з найхарактерніших рис нашої системи. Якби ми дозволили «г’» в загальних назвах, кількість і частотність вживання «г’» настільки зросла б, що ми б мали перекошене фонетичне обличчя української мови. Принцип не може бути реалізований вибірково, тому якщо ми будемо дозволяти г’еймер, нам треба також дозволити «лег’ендарний г’вардійський г’енерал». І будуть «сто г’рам» і «кілог’рам г’речки». Це суржик, а не українська мова», – наголосив Ажнюк.
Винятками залишилися ті слова, які усталилися з написанням через «г’» (г’анок, г’атунок, г’валт, г’рати, г’рунт і под.)
Варіативність також передбачається в написанні слів, запозичених з грецької мови: аудиторія – авдиторія, кафедра – катедра, лауреат – лавреат тощо.
Стосовно вживання «і» та «и» на початку слів Ажнюк зазначив, що не буде помилкою писати, наприклад, «індик» та «индик».
«Це частина народної мови, це частина того, як говорить народ. Питання, який шматок традиції брати – останні 70, 100 чи останні 500 років. Не буде помилкою писати «индик», хоча форма «індик» підтримується етимологією слова», – сказав Ажнюк.
Втім, за його словами, в офіційних документах буде вживатися перша назва.
«Написаний текст дуже часто має юридичні наслідки, тому тут має йти перший за черговістю в правописі варіант. Це специфічна сфера застосуваня мови. В газетній публікації може бути і Афіни, і Атени. Якщо у вас документи на візу, то в українському тексті буде записано Афіни», – уточнив Ажнюк.
Згідно з новими правилами, в художніх текстах іменники третьої відміни на -ть після приголосного, а також слова «кров», «любов», «осінь», «сіль», «Русь», «Білорусь» у родовому й давальному відмінках можуть набувати як варіант закінчення -и: гідности, незалежности, радости, смерти, чести, хоробрости; крови, любови, осени, соли, Білоруси, Руси.
Правопис після громадського обговорення буде винесено на затвердження урядом України.
Укрінформ
