Юлія Судус: «О пів на Сонце»
«О пів на Сонце» – це щиро про боротьбу світла і темряви, про глибину людської душі та веселку подарованих нам з Небес емоцій…»* (Юлія Судус).
Радісно від прочитання віршів зі збірки «О пів на Сонце». Хочу цією радістю поділитися з іншими.
Яка вона мова поетична? Один з варіантів відповіді: «У багатьох країнах і в різні епохи митці слова складали особливу касту з власними звичаями й привілеями. Вони користувалися мовою, відмінною від розмовної, і цієї мови треба було вчитися. Саме в такій атмосфері виник санскрит – витончена мова молитов і поезії», – Ян Парандовський.
Герман Гессе вважав, що поезія – це гра в бісер.
У видавництві «Дискурсус» з’явилася на світ збірка поезій Юлії Судус «О пів на Сонце». Книжка ошатна, оформлена з естетичним смаком, її приємно взяти в руки, і, що найважливіше – дуже цікаво читати, тобто робити спробу зануритися в глибінь віршів.
Важливий момент – вірші подані трьома мовами, переклад на англійську і польську здійснила сама авторка. Вона володіє вмінням вишукано творити верлібри.
Добродійка Юлія – кандидатка філологічних наук, викладачка англійської мови, письменниця, перекладачка. Народжена в Луцьку, мешкає, творить і працює в Івано-Франківську. Співавторка збірки прози «Інтонації».
Ніхто інший, а сам Г. Сковорода називав Сонце вогненним морем. Йому ж належать слова: «Ходіть у жарі вогню свого. А мій Ной райдугу бачить і потоп припиняється. Чи не Сонце бачить свій образ у дзеркалі вод як райдугу? Чи не Сонце дивиться на Сонце через образ наш відображений, на радість і на світ твердий? Сонячна фігура є матерія і видимість. Найкраща серед усіх і мати всіх є Сонячна фігура… Залишися Сонце і Місяцю! Ми сотворимо краще світло. Хай буде світло!».
Творення живе, правдиве, – не має бути механічним… Для творення гармонійних форм і систем необхідна впорядкованість руху з елементами симетрії. В бажанні досягнути досконалості необхідна рівновага (симетрія). Є її різні рівні. Необхідно дотримуватись духовних законів, ще до початку будь – якої творчої дії.
Творити і руйнувати, дві протилежності…
Жити, щоб ширити світло, світити (творити), і жити, щоб бути. Практики спасіння, так у школах містиків іменують цей шлях.
Нерідко, ледь не на кожному кроці спостерігаємо ознаки первинної полярності – світле і темне (монада), батьківське і материнське (куб – сфера), матеріальне і духовне, (+) і (–) начала. Вони усі можуть створити спілку, та при цьому анігілюються.** Анігіляція відбувається при ідеальній симетрії.
На інформаційній території планети Земля існує поле різних стосунків енергій. Маємо співпрацю з цією територією. Є люди які випромінюють позитивну енергію, інші – її споживають. Важливими чинниками є віра і рівень духовності. Світлоносні послідовно боронять цю територію, бо вже прийшов Час – Добру почати домінувати над Злом. Промовляймо ж, посилаючи у Простір – світлі, добрі по смислу сполучення слів( мантри), вони при вимовлянні вголос випромінюють вібрацію не тільки в повітрі, а й у тонкому світі. Таким способом впливають на довкружжя.
Про що ж вірші поетки? У них йдеться про справжність і фальш, про честь і совість:
дивуюся щиро як
можна ось так просто
без совісті та емоцій
я ж завжди думала
що у велетів велике серце
(з вірша «На долоні»).
Про емоції, надії, мрії. А мрії бувають…:
запалюй гори бажань
І лети високо
аж на полонину мрій
моїх таких земних
і не зовсім
(з вірша «Медитації»).
Про ту когорту людей, які горішнє визнають за первинне, матеріальне – вторинне, та які завше у меншості.
сенс у більшості шукати
меншість
яка уже не знає
в який бік і котрі ворота
і якою дорогою
(з вірша «Танець темного»).
Про течію Часу, минуле, днешнє і прийдешнє, і що ми тільки гості на цій Землі.
забирає
хтось забирає потрохи пісок
з твого годинника
і скупиться досипати
хоч трохи
(з вірша «Неминуче»).
Про цінність кожної людини, кожного дня, про вміння дарувати, віддавати, ділитися чимось, а не лише вміти брати – щось від когось
(вірш «Невдячним»).
Про запал, завзяття, що властиві молодим
(вірш «Заклик»).
Про те, що життя – дорога, котрою прошкуєш у пошуках…
(вірш «Канон»).
І ще багато – багато про що…
Рене Генон передбачав: «Сучасний світ доклав найбільше зусиль до розвитку промисловості та «механізації» навіть коли стверджував, що просто займається наукою на свій лад; та у намаганнях домінувати над матерією та використовувати її у своїх цілях люди зрештою перетворились на її рабів: вони не тільки обмежили свої інтелектуальні амбіції – якщо у цьому випадку ще доречно використовувати це слово – винайденням та створенням механізмів, а й самі ставали справжніми механізмами…».
Гонитва у Світі йде за кількістю, втрачає якість, сучасна цивілізація є цивілізацією кількості, що рівнозначна матеріальній.
Для чого потрібна поезія? Хоча б для того, аби не уподібнитись до роботів.
Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог
*Уривок інтерв’ю з Ю. Судус. Інтернет-ресурс газети «Галичина».
**Анігіляція – взаємодія елементарних частинок і античастинок, внаслідок якої вони перетворюються на інші форми матерії.
