Головна > Часоплин > Геополітика > Президент США не згадав Україну, і це не випадково – експерти про зустріч Трампа і Путіна

Президент США не згадав Україну, і це не випадково – експерти про зустріч Трампа і Путіна

Дональд Трамп і Володимир Путін. Гельсінкі, 16 липня 2018 року

Упродовж двох годин віч-на-віч спілкувалися президенти США та Росії в Гельсінкі. Говорили на 40 хвилин більше запланованого, лише в присутності перекладачів і без протоколу. Саміт лідерів двох країн вперше пройшов у такому масштабі. На завершення, Дональд Трамп та Володимир Путін вийшли на прес-конференцію, за результатами якої аналітики віддають першість російському президенту.

Спізнення Володимира Путіна на 40 хвилин на зустріч із Дональдом Трампом експерти називають невипадковим і, по суті, показовим викликом. Це психологічний тиск, адже він знав, що президент Сполучених Штатів Америки прилетів заздалегідь і тому змусити його чекати – це спосіб показати власну значущість, вважають політичні аналітики.

Очевидно, що під час протокольної зустрічі президент Трамп почувався напруженіше, відзначають журналісти й політологи.

Це пов’язане з тим, що для нього саміт відбувається у складнішій ситуації, ніж для Путіна, на якого не тисне внутрішня політика. Більше того, Володимир Путін приїжджає після успішного проведення Чемпіонату звіту з футболу і почуває себе значно комфортніше, зазначає голова правління благодійного фонду «Майдан закордонних справ» Богдан Яременко. Нестачу аргументів по суті в діалозі зі США, він намагається компенсувати психологічно, додає він.

Bohdan Yaremenko

За словами Путіна, які наразі ще не прокоментував Трамп, “українське питання” обговорювали у формі пошуку способу спонукати Київ до виконання Мінських домовленостей. США, мовляв, може до цього докластись.
Це звичайна російська пропагандистська фраза, цінність якої полягає лише в тому, що її мусив прокоментувати Трамп.
А ось тут можуть бути проблеми.
P.S. У вступному слові Трамп слово “Україна” не назвав. Хочеться сподіватися, що усі ці “складні речі” про Мінські домовленості він не дуже зрозумів, і не дуже коментував.
P.P.S. А це комплімент Порошенку, який заявляв, що брифінгував Трампа по “Північному потоку 2”. Путін визнав, що Трамп порушив проблему ПП2 в контексті збереження транзиту газу через Україну. Путін відповів, що транзит може бути збережений в разі розв”язання судової суперечки між господарюючими суб”єктами.
P.P.P.S. Загальними фразами Путін заявив, що позиція Трампа по Криму – незмінна, США не визнають анексію, а Росія має іншу думку.

«Провідні американські ЗМІ ведуть репортажі, наполягаючи на тому, що цієї зустрічі не повинно було бути. І в тому числі з огляду на те, що в попередній робочий день – у п’ятницю – були висунені звинувачення незалежним прокурором на адресу 12 співробітників ГРУ Росії, які втручалися у вибори», – зауважує експерт-міжнародник.

Після зустрічі Дональд Трамп та Володимир Путін провели коротку прес-конференцію. Кількість питань від журналістів була обмежена, і найбільше уваги журналісти приділили саме розслідуванню щодо втручання Росії в американські вибори.

Володимр Путін, як і раніше, спростував таке втручання, а щодо звинувачень на адресу 12 співробітників російських спецслужб, запропонував співпрацю: за запитом допитати цих осіб і надати результати американській стороні або навіть допустити американських слідчих до допиту за умови надання права так само допитати американців, яких Росія підозрює в незаконних діях і роботі на спецслужби США.

Дональд Трамп назвав можливу співпрацю спецслужб чудовою пропозицією, а от слідство щодо втручання Росії у вибори назвав «катастрофою» для американсько-російських відносин.

Про Україну

Україну у своїх виступах згадував лише Володимир Путін і коротко. Це відбулося тричі:
1. Під час промови Путін розповів, що вони із Трампом обговорили важливість виконання мінських домовленостей. Зазначив, що США могли б рішуче наполягати на цьому, зокрема, що стосується українського керівництва.

2. У відповідь на запитання щодо газотранспортної системи, Путін сказав, що президент Сполучених Штатів переймався питанням транзиту газу через Україну у випадку запуску «Північного потоку-2».
«Ми готові продовжити транзит через Україну, якщо буде врегульовано суперечки між компаніями в Стокгольмському арбітражі», – зазначив російський президент.

3. На питання журналіста по Криму відповів лише Володимир Путін.
«Позиція Трампа щодо Криму відома, і він її притримується, він говорить про незаконність приєднання до Росії. У нас інша позиція. Ми вважаємо, що провели референдум згідно з міжнародним правом», – зазначив він.

Alyona Getmanchuk
Схоже, Трамп остаточно поставив хрест на золотому правилі американської зовнішньої політики: «політика закінчується там, де починається вода». Тобто, за океан внутрішніх американських протиріч не виносимо. А що ж до України, то це якраз той випадок, коли важливо, не що сказав Трамп, а чого він не сказав. P.S. Написала б більше, але вже у відпустці;)

Те, що Трамп не згадав Україну, експерт-міжнародник Максим Ялі вважає невипадковим. На його думку, саме таку пораду він отримав від своєї команди.

«Це говорить про те, що Україна для Трампа є токсичною темою, особливо на тлі втручання Росії у вибори, змови. Вважаю, що його помічники йому пояснили перед зустріччю, що після чуток про заяви щодо визнання анексії Криму, жодних думок про це висловлювати не можна. Вважаю, що з паном Путіним обговорювалось, що жодних різких заяв про Україну не буде, бо це викличе негативну реакцію в демократів і ускладнить ситуацію напередодні проміжних виборів», – вважає Максим Ялі.

Про що не сказали

Нічого нового не почули від лідерів США і Росії щодо України, бо не змогли досягти якогось прориву в українському питання, вважає президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар і додає, що впадати у відчай не варто – не потрібно, щоб подібні речі вирішувалися «за спиною» в України.

Питання політичних в’язнів взагалі не було порушене публічно ані президентами, ані журналістами. Попри те, що численні акції протесту в Гельсінкі стосувалися саме прав людей, зокрема звільнення Олега Сенцова та інших українських бранців у Росії.

Підстави для невеликого оптимізму все ж залишаються, вважає Михайло Гончар.

«Можливо, сторони не торкнулися цього питання, бо домовились додатково його обговорити. Безперечно, воно дошкульне для Путіна, але не критичне. Може бути, що зараз на тлі певної переваги на користь Путіна, можливо, він і продемонструє певну «добру волю», але сподіватись на це не варто. Важливо, щоб українська дипломатія і надалі робила все можливе, аби посилити тиск на Путіна, саме під приводом того, що він брутально ігнорує права людини», – вважає президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ».

У підсумку переговорів

Домовилися про те, що будуть домовлятися далі, всі заяви очевидні й передбачувані, нічого нового – так переважно коментують політологи й журналісти виступ двох президентів.

Перевага була на боці Путіна, він говорив більше, дозволяв собі коментувати й переказувати слова Дональда Трампа, зазначають експерти.

Alex Golobuckij

Краткое содержание встречи Трампа и Путина в Хельсинки: “Ни о чём”.
Путин попробовал получить публичный бонус от вроде как международной реабилитации. Вместо этого ему с огромнім числом дежурных комплиментов 130 минут явно выговаривали за вмешательство в американские выборы, за Сирию, за “Северный поток-2″… Отдельным пунктом Путину, вероятнее всего, запретили даже пытаться нагнать туману в вопросе Крыма: на соответствующий “горячий” вопрос журналиста он вынужден был нетвёрдым голосом рассказывать о том, что позиция Америки известна, США не намерены признавать Крым российским, а вот он считает референдум законным и вопрос по Крыму закрытым.
А ведь это была практически центральная тема истерик и триумфа в СМИ и соцсетях накануне встречи: “Трамп признает Крым российским в обмен на…”. Глупость. Путину просто нечего предложить Трампу за такую масштабную услугу. Как и за любую другую. США и РФ конкуренты на мировых рынках, конкуренты в мировой политике, Трамп наращивает экономические показатели Штатов в том числе за счёт ресурсов, отжатых у подсанкционной России. Поэтому Путин со скукоженным лицом предложил Трампу только мячик. Футбольный. Чтобы снова послушать, какой он молодец и как замечательно провёл чемпионат. Итог? Ни о чём.
А Трамп при этом продолжил успешную серию международных инициатив, в которых вновь утверждал Америку мировым политическим и военным лидером. Make America great again, как говорится.
П.С. Правда, достаточно забавно звучали толстые-толстые намёки Путина на то, что “может, США не будет полностью выпихивать РФ с газового рынка? Европы на всех хватит”, “может, вы нас пустите к расследованиям по русским шпионам?”, “может, вы подвинетесь и дадите нам немножко места, чтоб и Россия вроде как мировым лидером выглядела?”. Лицо Трампа, как обычно, было нечитаемым за его привычными гримасами. Но вот дружелюбием и добродушием там точно не пахло. Скорее было похоже на раздражение от долгого даром потраченного дня и от мелкого, но неприятного визави. С другой стороны, он не сопроводил речь Путина классическим “бла-бла-бла…” – ну, по крайней мере, этого не услышали.))


«Как повяжешь галстук, береги его: он ведь с красным знаменем цвета одного…».
Художник Андрій Петренко.

Обидва лідери при цьому заявили, що задоволені переговорами і що це перший крок у поліпшенні американсько-російських відносин. Всі проблеми не можуть бути вирішені протягом одної двогодинної зустрічі, наголосили президенти.

Скоріш за все, це буде подано обома лідерами як величезна перемога і початок завершення так званої «холодної війни», але це не означатиме, що світ змінився – проблеми залишися, вважає Михайло Гончар.

Щодо української сторони, подробиці домовленостей можна буде побачити пізніше, ймовірно, в контексті оголошення результатів розслідування спецпрокурора Мюллера щодо російського втручання у вибори, вважає Максим Ялі і не виключає можливості тиску з американського боку на Україну щодо мінських домовленостей.

Ольга Комарова

Радіо Свобода