Генеральному прокуророві України Луценку Ю. В.
Президентові України Порошенку П. О.
Прем’єр-міністрові України Гройсману В. Б.
Секретареві РНБОУ Турчинову О. В.
Голові тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України Березі Б. Ю.
Відкрита Заява
про скоєння особливо тяжких злочинів
(у порядку ст. 214 КПК України)
Війна з Росією точиться не тільки на Донецькому кряжі, а й поряд з Адміністрацією Президента України – на Банковій, 2, в приміщенні Національної спілки письменників України. Голова НСПУ Сидоржевський М. О. своїм протиправним наказом скасував волевиявлення 700 осіб Київської письменницької організації, які на звітно-виборній конференції 25 січня 2019 р. обрали своє керівництво, і здійснив за допомогою «тітушок» силове захоплення приміщення Київської організації. А вчора, 26 лютого, протиправно провів нову звітно-виборну конференцію, нав’язавши київським письменникам своїх ставлеників, які не перечитимуть йому в допродуванні спілчанського майна. У зв’язку з наведеним змушені звернутися за захистом до очільників держави.
По суті повідомляємо. Здійснюючи правові засади «Декларації про державний суверенітет України» й розбудовуючи незалежність Української Держави, Кабінет Міністрів України Постановою №1058 від 10 липня 1998 року, передав у власність творчим спілкам України нерухоме майно творчих спілок колишнього СРСР, яке станом на 24 серпня 1991 року згідно з правоустановчими документами, перебувало у віданні творчих спілок колишнього СРСР або у володінні відповідних республіканських структур.
В означеній постанові Кабінет Міністрів України наголошується: «приміщення, які входять до складу зазначеного нерухомого майна, надаються творчим спілкам України для здійснення ними статутних завдань без права передачі в оренду».
У перелік розташованих на території України підприємств, установ та організацій творчих спілок колишнього СРСР увійшли наступні будинки й споруди, які передано у власність Національної спілки письменників України в особі Дирекції управління майном (ДУМ):
– Будинок літераторів Українського відділення Літературного фонду СРСР, м. Київ, вул. Банкова, 2 (2192 кв. м.) – колишній особняк купця Лібермана, унікальна перлина архітектури ХІХ століття, що був збудований відомим архітектором Володимиром Ніколаєвим. У радянські часи його було занесено до переліку пам’яток історії та архітектури. Нині – включено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України зі статусом місцевого значення. З 50-х років минулого століття ця споруда була й лишається головним офісом і символом Національної спілки письменників України;
– Будинок творчості письменників Українського відділення Літературного фонду СРСР, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха, 1 (7000 кв. м.);
– Будинок творчості письменників «Коктебель» Спілки письменників СРСР, АРК, смт. Коктебель, вул. Леніна 110 (7000 кв. м.);
– Будинок творчості письменників імені А. П. Чехова Спілки письменників СРСР, м. Ялта, вул. Манагарова, 7 (4500 кв. м.);
– Лікувальний пансіонат «Нафтуся» Літературного фонду СРСР, Львівська область, м. Трускавець, вул. Бориславська, 15 (700 кв. м.);
– Будинок творчості письменників українського відділення Літературного фонду СРСР, м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 111 (323 кв. м.);
– Будинок українського відділення Літературного фонду СРСР, м. Харків, вул. Чернишевського, 59 (500 кв. м.);
– Цілісний майновий комплекс будинку творчості письменників України у м. Львові, вул. Крушельницької, 17 (500 кв. м.);
– Видавництво «Український письменник», м. Київ, вул. Гончара, 52 (1500 кв. м.);
– Поліклініка українського відділення Літературного фонду СРСР, м. Київ, вул. Рейтерська, 15 (1200 кв. м.);
– Споруда Дирекції управління майном (ДУМ) колишнього Літературного фонду СРСР, м. Київ, вул. Суворова, 3 (345 кв. м.) – підприємство, на балансі якого, згідно з його Статутом юридичної особи, мають бути вище вказані об’єкти, які воно повинно використовувати в комерційних цілях на користь Спілки для забезпечення її статутної діяльності. Тобто, загальна площа нерухомості, передана Національній спілці письменників України в особі ДУМу, складає понад 20000 кв. м.
27 вересня 2000 року Прем’єр-міністр України Віктор Ющенко підписав постанову №1474 «Про внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 10 липня 1998 року №1058», у якій без пояснень записано: «У додатку 3, у пункті 1 абзац перший викласти у такій редакції: «1. Національній спілці письменників України в абзаці другому цифри «2192» замінити цифрами «1592». Тобто, від Будинку літераторів площею 2192 кв. у шахрайський спосіб відчужено 600 кв. м. безцінної архітектурної пам’ятки, яка потім перекочувала у власність ресторанного бізнесмена з Російської Федерації, засновника ТОВ «Банкова-2» Кузьмичова Олексія Вікторовича, про що докладніше буде сказано нижче.
Наведене відчуження від архітектурної пам’ятки підпадає під ознаки особливо тяжкого злочину, передбаченого частиною 3 статті 365, частиною 4 статті 190 та частиною 5 статті 191 КК України, строк покарання за який закон передбачає до 12 років позбавлення волі. З того моменту й розпочалося почастинне злочинне привласнення Будинку літераторів, а, отже, й розвал Національної спілки письменників України.
Ознайомившись зі станом справ у ДУМі, його новий Генеральний директор, М. Г. Острівний зробив відповідні висновки й повідомив про це Правління НСПУ: «В економічній діяльності НСПУ – хаос і безлад, особливо у бухгалтерії та у справах, пов’язаних з нерухомістю… Виявилось, що використовує ці об’єкти і отримує оплату за оренду майна безпосередньо центральна бухгалтерія НСПУ. При цьому документів на передачу майна від ДУМу на баланс НСПУ не існує, всі договори на оренду майна підписуються від імені НСПУ, що є грубим порушенням правил бухгалтерського обліку, оскільки НСПУ – неприбуткова організація».
Закон юридично кваліфікує вище наведені діяння М. Сидоржевського та В. Соломахи як особливо тяжкий злочин, передбачений статтями 27, 33, частиною 1 статті 255, статтею 219, частиною 3 статті 365 та частиною 5 статті 191 КК України – доведення Спілки до банкрутства, перевищення службових повноважень групою осіб з метою привласнення коштів в особливо великих розмірах, строк покарання за який теж до 12 років позбавлення волі.
Як свідчить М. Г. Острівний: «Майно НСПУ використовується вкрай неефективно. Оплату за оренду занижено у 3-5 разів навіть у порівнянні з мінімальним рівнем сьогоднішньої цінової кон’юнктури. При цьому орендарі здають в суборенду приміщення за комерційними цінами, отримуючи надприбутки. Як приклад, приміщення по вулиці Олеся Гончара, площею 1500 кв. м. здаються за ціною 80 тисяч гривень у місяць, хоча за ці приміщення можна отримувати, як мінімум 400 тисяч гривень щомісяця. І така ситуація на всіх об’єктах Національної спілки письменників України. За моїми підрахунками щомісячно Спілка втрачає через занижені ціни на оренду понад 1 мільйон гривень! В умовах, коли Україна веде війну з Росією й на оборону країни потрібні великі кошти, брати від держави понад 900 тисяч гривень на потреби Спілки письменників, не тільки аморально, а й злочинно! Якби керівництво Спілки не привласнювало коштів від використання спілчанського майна, то їх би вистачило не тільки на літературні, а й на соціальні проекти».
Однією з технологій втрати спілчанського майна є оформлення договорів оренди на великі терміни до 2033-2055 років! На стільки років здано в оренду двоповерховий флігель біля центрального офісу по вул. Банковій, 2. А рівень орендної плати залишається незмінно мізерний – по 75 гривень за 1 кв. м. І це в той час, коли в престижному районі Банкової квадратний метр оренди вартує до 1500 гривень на місяць! Ці факти неефективної політики за оренду спілчанського майна у поєднанні з великими боргами НСПУ просто вражають. На початок цього року НСПУ винна понад 1 мільйон гривень комунальним службам. Бо колективне майно письменників працює на збагачення шахраїв які очолюють Спілку. Схема проста – довести Спілку до банкрутства, а потім за безцінь продати безцінну архітектурну пам’ятку.
Про все наведене вище та про інші злочини очільників Спілки Вам, шановний Генеральний прокуроре, повідомлялось раніше.
Ще свідчення М. Г. Острівного: «З конкретними пропозиціями щодо оздоровлення фінансової ситуації в Національній спілці письменників України я звертався до керівництва НСПУ, але відповідь була більш, ніж лаконічна: «Не вмішуйтесь не в свої справи». І це голова НСПУ заявив генеральному директору ДУМу, який за своїм статусом зобов’язаний турбуватись про фінансовий стан Спілки!
І ось чим завершилась боротьба М. Г. Острівного: «Я спробував самостійно вести переговори з деякими орендарями щодо підвищення тарифів, та голова НСПУ заборонив мені це робити. Крім того, мене було попереджено про можливе дисциплінарне стягнення і навіть про звільнення з посади… Для мене ж втрата цієї посади не є проблемою. Я пенсіонер! Але мені боляче, що найбільша в нашій країні громадська літературна організація – Національна спілка письменників України, до створення якої доклали багато зусиль Максим Рильський, Микола Бажан, Павло Загребельний, Юрій Мушкетик та інші українські письменники, на наших очах знищується і втрачає авторитет». На знак протесту проти тіньових оборудок керівництва НСПУ М. Острівний написав заяву про звільнення з посади генерального директора ДУМу.
Про злочинні фінансові оборудки М. Сидоржевського та його прибічників свідчимо не тільки ми, Ревізійна комісія НСПУ, колишній гендиректор ДУМу М. Острівний, а й журналістські розслідування Галини Плачинди, 5-го каналу, видань «Мир», «Главком», «Апостроф» та інших ЗМІ.
Так, Голова Київської організації НСПУ Володимир Даниленко та голова Київської обласної організації НСПУ Анатолій Гай, які не давали М. Сидоржевському, П. Мовчану та їх прибічникам розбазарювати спілчанське майно, у своїй заяві на Ваше ім’я, пане Генеральний прокуроре, так описують події довкола розпродажу решток письменницької землі в Одесі: «… 03 грудня 2015 року Правління НСПУ приймає ухвалу про продаж частини майна в Одеському БТП. У протоколі засідання Правління фальсифікуються кількість голосуючих та розподіл голосів. Проведена через рішення Правління реалізаційна ціна об’єктів із землею під ними на самісінькому березі моря занижена порівняно з фактичною ринковою щонайменше у 20 разів», чого правлінці за своїм статусом взагалі не мають права робити, але роблять це упродовж десятиліття, що підпадає під ознаки особливо тяжкого злочину, передбаченого статтями 27, 33, частиною 1 статті 255, статтею 219, частиною 5 статті 191 та частиною 3 статті 365 КК України з карною відповідальністю до 12 років позбавлення волі.
За продані 14 соток прибережної землі на рахунок Спілки надійшла, як стверджують автори заяви, 271 тисяча гривень у той час, як ринкова вартість одеської землі становить більше 5-ти мільйонів гривень. Нині, говориться у заяві до Генерального прокурора, продані будівлі знесені й на їх місці ведеться грандіозне будівництво.
Судячи з висновків Ревізійної комісії НСПУ, за 2015 рік Спілка отримала від кримських орендарів трохи більше 43-х тисяч гривень, тобто, за тодішнім курсом, менше 2 тисяч доларів. За оренду земельних ділянок офіційно платилися такі ж копійки.
На одному з Правлінь НСПУ М. Сидоржевський заявив, що приміщення Будинку літераторів на Банковій, 2 – невигідне для офісу з економічної точки зору, тому його, мовляв, варто продати. Але для цього потрібне рішення письменницького з’їзду. Тому на одному з правлінь НСПУ найближче оточення нинішнього голови може поставити питання, що через брак коштів треба провести «камерний» з’їзд, за аналогією до того, на якому було прийнято рішення про продаж частини спілчанського майна в Ірпені. Потім за безцінь буде продано головний офіс на Банковій, 2, що не має ціни як архітектурна пам’ятка. Після цього роздутий спілчанський апарат переїде в Ірпінь. І все це, за офіційною версією, робиться для покриття боргів, які штучно створює нинішнє керівництво НСПУ.
У той час, коли наші хлопці гинуть від російських куль на Донбасі, М. Сидоржевський, П. Мовчан та їхні прибічники, розчищаючи місце на Банковій, 2 для російського ресторанного бізнесу, «розстрілюють» уцілілого в АТО голову Київської обласної письменницької організації Анатолія Гая та голову Київської організації НСПУ Володимира Даниленка – незаконно звільняють їх з виборних посад та виключають зі Спілки письменників. Так знехтувано самоврядністю столичної та обласної письменницьких організацій.
Така цинічна розправа над відомими письменниками відбулась під вікнами Вашого, пане Президенте, службового палацу за те, що вони відстоюють загальноспілчанські інтереси, в тім числі й майнові.
Підробивши потрібні пункти Статуту НСПУ та, хизуючись тим, що він є позаштатним радником голови СБУ, М. Сидоржевський з прибічниками узурпували спілчанську владу й присвоїли собі повноваження, якими їх не наділяв письменницький з’їзд як вищий орган управління Спілкою. І далі в шахрайський спосіб безкарно допродують нерухомість Національної спілки письменників України як майно… Літературного фонду СРСР, яке йому давно вже не належить. А це підпадає під ознаки особливо тяжкого злочину, передбаченого частиною 4 статті 190, статтею 219, частиною 3 статті 365 та частиною 2 статті 366 КК України з карною відповідальністю до 12 років позбавлення волі.
Виявилось, що 600 кв. м. площі, яку Постановою Кабміну України №1474 від 27 вересня 2000 року відчужено від Будинку літераторів, унаслідок оборудок тодішнього голови НСПУ В. Яворівського, опинилися в ТОВ «Банкова-2», засновником якого є офшорна компанія «Оранжері Холдінгс С. А.», зареєстрована в Люксембурзі. А фактичним власником тієї компанії, як уже зазначалось, є ресторанний бізнесмен з Російської Федерації Кузьмичов О. В. – один з контролюючих акціонерів-засновників Інвестиційного консорціуму «Альфа Груп» (Росія), який проживає в Москві на Арбаті та в Києві по вул. Старонаводницькій.
06 червня 2014 року ТОВ «Банкова-2» вказану арештовану площу в 600 кв. м. без участі НСПУ продало ТОВ «ВОК Орієнтал», теж створеного ресторанним «діячем», громадянином Великобританії Джозефом Луїс Мосс за два дні до оформлення контракту і зареєстрованого в Гібралтарі. Вказану частку нерухомості продано за 6 мільйонів 600 тисяч гривень, тобто, по 10 тисяч гривень за квадратний метр. В той час, коли в означеному престижному районі м. Києва квадратний метр нежилої нерухомості вартує до 10 тисяч доларів США. Договір купівлі-продажу оформила приватний нотаріус Київського нотаріального округу Інеса Тверська. Діяння вказаних осіб підпадають під ознаки особливо тяжкого злочину, передбаченого частиною 5 статті 190, частиною 2 статті 364 та частиною 2 статті 366 КК України з карною відповідальністю до 12 років позбавлення волі.
В подальшому, а саме, 14 березня 2018 року, за сприяння М. Сидоржевського та без участі НСПУ, ТОВ «ВОК Орієнтал» перепродало частину вищевказаних приміщень Будинку літераторів товариству «Бджолині технології», яке відразу ж, замітаючи сліди шахрайства, змінило свою назву на «Творчі майстерні». А там, подейкують, у дворівневому підвалі й справді розквартирують «творчі майстерні» фешенебельного борделю. Ні «Бджолиних технологій», ні «Творчих майстерень» упродовж місяця відвідати нам не вдалося, бо там постійно було «спецобслуговування».
Договір купівлі-продажу «творчих майстерень» від 14.03.2018 року посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Людмилою Прокудіною. Тепер у патентованих шахраїв є Свідоцтво про право власності, як у добросовісних набувачів нерухомості по вул. Банковій, 2, яке не можна оскаржити, поки не будуть оскаржені попередні правоустановчі документи.
Всі вище наведені та інші злодіяння, пов’язані зі шматуванням спілчанського майна, М. Сидоржевський та П. Мовчан, ясна річ, ретельно приховують від письменницького загалу й громадськості України.
А ось ще один фігурант злочинних схем з привласнення Будинку літераторів, якого завів на Банкову, 2 В. Яворівський (під час його головування в НСПУ розпочався розпродаж Будинку літераторів та облаштування в ньому «творчих майстерень»…). Це А. В. Сенченко – соратник В. Яворівського по парламентській фракції «Батьківщина», координатор воєнного кабінету уряду Юлії Тимошенко – відомий бізнесмен і громадсько-політичний діяч, який, після шахрайських оборудок по продажу письменницької поліклініки площею в 1200 кв. м. усього за 1 млн. 600 тисяч гривень, кинув око і на весь Будинок літераторів, у якому зареєстрував уже понад 20 своїх організацій і підприємств.
Маємо нагадати очільникам української влади, хто такий насправді А. В. Сенченко. Народився й виріс у Сімферополі. Отримавши вищу освіту в Ленінграді, А. В. Сенченко пройшов усі номенклатурні щаблі від 1-го секретаря райкому, міському, обкому комсомолу в Сімферополі, керівних посад у Верховній Раді та Раді Міністрів АР Крим до народного депутата V, VІ, VІІ скликань Верховної Ради України. А ще А. В. Сенченко – хлібний, будівельний, медійний, земельний… магнат Криму. Біографи А. В. Сенченка стверджують:
«Там, где нельзя «присосаться» к газовой трубе, власть имущие воруют землю. В Крыму этот процесс негласно возглавил Андрей Сенченко. Тот самый Сенченко, фамилия которого неразрывно связана с историей ОПГ «Сейлем». Фамилия Сенченко регулярно всплывает в связи с очередными «земельными» скандалами на полуострове. Сценарий один: огромные массивы приморских земель отбираются у их собственников (в том числе – и государства) мошенническим способом, что не мешает Сенченку разглагольствовать о попираемой его недругами справедливости, и во всех бедах винить исключительно крымских татар… Вчерашний комсомольский работник, а позже «активист» ОПГ «Сейлем», явно свернул с дорожки, знаки на которой расставлены Уголовным Кодексом…
В середине 90-х годов уже прошлого века Андрей Сенченко был одним из основателей Партии экономического возрождения Крыма (ПЭВК), известной на полуострове как «партия жирных котов», а позже – и «партия расстрелянных». В прямом смысле: большая часть актива этой партии, являвшейся политической «надстройкой» ОПГ «Сейлем», была перебита конкурентами в политико-бандитском противостоянии на полуострове. Уцелевшие же представители партийной верхушки из Крыма бежали, кто – в Армению, кто – в Россию (сам Сенченко), кто – в дальнее зарубежье.
… И когда А. Сенченко начинает разглагольствовать о справедливости – уже с трибуны парламента, мы должны помнить: на счету у того же «Сейлема», приютившего Андрея Виленовича, заказное убийство главного редактора газеты «Слава Севастополя» Владимира Иванова… Но и после бегства А. Сенченка (сначала – в Россию, потом – в Швейцарию), созданная им «воровская империя» плодила трупы!!!» (Георгий Киквидзе, специально для «УК»)».
І ось цей діяч захопив половину першого поверху приміщення Національної спілки письменників України, начепивши на вхідних дверях до своїх апартаментів з дорогим ремонтом захисну табличку з написом «Приймальня народного депутата», хоч він не є народним депутатом. Лишилось йому оформити на своє ім’я право власності, й Будинку літераторів – немає… А поки що, на сьогодні, на Банковій, 2, поряд з Адміністрацією Президента України, – форпост проросійських сил, фактично виборчий штаб Юлії Тимошенко…
У зв’язку з наведеним, звертаємося й до Вас, шановний Олександре Валентиновичу як до Секретаря РНБОУ й як до члена НСПУ: зупиніть свавілля А. Сенченка, що разом з М. Сидоржевським доводить Спілку письменників до банкрутства своїми «Євротранзитом», «Чорноморською телерадіокомпанією» та іншими підприємствами, заборгувавши їй за оренду приміщень понад 700 000 гривень.
Нині є реальна небезпека інформаційному простору й літературному середовищу України. Крім замаскованих політичних викликів, вчиняються брутальні, особливо тяжкі злочини головою НСПУ М. Сидоржевським, секретарем НСПУ П. Мовчаном та їх прибічниками, які, аби приховати вище наведені злодіяння з привласнення пам’ятки архітектури, роздувають істерію, що нібито керівництво Київської обласної та Київської міської організацій розколюють Спілку. Для ліквідації колегіальної письменницької опозиції М. Сидоржевський прибирає неугодних йому керівників самоврядних організацій і насильно нав’язує своїх ставлеників. Далекому від літератури М. Сидоржевському невтямки, як це бути незалежним письменником.
М. Сидоржевський, розтоптавши волевиявлення понад 700 письменників Києва та області, які обрали голову міської й голову обласної письменницьких організацій, видав наказ про звільнення їх з виборних посад за те, що ті не давали згоди на розкрадання колективного спілчанського майна. А коли обрані голови місцевих організацій відмовились виконати протиправний наказ голови НСПУ до вирішення трудового спору в суді, М. Сидоржевський зі спільниками та з групою «тітушок» у відсутність господарів службових приміщень 08 лютого 2019 року вчинили цинічний розбій з проникненням до офісу №14 – позривали стрічки на опечатаних вхідних дверях, вибили замки у дверях, відкрили опечатані сейфи (отже, заздалегідь зробили ключі), забрали важливі документи, 3100 гривень членських внесків, які знаходились у сейфі на випадок надання допомоги комусь із хворих чи родичам померлих письменників, спустошили навіть холодильник з харчами! І в скоєному злочині зізнались, бо надали ось такий юридичний доказ:
«Акт №1 від 08 лютого 2019 року
Ми, що нижче підписалися, засвідчуємо, що о 10.00 год. т. в. о. голови КО НСПУ Мороз (Морозенко) М.М. приступила до роботи в кабінеті №14 КО НСПУ, при цьому були спаковані в пакети та зберігаються в цьому ж кабінеті особисті речі Даниленка В.Г., який був звільнений з посади голови Київської організації НСПУ за сумісництвом з 04 лютого 2019 року по п. 2 ст. 36 КЗ пП України. Оскільки Даниленко В.Г. не виконав наказ №14 – К від 04 лютого 2019 року та не передав документи КО НСПУ, печатку та ключі, то було відчинено сейфи та взято в роботу документи, які там зберігались. Також взято в роботу документи, що зберігалися в робочих столах приміщення КО НСПУ.
Голова НСПУ Сидоржевський М. О., заступник голови НСПУ Пишнюк Т. В., відповідальний секретар НСПУ Винник Т. А., т. в.о. голови КО НСПУ Мороз (Морозенко) М. М., секретар на громадських засадах Абрамова (Рись) М.А.».
Діяння вище вказаних осіб підпадають під ознаки особливо тяжкого злочину, передбаченого частиною 4 статті 187 КК України – розбій, вчинений організованою групою, спрямований на заволодіння майном у великих розмірах, який карається до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Аби зафіксувати сліди цього особливо тяжкого злочину, ми зателефонували до Печерського УП ГУНП м. Києва з проханням направити на місце події слідчо-оперативну групу. І вона швидко прибула. Та замість того, щоб фіксувати сліди злочину, почала проводити «слідство». А коли ми попросили показати посвідчення особи, вони відмовились показувати. Виявилось, що то були патрульні, які чергували біля президентського палацу, яких управління поліції по рації спрямувало на місце події, і які не мали повноважень провадити слідчо-оперативних дій.
Ми звернулись у чергову частину управління поліції вдруге. Приїхали оперативні працівники Зарицький Євген Ігорович та Мамєдова Анастасія Рустамівна. Ми попросили їх дізнатися прізвища «тітушок», які охороняли вхідні двері до кабінету голови Київської організації НСПУ В. Даниленка та показати угоду відповідної фірми на охорону об’єкта. Але такої угоди не було. Прийшов М. Сидоржевський і сказав, що є усна домовленість, а з ким, не повідомив. Ми просили оперативників затримати сторонніх осіб у порядку статті 208 КПК України без рішення суду, бо вони серед білого дня по-бандитськи увірвались у наш офіс і вчинили розбій. Але оперативники цього не зробили. Ми попросили з нашою участю зробити огляд приміщення, задокументувати сліди особливо тяжкого злочину. Але «тітушки» пропустили до кабінету голови Київської організації лише М. Сидоржевського та оперативників. Після «оглядин» оперативники слідів злочину не зафіксували й відповідного протоколу не склали.
Тобто, Зарицький Є. І. та Мамєдова А. Р., зловживаючи владою, приховали особливо тяжкий злочин відомих і невідомих осіб і самі вчинили злодіяння, передбачене статтею 27, 33, ч. 1 статті 255, частиною 2 статті 364 та частиною 1 статті 396 КК України.
Звертаємось до Вас, шановний Бориславе Юрійовичу, з проханням силами Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України зробити своє розслідування вище викладених злодіянь. І на законодавчому рівні убезпечити Спілку письменників і все українське письменство од злочинних посягань.
Звертаємось до Вас, шановний пане Президенте, й до Вас шановний Прем’єр-міністре з проханням зупинити безчинство, яке коїться в урядовому кварталі.
На підставі наведеного, керуючись статтею 214 КПК України, вимагаємо від Генерального прокурора України протягом 24-х годин внести до ЄРДР вище наведені відомості про скоєння організованим злочинним угрупованням особливо тяжких злочинів, відкрити кримінальне провадження, розпочати досудове слідство та протягом 24-х годин направити нам витяг з кримінального провадження.
На час досудового слідства вимагаємо відсторонити Сидоржевського М. О. від виконання обов’язків голови Національної спілки письменників України та взяти у нього підписку про невиїзд.
Звертаємось і до українських та закордонних засобів масової інформації з проханням оприлюднити цю заяву. Україна й світ повинні знати, що відбувається в літературній громадській організації, яка має національний статус і державну підтримку.
Члени Правління Київської організації НСПУ:
Даниленко Володимир
Верещак Ярослав
Земляний Володимир
Коваленко Андрій
Коломієць Іван (Вано Крюгер)
Миколайчук Олег
Пономаренко Сергій
Степаненко Василь
Шокало Олександр
27 лютого 2019 р.
