Агатангел Юхимович Кримський (15.01.1871–25.01.1942) – український сходознавець світового рівня, історик, мовознавець, літературознавець, фольклорист, етнограф, поет, прозаїк, перекладач, славіст, педагог, академік АН України. Один з організаторів Української академії наук (УАН), директор Інституту української наукової мови (1921–1929). З ініціативи А. Кримського у 1925 р. створено Київську філію Всесоюзної наукової асоціації сходознавства, а в 1926 р. у Харкові засновано Всеукраїнську наукову асоціацію сходознавства (ВУНАС) із філіями у Києві та Одесі.
Його предок походив із кримсько-татарського роду, один із предків був муллою, але після конфлікту в 1696 р. він змушений був тікати з Бахчисараю від помсти хана, перебратися в Литву й охреститися. А через те, що він був вихідцем із Криму, його стали називати Кримським.
Рід Агатангела Кримського по батьковій лінії мав татарсько-білоруське коріння, а по материній – польсько-литовське.
Агатангел Кримський зазначав, що в його жилах не тече й краплі української крові, однак додавав: «Але при цьому я справді українець: українець по духу, бо живу на цій землі й люблю її». Кримський категорично не приймав руську імперську доктрину «трьох братніх слов’янських народів», доводячи її абсурдність.
Агатангел Кримський вільно володів понад 60 мовами Світу. Зробив великий внесок у вітчизняне сходознавство. Завдяки А. Кримському український читач уперше познайомився з поезіями Гафіза, Омара Хайяма, Рудакі, Сааді, епосом Фірдоусі «Шах-наме», текстами «Корану», «Тисячі й однієї ночі». А. Кримський – автор фундаментальних сходознавчих праць: «Мусульманство і його майбутнє», «Історія арабів і арабської літератури», «Хафіз і його пісні», «Історія Персії, її літератури і дервішської філософії», «Історія Турції», «Тюрки, їх мови і література», «Нізамі і його сучасники», «Лекції з історії мусульманських мов» та цілий ряд інших творів, які склали солідну бібліотеку з орієнталістики, за обсягами досліджень і видань вчених цілого інституту. У відомій «Енциклопедії Брокгауза і Єфрона» майже всі статті з історії і літератури Сходу належать Агатангелу Кримському.
«Для історії української науки праці А. Кримського становитимуть безсумнівно епоху навіть щодо вироблення наукової термінології й мови: він – перший українець, який мав змогу підійти впритул до східних джерел і став викладати матеріал українською мовою; … як український поет майже 30 років збагачує свою поезію перекладами і відгуками східних тем. І в західноєвропейських літературах порівняно рідко можна зустріти таке щасливе поєднання видатного поетичного таланту з безпосереднім знанням оригіналу» – так охарактеризував подвижництво А. Ю. Кримського його молодший колега арабіст академік І. Ю. Крачковський.
У 1930–1939 рр. великого вченого майже усунули від науково-педагогічної діяльності, він переважно працював удома. 20 липня 1941 р. А. Кримського арештували чекісти й разом з іншими представниками української інтелігенції вивезли в товарних вагонах до Казахстану.
Є кілька версій його смерті. За однією з них, Агатангел Юхимович помер у кустанайській лікарні, що «славилася» своїм суворим режимом. Проте є сумніви стосовно цього факту, адже досі невідоме місце його поховання. Можливо, академік так і не доїхав до Кустанаю й загинув у дорозі в арештантському вагоні.
Офіційною датою смерті А. Кримського вважається 25 січня 1942 року. У 1960 році його реабілітували.
У 1991 році Академія наук України встановила премію імені Агатангела Кримського за визначні успіхи в галузі сходознавства; Інститут сходознавства НАН України також носить ім’я видатного вченого.
