У Кабміні підрахували число громадян,
які залишили Україну з 2010 року
З 2010 року Україну безповоротно покинули близько 4 млн українців, що становить майже 10% населення, повідомив міністр Кабінету міністрів Дмитро Дубілет у Telegram за підсумками аналізу міґраційної статистики уряду. За його словами, безвіз істотно на підсумкові цифри міґрації і сальдо не вплинув.
Він пояснює це тим, що відбувся перерозподіл: люди стали менше їздити в Росію (у всякому разі, офіційно) і більше – в Європу. Він також зазначає, що міґрація з України має циклічний характер: найбільше українці подорожують улітку, проте, чим далі, тим менше людей повертаються на батьківщину.
Нагадаємо, що, за даними Держстату, з початку 2019 року чисельність населення України зменшилася майже на 200 тис. осіб і станом на 1 жовтня становила 41,96 млн осіб. З січня по вересень включно цього року кількість населення скоротилася на 193,17 тис. Осіб. Показники смертності за підсумками дев’яти місяців перевищили показники народжуваності: на 100 померлих припадало 53 народжених.
Максим Беркаліев
UBR
18.12.2019
Спроби уряду зупинити виїзд населення з країни не увінчаються успіхом без помітного зростання економіки, однак готувати ґрунт для рееміґрації потрібно вже зараз
Виходячи зі звернення президента Володимира Зеленського, програма кредитування складе лише першу частину урядових заходів щодо рееміґрації українців, які працюють або проживають за кордоном, рееміґрації, розпочатої в рамках проекту “Повертайся і залишайся”. Експерти відзначають, що, хоча вплив бізнес-кредитів на трудові переваги українців не буде дуже помітним, але в якості пілотного рішення – це краще, ніж нічого.
Головне питання полягає в тому, що зробить влада в подальшому і наскільки такі етапи програми, – якщо вона продовжитися, – будуть співвідноситися з дійсними потребами співвітчизників, які повернулися з заробітків.
Зокрема, опитані UBR.ua експерти, відзначили, що українці, які повернулися додому, погано орієнтуються на місцевому ринку праці, в наслідок чого частіше працевлаштовуються в неформальному секторі, а також відчувають незахищеність власних майнових прав. Крім того, для початку власної справи їм не вистачає не стільки ініціативи, скільки практичних знань, яким чином потрібно почати працювати над своїм проектом.
Однак, навіть якщо уряд візьметься за розв’язання цих проблем, зупинити відтік співвітчизників з країни, а також повернути тих, які вже виїхали, буде складно через міжнародну кон’юнктуру: Західна Європа потребує припливу робочої сили, і, відповідно, все більше відкриває свій трудовий ринок для іноземців.
У будь-якому випадку, щоб по справжньому переломити негативну тенденцію, навіть з урахуванням економічного зростання, Україні знадобляться десятиліття.
Чому кредитування недостатньо
Незважаючи на те, що запропонована урядом кредитна ставка наближена до європейського рівня, вона все одно не дотягує до можливостей, які може отримати українець за кордоном. Правда, проблема полягає не тільки в грошах, розповіли UBR.ua у Всеукраїнській асоціації компаній з міжнародного працевлаштування. Там наголошують, що перспективи у програми кредитування дуже слабкі, оскільки серед тих українців, які їздять на роботу за кордон, підприємництвом, згідно з соціологічними дослідженнями, готові займатися до 5%. Крім того, кредит за кордоном можна взяти і на більш вигідних умовах.
“У Польщі українець вже через рік роботи може спокійно отримати посвідку на проживання і без проблем отримати кредит. Але головне, що він може отримати в Польщі, на відміну від України – це допомогу в складанні бізнес-плану, безліч інших консультацій. Крім цього, він навряд чи опиниться перед небезпекою піддатися тиску з боку влади за свою діяльність, а якщо таке станеться – зможе захиститися в суді “, – пояснює прес-секретар Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Микола Александров.
Насправді, всі озвучені можливості, – складання бізнес-плану, консультації, – вже зараз формально доступні для українців, які приїхали з заробітків. Такі послуги надає Держслужба у справах зайнятості: крім озвученого, чиновники повинні надавати одноразову допомогу по безробіттю на відкриття власної справи, а також у цілому допомогти з пошуком роботи і навіть надати можливість підвищити професійні навички на курсах або в цілому змінити спеціальність. Однак досі, судячи з загальної кількості українців, які отримали допомогу, ефективність державної підтримки була мінімальною.
“Для того, щоб отримати допомогу, заявникові потрібно мати бізнес-план і подати документи на розгляд комісії. Згідно з інформацією на сайті Держслужби зайнятості, за січень-жовтень допомогу отримали близько 2 тисяч осіб, але при цьому відсутні дані, скільки з них були трудовими міґрантами , і яка частина з початих проектів стала успішна через два роки “, – прокоментувала UBR.ua експерт з міґраційних питань аналітичного центру CEDOS Олександра Слободян.
При цьому вона назвала й інші проблеми, з якими стикаються “заробітчани”, які повернулися на батьківщину.
“Згідно з одним з досліджень, проведених на основі даних за 2008 рік, трудові міґранти, які повернулися, часто працевлаштовуються в секторах економіки з високим рівнем неформальної зайнятості – таких, як сільське господарство або торгівля. Через тривалу відсутність в Україні та ослаблення соціальних контактів з українцями їм часто бракує специфічних знань про попит на послуги, в цілому про те, як працює ринок “, – пояснила представник CEDOS.
Що робити?
Опитані UBR.ua експерти були одностайні в думці, що єдиною стовідсотковою гарантією повернути додому українців, які відірвалися від рідного берега, є економічне зростання й комплексне наближення європейських стандартів життя.
“З економічного погляду, рееміґрація має сенс тоді, коли українці зможуть знайти гідну роботу у себе на батьківщині”, – вважає Олександра Слободян.
Схожу позицію висловив і Олексій Позняк, завідувач відділу міґраційних досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень ім. Птухи.
“У світі існує практика залучення міґрантів до розвитку країни: скажімо, поляки, коли у них справді відбувалося економічне зростання, вони розміщували польською мовою за кордоном білборди з агітацією повертатися додому. Але вони це робили, коли у них справді відбувалося економічне зростання, і тільки в такій ситуації – це може спрацювати “, – зазначив Позняк.
Також приклад Польщі в своїй відповіді навів і Микола Александров, відзначивши, що навіть тривалий розвиток довгий час не забезпечувало повернення працюючих поза домом поляків.
“Чисто технічними способами неможливо повернути людей, тому що потрібні зміни в суспільстві. У Польщі давно не було суттєвих криз, але тільки в цьому році вперше за 25 років їм вдалося переломити тенденцію, і зараз більше поляків повернулося назад, ніж виїхало. Тут потрібно розуміти, що яких би дій зараз не вдавалася нинішня влада, неможливо так по щучому велінню відразу щось змінити”, – розмірковує Александров.
З тих нечисленних важелів, які все ж є у держави, експерти відзначили “точкове” залучення конкретних груп іноземців – з цього погляду, варто зазначити, запуск програми “Повертайся і залишайся” з орієнтацією на підприємців виглядає логічним. Олексій Позняк також відзначив, що однією з груп трудових міґрантів, яких можна було залучати додому, могла б стати молодь – “їм можна було б надати пільгові програми для родин”. У свою чергу, Олександра Слободян помітила, що для працівників з високою кваліфікацією, особливо важливих для країни, потрібні дещо інші пропозиції, ніж основній масі трудових міґрантів.
“Висококваліфіковані міґранти потребують не просто кращих умов життя, але й можливості реалізувати себе професійно. Наприклад, вченого з Німеччини зможе повернути не просто лабораторія, оснащена на європейському рівні, а й колектив таких же перспективних фахівців”, – наводить свої аргументи Слободян.
Поки глобальні зміни як в економіці країни, так і в суспільстві перебувають у віддаленій перспективі, закордонним українцям, – як “заробітчанам”, так і представникам діаспори, – слід надавати всіляку підтримку, і не давати забути, що держава має потребу в них, зауважує Микола Александров з Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування. “Потрібно робити так, як роблять представництва розвинених країн у нас – наприклад, німецький працівник в Україні може звернутися з будь-якого приводу в посольство і йому нададуть допомогу”, – пояснив експерт.
Проте, значна частина українців, згідно з проведеним в 2018 році дослідження Headhunter – 34%, прагнуть попрацювати поза Україною з метою остаточного переїзду. Такі невтішні дані, з огляду на бажання залучати робочу силу і з боку європейських країн, можуть остаточно відколоти цілий пласт населення країни.
“Існує приклад Ірландії – зараз однієї з найрозвиненіших держав Євросоюзу, а колись – бідної й безперспективною країни, з якої на зламі 19 і 20 століть виїхало до половини населення. Але коли ситуація в державі змінилася, нащадки еміґрантів стали повертатися на батьківщину. Звичайно, українці швидше інтеґруються в інших спільнотах, і тому ризик втратити їх остаточно вищий. Однак можливість запобігти цьому існує – головне не давати забути українцям за кордоном, громадянами якої країни вони є “, – підсумовує Александров.
Міжнародний досвід
Якщо міграційним тенденціям не можна запобігти, то міжнародний досвід радить їх “очолити”. Як розповіла UBR.ua представник Міжнародної організації з міґрації (МОМ) при ООН Варвара Жлуктенко, інвестиційний потенціал міґрантів, які, незважаючи на турботу влади країни походження, не завжди хочуть повертатися назад, можна використовувати на благо держави.
“Проведене МОМ дослідження показує, що 21% опитаних трудових міґрантів хотіли б інвестувати зароблені гроші, з них більше половини – в Україні, й, здебільшого, в рідній населений пункт або реґіон”, – говорить Жлуктенко.
Як зазначив Микола Александров, українські міґранти, проте, найчастіше витрачають гроші не на розвиток бізнесу, а на найбільш надійний з можливих актив в Україні – нерухомість. Щоб стимулювати їх до ділової активності, як розповідає Жлуктенко з МОМ, у світі успішно працюють програми допомоги міґрантам та членам їх родин.
“Наприклад, у Молдові впроваджується програма 1 + 1, у рамках якої міґрант або його родина можуть отримати ґрант, який відповідає розміру їх власної грошової інвестиції в заснування або розвиток бізнесу. Нещодавно МОМ при фінансуванні Агентства США з міжнародного розвитку впроваджує схожий проект і в Україні . Румунський уряд, щоб стимулювати свою діаспору займатися бізнесом у Румунії, запустило проект Diaspora Start Up (в його рамках представникам румунської діаспори пропонується отримати допомогу на розвиток бізнесу всередині Румунії, а особлива увага приділяється міським і не пов’язаним з сільським господарствам проектам. У 2017 році в рамках програми було затверджено 32 проекти на суму в $ 76 млн., – прим.ред.).Також ефективним у різних країнах (Грузія, Гана, Ефіопія та інших) виявилися програми тимчасового повернення кваліфікованих фахівців. Важливим також є контроль і врегулювання циркулярної міґрації – існує практика, коли держава організовує безпечний від’їзд працівників для сезонної роботи або на контрарний термін. Після цього люди повертаються з новими професійними вміннями, розумінням технологічного процесу і організації виробництва “, – розповів представник МОМ в Україні.
Дмитро Кругликов
UBR
11.12.2019
