100 ДНІВ ПРЕЗИДЕНТА. ПРО ЩО ЗЕЛЕНСЬКИЙ ГОВОРИВ У ТЕЛЕІНТЕРВ’Ю. ПОВНИЙ ТЕКСТ
Якими були перші 100 днів нового президента України Володимира Зеленського – дивіться у відвертому інтерв’ю.
Голова держави розповів про розмови з Путіним, майбутню зустріч з Трампом та найбільш важкі моменти перших ста днів президентства.
Цього тижня виповнилось 100 днів від того, як Володимир Зеленський очолив державу. Традиційної для цієї дати прес-конференції президент не організовував, натомість дав інтерв’ю акторові Станіславу Боклану – разом Зеленський та Боклан знімались у серіалі “Слуга народу”.
Відеоверсію інтерв’ю показав телеканал 1+1 у суботу, 31 серпня. ТСН.ua підготував повну текстову версію розмови:
– Я пам’ятаю, коли у фільмі я зайшов до вас з цією фразою “Доброе утро, господин президент” – ви саме сиділи у вбиральні і цікавились останніми новинами, а як починається ранок президента у реальному житті?
– Я говорив це у промові на День Незалежності України, що прокидаюсь з повідомленням з фронту – пострілів стільки-то, втрат стільки-то. Я дуже радий, що зараз це зменшилося в рази. Я отримую ці смски три рази на день, коли там нуль – це дуже приємні моменти. Потім цілую своїх дітей, свою жінку. Вони завжди сплять, коли я це роблю, вони навіть не знають, що я це роблю, от тепер дізнаються.
– Ви, я думаю, читаєте новини, цікавитесь фейсбуком, там же про вас…
– Таке відчуття, що там тільки про нас (сміється).
– Скажіть, як реагуєте на гнівні коментарі на свою адресу?
– Погано. Дуже погано. Я ж така людина, що – я ж цього не робив, я дійсно працюю, я дійсно хочу, щоб ми перемогли у всіх справах і у війні, і щоб все було добре в Україні. За що?
– Є ж варіант викреслити себе з фейсбуку і не звертати уваги на це.
– Не можу.
– Я пам’ятаю історію, коли хтось у фейсбуці написав “Зеленскому пора показать яйца”, не знаю, як саме це пропонувалось зробити, і з вашої сторінки відповіли “Скинув в лічку”. Це ви особисто робите чи люди, які займаються вашим фейсбуком?
– Ні-ні, я сам, особисто все роблю.
– Мене дуже цікавить таке запитання, бо я особисто знайомий і з вами і з вашою дружиною: от розкажіть, вона стала першою леді, як, на вашу думку, вона почувається в такому статусі і в такій ролі?
– Я думаю, що це запитання більше до неї, ніж до мене… Їй складно, бо вона дуже відповідальна людина, мені здається, що навіть відповідальніша за мене, тому що вона кожну деталь розбирає. Їй дискомфортно, вона не любить, коли про неї говорять, навіть, коли добре говорять про неї в соцмережах, вона не любить стільки уваги.
– Ви ухвалюєте певні рішення, і, може, їй не завжди вони подобаються. Вона вам про це говорить?
– Я раджусь з нею, кажу відверто, з дуже складних питань, бо в неї дуже твереза думка. Кожній людині потрібні люди, які кажуть правду. Непотрібно бути в теплій ванні, особливо, коли ти президент України, чи якась інша відповідальна посада, це дуже важливо.
– Як зараз батьки? Син – президент. Якісь зміни відбуваються у стосунках із ними?
– Вони стали ближчими. Мама, як дзвонила мені три рази на день, так і відбувається. З батьком ми дуже рідко говорили через різні причини, зараз ми більше говоримо, стали ближчими. Він мені каже речі, які я від нього не чув багато років. Він пишається мною. І, коли ми після розмови на ту чи іншу тему, на серйозні теми, він мені радить багато всього, а коли ми закінчуємо розмову, ми говоримо один одному “Я тебе люблю”.
– Ви сьогодні, і дуже часто без краватки. Як на це реагують ті, хто хоче бачити вас в краватках? Я маю на увазі регламент і таке інше.
– Я, чесно кажучи, вибачте за таке слово, його, мабуть, немає в українській мові, я не заморачиваюсь, як на мене, люди реагують… [загавкав собака]… а от собачки як реагують!
– Я теж би сьогодні приїхав без краватки, але…
– Та нормально. Є моменти, наприклад, протокол. У нас є керівник протоколу Ярослав. Коли я в краватці, у нього одразу з’являється настрій, він мені каже: “О! Це президент”.
– Ми зараз їдемо до вас на роботу. Скажіть, будь ласка, чому ж ми їдемо з вами не на велосипеді?
– Дуже складне запитання. Я з цим боровся і борюся. Я чесно скажу – мені не дозволяють. Через що… Не буду зараз називати прізвищ людей, від яких може бути небезпека. Ми отримуємо інформацію, через що мені не дозволяють. І було вже декілька прикладів, коли, скажімо, образно кажучи, зовсім було небезпечно.
– Ви обіцяли киянам не заважати їм жити спокійно – не перекривати дороги. Начебто здавалось, що це відбувається, і раптом до нас приїхав пан Нетаньягу і…
– Я бачив. І всі показали, ніби у мене великий кортеж.
– Я не знаю, були ви в тому кортежі чи не були, справа не в тому. Так буде завжди, коли приїжджатимуть поважні гості з інших країн, чи це питання владнається?
– Почну з початку: ми обіцяли нічого не перекривати – ми не перекриваємо. Ми обіцяли, що не буде кортежу, і, щоб всім було відомо, кортежі завжди були, і у попередньої влади, від 8 до 12 машин. Вісім – це мінімум, 12 – це те про що я знаю, може, було більше, може, менше, не важливо. У нас завжди є дві-три машини. Буває, попереду обов’язково машина поліції, і одна буває, вони знають, як я на це реагую, одна машина позаду ховається. У мене буває завжди з цим багато прикольних моментів, як я виходжу, як вони тікають.
– Сумуєте за друзями з кварталу?
– Завжди.
– Зустрічаєтесь? Є час зустрічатись чи тільки “альо, привіт”?
– Зустрічатись часу немає. Час на “альо” іноді з’являється. Буває, пишемо смски один одному в вотсапах.
– Серденько тьохкає, коли ви чуєте “Ліга сміху” або “Вечірній квартал”? На “Лізі сміху” я вас бачив, а є ідея відвідати “Квартал”?
– Є ідея. Я хочу відвідати “Квартал”. Дуже хочу. Я не міг поїхати до Одеси на зйомку, бо у мене були справи. Але зараз в “Україні” в жовтні, я знаю, будуть зйомки “Кварталу” і я хочу.
– Інкогніто чи офіційно?
– Просто, офіційно, як глядач. Як не останній глядач. А може ще така ідея – вийти на сцену. Чому ні? Просто дуже дорогі квитки. Для мене буде дешевше на сцені, ніж сидіти за такі гроші.
– На превеликий жаль, не бачив номеру кварталівців про вас і Андрія Богдана. В реальному житті пан Богдан часто щось шепоче вам на вухо. Таке враження, що пан Богдан хоче продемонструвати мені, як глядачеві, що він має якийсь особливий вплив.
– Він така, просто, нетерпляча людина, якби ви знали. Він не може іноді, як то кажуть, угомонитись. Я йому кажу: що ти постійно виставляєш в інстаграмі? Що ти за людина? Що ти у фейсбуці? Куди ти поліз до журналістів? Чого ти з ними сваришся? Він повинен заспокоїтись. Впливати на мене, він знає, що це дуже-дуже складно. Але він знається на цьому, в нього в політиці більший досвід, це правда, що іноді він дає дуже креативні думки, це так і є. Він мені може шепотіти: “А ти забув сказати про це”, я йому кажу: “Андрію, заспокойся”, він: “Ти бачиш, що він сказав?”.
– Всі ми святкували День Незалежності 24 серпня, а Андрій Богдан в цей час був на весіллі в Сен-Тропе.
– Я чув і навіть бачив.
– Як ви до цього ставитесь?
– По-перше, що там було – Богдан пішов у відпустку, я навіть не знав, куди він їде, це не моя справа. Він пішов у відпустку, і це було не 24-го. Це важливо розуміти, що він не приїхав саме у День Незалежності в Сен-Тропе. Він поїхав за 4 чи за 5 днів. Це його відпустка офіційна. Ми домовились – я підписав відпустку, є папери. Він на 24-те був запрошений на весілля до свого товариша чи когось, я не знаю цих людей. Я йому подзвонив і сказав, що він неправий в цій ситуації, він не міг бути, як один з реальних, потужних людей у владі, і друга людина після мене зараз, коли ще немає уряду, і він не має права на День Незалежності твоєї країни в Сен-Тропе гуляти. Я думаю, що він неправий. Чи порушував він закон – так, не порушував. Але я думаю, що не все законами міряється. Але спеціально на День Незалежності, хочу захистити його в цьому питанні, він не їхав у Сен-Тропе, хоча він неправий.
– Ми зараз вже за мить будемо на Банковій…
– А як ти собі уявляєш, що я на велосипеді їду з маєтку на Банкову (сміються, співають “Я люблю свою страну”).
– Ви вже звикли до цього офіціозу і помпезності?
– Розкажу історію: в коридорах стояли хлопці, які віддавали честь і казали, як казали, вони кричали: “Бажаю здоров’я, пан президент!”. Першого дня я злякався. На другий день я сказав: “Хлопці, давайте якось спокійніше, ми ж з вами вітаємось”. Вони стали тихіше говорити це “Бажаю здоров’я, пан президент”. Потім я їм кажу: “Ну ми ж всі люди, ви ж знаєте, що я президент. Кажіть просто – бажаю здоров’я чи добрий ранок”. Тепер ми всі дуже спокійно вітаємось.
– Як і в серіалі, ви призначили на високі посади багатьох своїх друзів, окрім мене, за що я дуже вдячний.
– Ти мені не друг! Я жартую. Що стосується друзів, найближчі люди – вони близькі люди, тому вони і були в моїй команді. Кому ти можеш довіряти, що довіряти. Поїдь – що на Донбасі, чому міст не будується, що в Станиці Луганській. Старий губернатор каже – та тут все будується, а ти їдеш і бачиш, що тут нічого не працює. І тому були запрошені – мій помічник Сергій Шефір, на інформаційну політику Юра Костюк, далі мій давній товариш, але він професійний юрист Андрій Єрмак, моя помічниця Маша. Це чотири людини. До речі. Ніхто з них не кум, не брат і не сват.
– Справа часу (сміються). У багатьох, хто прийшов з вами, взагалі немає жодного політичного досвіду роботи. Це вас ніяк…
– Я дуже радий. Дуже радий, що я такий не один.
– А от Юзік у Верховній Раді?
– Свій, так. Він займався Кривим Рогом, він краще всіх його знає, це наше рідне місто, там повинні бути всі чисті депутаті. Ми не можемо контролювати всіх депутатів, бо вони проходили якийсь конкурс, йшли від “Слуги народу”, я впевнений, що якісь люди, ви бачили, ми почистили 11-12 людей одразу. Проходимці були. І я впевнений, хтось ще з’явиться серед нашого кола людей. Яким ти довіряв, а вони – зовсім інші люди, і з інших причин, ніж ми, прийшли до влади.
– Багатьох хвилюють і непокоять наші стосунки з Росією, і у вас була телефонна розмова з Путіним.
– Дві.
– Як це відбувалося, як швидко з того боку взяли слухавку і який тон розмови був?
– У нас немає ніяких відносин. Я подзвонив йому тому, що я бачив рішення Міжнародного трибуналу з приводу наших моряків і кораблів, я бачив, що всі строки пройшли, і ніхто нам не повертає наших хлопців. І я зрозумів, що ми не можемо більше чекати, тому що щодня ми втрачаємо наших людей на фронті і ми втрачаємо можливості впливу на Захід з приводу повернення наших моряків, і ми втрачаємо наших дітей. Батьки моряків чи діти, чи дружини вони багато разів приходили сюди – і вони говорили, що ніхто, ні адвокати, ні омбудсмени, ніхто не поверне нам наших дітей, подзвоніть, будь ласка, Путіну.
І я розумів тоді, тому що тут була напружена така атмосфера, особливо в ЗМІ, особливо в Міністерстві закордонних справ, тому що вони дуже не хотіли, очільники попередника мого, які дуже не хотіли допустити моєї розмови з президентом Росії. Для них це таке питання політичне, а для мене людське. Для них – не дай Боже зараз моряки повернуться через розмову Зеленського з Путіним, не дай Боже таке відбудеться. Я за це їх і… не хочу казати про моє відношення до них. Тому я вирішив йому подзвонити, ми познайомились, у нас була розмова десь 30 хвилин. Ми говорили про повернення наших хлопців, про наступні кроки, про ситуацію на Донбасі, про війну на Донбасі. Він казав мені інформацію, якою він володіє, я йому говорив про інформацію, яку знаю я. І це різні інформації про те, що відбувається на Донбасі. У нас була, я гадаю, предметна розмова, тому що ми визначили, яким чином і в який термін ми повинні повернути наших хлопців.
Друга розмова була – я подзвонив після загибелі наших хлопців на Донбасі. В першій розмові ми говорили про припинення вогню, друга розмова була термінова – я сказав: “Ми ж з вами домовились про припинення, а там відбувається”. Теж був обмін інформацією, про яку я не хочу зараз говорити – просто не можу, не маю права. І про більш уточнені кроки з приводу повернення хлопців, і не тільки моряків.
Коли у нас була друга розмова, вона була більш детальна і я розумію, що вирішувати всі питання одразу – Донбас, Крим, припинення вогню – це дуже, дуже складно. І не буде в цьому прогресу. Тому я знаю, що треба вирішувати крок за кроком: з конкретними термінами, з конкретною кількістю, з конкретними людьми. Тому ми це проговорили на другому дзвінку про те, що продовжимо це в третій раз і це буде наша особиста зустріч в Нормандському форматі. Нашою стороною вона була запланована. Чесно кажучи, він мені сказав, що раніше були такі стосунки, що про ніякі зустрічі не може бути [мова], але щоб вирішувати в Мінському форматі нам потрібно зустрічатися в Нормандському. Я вважаю, що тільки дивлячись очі в очі і в присутності західних лідерів, ми можемо домовитись і підписатись – що найважливіше.
Повірте мені, коли-небудь, коли ми закінчимо цю війну, у нас буде відверта розмова: з іменами сучасних політиків, сучасних представників засобів масової інформації. Дивіться, ми просто в демократичній країні живемо, але в мене є інформація з прізвищами: хто що робить, хто від кого отримує гроші, хто які акценти, хто які меседжі дає на телебаченні, в газеті – що в цілому відбувається заради того, щоб вони просто не повернулись. Вся інформація є – це найголовніше. І всі будуть за це відповідати.
– Обираючи президента Зеленського, усі думали, що обирають миротворця. Стовідсоткового. Але ваша риторика, ваші дії досить антиросійські. Ви не боїтесь, що в певних регіонах ви втратите рейтинг свій?
– Я нічого не боюсь тому, що мене не цікавлять політичні рейтинги. Мене це більше не цікавить. Мене це не цікавило під час виборчої кампанії до Верховної Ради, я спокійно до цього відношусь, тому що розумію, що у мене будуть помилки. Вони не є проросійські чи антиросійські. Я у свої кроках, у своїх словах говорю тільки про Україну. Хто інші країни – мене це зовсім не цікавить. Мені головне, щоб вони не підтримували бойовиків і щоб вони не були на нашій території, щоб їхні солдати і військові не були на території Донбасу і щоб ми припинили війну – все, що мене цікавить.
Хто користується термінологією, щоб підвищити собі бали. Партія Медведчука, там є ще великі питання, чи це його партія, чи там тимчасове об’єднання і хто вони такі. Є великі питання, звідки у них гроші на фінансування партії, звідки гроші на фінансування каналів. У нас є відповіді – обсяги кеша звідки і з якої країни вони все це отримують. І це буде дуже гучна історія, яка дуже погано закінчиться.
– Глобальних питань про економіку після перших 100 днів було б недоречно ставити, але всі бачать, що ВВП виріс і, як написала на Facebook на одній сторінці, це тому, що перестали так красти. Що в цей період просто перестали красти. Далі теж не будуть красти, ви контролюєте цю ситуацію?
– Я поясню вам. Вони дійсно дуже бояться. І дійсно на митниці і на кордоні, дуже сильно, в рази зменшилася контрабанда. Ну дуже, прямо дуже. Вони стоять, вони не знають, куди нести. Ми отримуємо тисячі меседжів з приводу, ну візьміть, ну підіть. Всі бояться, зі мною не говорять, просто знають, що я – є приколи в Facebook – я одразу дзвоню Баканову (сміється). Да, одразу ж дзвоню Баканову – тут немає проблем.
Так, зупинили велику кількість контрабанди. Ми закінчимо контрабанду, коли буде реформована митна служба і податкова. Ми це все зробимо. Це буде впродовж, думаю, до кінця 2019 року. Ми приб’ємо “контрабас”.
– Ви знаєте що вас, принаймні в соцмережах, порівнюють з Бацькою Лукашенком? Ну, стосовно того, як ви зустрічаєтесь з керівниками в областях. Я розумію, що вони заслуговують на це, інакше розмова була б більш ліричною. Будете продовжувати так само?
– Лірики більше немає в житті.
– Все?
– Тобто треба час, треба уряд. Я не можу так вручну так з людьми розправлятися… Система повинна працювати, повинна бути система.
– Що там, пане президенте, з комуналкою?
– Задача є, поставлена новому уряду: вони повинні показати модель. І якщо модель не буде зменшення комуналки, будемо прощатися з урядом. Все що вони зможуть, вони зроблять. Питання не в тому, яка ціна комуналки, питання в тому, який відсоток від того, що отримує людина пенсії чи зарплати, вона сплачує за комуналку. Це ж питання. І таку структурну проблему, таке структурне завдання ставиться новому уряду. Дивись, комуналка може бути такою ж – ринкові ціни, таке інше – тоді збільшуємо пенсії, збільшуємо субсидії, збільшуємо заробітну плату. Тобто ми говоримо про відсоток. Не може 50, 60, 70, 80 чи 90 відсотків від тієї суми, яку отримує, людина сплачувати за комуналку. Ну просто не може. Помре людина. Навіщо ми працюємо, для кого, навіщо ці складні економічні формули?
Тобто вони знають мою позицію і щось готують. Така ж історія готується з приводу кредитування. Готують, щоби послабити цей відсоток, щоб відсоток був зменшений. Готують формат, щоб у 20-му році у людей була можливість купувати ті чи інші речі, нерухомість чи землю. Купувати за інший відсоток. Тому що я розумію, що таке 17-18 відсотків. Просто неможливо сплачувати такий кредит.
– Я якось пожартував, що восени врожаю не буде тому, що весною не було посадки. Коли всі раптом прокинуться і зрозуміють, що всі, хто заслужили це, отримали по повній?
– Антикорупційний суд, якого не було, починає працювати 5-го вересня вперше в Україні. Антикорупційний суд. Там пройшов конкурс, і мені здається, що зараз там з’являться чесні судді. Це дуже важливе питання було. Далі: у нас з’явиться новий генеральний прокурор. Це дуже важлива людина. І я думаю, що восени, коли в нас з’являться і Антикорупційний суд, і генеральний прокурор, все почнеться. Все почнеться.
– А аукціон кримінальних справ буде?
– Аукціон кримінальних справ? Подивимось. Скільки грошей не буде вистачати державі (сміється). Може бути.
– Як ви це собі уявляєте, наприклад?
– Ну як кіно у нас було, пам’ятаєш? “Папочки, папочки, папочки…”
– … папочки і тоді продаємо.
– Думаю, є такі кримінальні справи і є такі люди… Батьківщину продавати не можна, тому деякі справи ні в якому разі не можна продавати. І під заставу деяким людям не можна виходити.
– Після парламентських виборів ви прокинулися людиною, у якої безмежна влада. Як ви відчуваєте це?
– Спокійно відчуваю. Я дуже радий результату. Подивимося, як будуть діяти депутати. Повнота влади тут ні до чого, це інструмент, на якому не хочеться фальшивти. Хочеться чисто грати. А чисто грати на цьому інструменті ти можеш, якщо всі депутати в цьому оркестрі теж хочуть грати і немає політичної какофонії. Тому я вірю, що 29-го числа буде перше засідання і в перший же день люди побачать прийняті законопроекти, які очікує суспільство, про які я обіцяв суспільству впродовж виборів. І про які ці депутати обіцяли суспільству виконати все це впродовж своїх виборів парламентських. Тому відчуття тільки одне: можна дуже швидко все зробити.
– Велика партія зайшла в парламент, люди починають працювати і автоматично – хочете ви чи ні – виникають групи впливу.
– До них вже ходять люди. Чому я так реагую на це і вони знають, що я по телефону казав вже деяким. Я їм казав відверто: я вас приб’ю.
– Я не встиг ще навіть запитати…
– … Знайду і приб’ю просто. Я їм сказав. Це просто ганьба. Тому вони знають моє відношення.
– Чи буде переглянутий закон про українську мову?
– Дуже складне питання. Яке б не було рішення, воно буде бити по президенту і парламенту дуже сильно. Я впевнений, що повинен бути законопроект про захист прав меншин. І там повинно все бути виписано: їх мова, їх віра і… І достатньо – армія у нас одна, українська. Мені здається, що повинен бути такий законопроект, який захищає їх права. Якщо людина вивчає українську мову, вона для неї не рідна, але вона намагається її знати, але для неї рідна мова татарська, російська угорська, яка різниця. Та діти вже у цієї людини всі говорять українською, чи онуки. А якщо людина працювала 40-50 років на цю країну. Якщо так було і вона працювала на Україну, коли та була ще в складі СРСР. Вона що не така людина, щось змінилось? Тому треба захищати права меншин, я впевнений. Знайти оцю модель, про яку я сказав.
– Маєте вже невеличкий, але досвід міжнародних зустрічей: Макрон, Меркель, Ердоган, Нетаньягу і так далі. Як ви відчуваєте, як вони вас сприймають?
– Дуже гарно. Треба усім зрозуміти: як мене зустрічають і як проводжають – різні речі. Поясню. Підготовлена була така база, що я зовсім не про Україну. І нас всіх міжнародних зустрічах, що в мене були, з самого початку очікування їх ніяк не об’єднувалося з тим хто я є, що я за людина, які в мене думки, які в мене справи, хто я є, як я про щось мислю, які в мене думки, як я хочу розвиватись, яку Україну ми бачимо. Вони чекали одну людину, а приїхала інша людина. І вони всі зараз кажуть, що в України є реальний шанс тільки б вас не заламали.
Я їм розказую, що в нас за країна, інвестуйте туди, інвестуйте в Херсонщину, подивіться, яка Одеса, подивіться, скільки у нас там туристів, подивіться, які медики. Подивіться, які у нас виробники у Кривому Розі, у Маріуполі. Відчуваєте? Вони не знають назв. Їм п’ять років розказують, що в нас є три питання. Я їм кажу: ні, три головних питання, тепер перегорнули і давайте про економіку, що будемо робити? Я їм про Хортицю, а вони: що це таке? Давайте інвестувати, давайте робити там парк як Діснейленд і таке інше. Дивіться, яка в нас багата країна… Всі знають, що 500 млн на рік в тіні тільки з бурштину, його кришували. Давайте відкриємо ліцензії – іноземні компанії, заходьте, будуйте. Він за якістю найкращий у світі, а за покладами ми другі після Росії у Європі, тобто люди живуть як, вибач, кінь із шорами. Він бачить тільки те, що йому показують. Треба їх зняти і подивитись – у нас серйозна країна, дуже класні люди, для них багатьох Україна сьогодні – це відкриття. Вони відчувають мою енергію – те, що я їм бажаю. “А як ви будете нас захищати, у вас немає судів”. Я відповідаю – ви будете мені дзвонити. Ну, поки немає суду, як я буду захищати – буду дзвонити всім, в поліцію, прокуратуру, СБУ – їдьте, захищайте, бо вони будують нам завод на 5 тисяч людей.
– У вересні ви летите до Трампа, чого очікуєте від цієї зустрічі?
– Це стратегічний партнер України в багатьох галузях – в економіці, енергетиці, безпеці енергетичного сектору, незалежності, ОПК. Там дуже багато пунктів, про які ми повинні домовитись. І від них дуже залежить багато. Це дійсно підтримує Україну. З президентом треба зустрітись, познайомитись, подивитись в очі, сказати, що їх цікавить в країні, ми скажемо – що нам потрібно від них. Ми не будемо стояти з протягнутою рукою, ми пропонуємо: інвестуйте в країну, нам потрібні більш дешеві гроші. Я розумію, що немає довіри до правоохоронної системи, але будемо над цим працювати. Ми повинні бути сильною, незалежною країною і пишатись нею. І їхати просто сказати: “Будь ласка, дайте нам трошки грошей, ви така велика країна, ми будемо вас підтримувати” – ні, ми нормальна країна, у нас просто іде війна, ми сильна країна, і у нас дуже гарні люди, і не дурніші за будь-яку Америку. Тому давайте разом працювати. У вас є зацікавленість в економіці, в підприємствах, в землі, в енергетичному комплексі, тому давайте – давайте гроші, інвестуйте, ми готові говорити з Америкою про бізнес між країнами. Є ще питання міжнародних відносин, питання рішення припинення війни, очікуємо на їхню підтримку, але вони відверто підтримують.
– Ви обіцяли декілька літаків президентських продати.
– Один маленький там не працює, я його не бачив. Є два літаки ще – один невеличкий наш “Ан”, я на ньому літаю з групою швидкого реагування по Україні, і є один більший літак – він для міжнародних зустрічей. Я не буду говорити, що я не можу цього зробити з питань безпеки, але це є правда, я не можу сьогодні продати ці два літаки просто тому, що в мене така кількість термінових вильотів, що я не можу собі це дозволити. Мало того, для країни це дуже погано. От в мене дві-три області і плюс Донбас, наприклад: ми вилітаємо на літаку, потім у нас гвинтокрил, після гвинтокрила ми сідаємо в якісь джипи і їдемо в зону АТО. Ну не літають в зону АТО поки що рейсові літаки. Повірте мені, тут про комфорт не йдеться мова, просто деякі питання треба вирішувати дуже швидко.
– Невеличкий бліц: найбільш важкий момент за ці сто днів?
– Найбільш складний момент, мабуть, коли було четверо загиблих і після цього я говорив з президентом Росії.
– Найважливіший день?
– Найважливіший день ще попереду. Скоро.
– Найщасливіший день?
– У мене є тільки щасливі вечори – я повертаюсь додому і бачу дітей. Знаю, заради чого були такі зміни, заради чого працюємо.
– Ну, я думаю, у вас був дуже веселий настрій, коли ви дізнались результати парламентських виборів.
– Дуже веселий! Я радів, щасливий був. Така потужна перемога.
– Не хочеться послати все на *іг і повернутися…
– Ні, не хочеться. Така довіра людей, я ж серйозна людина.
– За цей час напивалися хоч раз?
– Було. Але я на ногах, я ніколи, “стєлька” – це не наш план.
– Якби повернути все назад, пішли б на вибори?
– Так. Є великий шанс, не можна було не скористатись такою можливістю – у тебе є великий шанс допомогти людям реально. Я в це вірю, я відчуваю, що у нас вийде.
– Якщо уявити, що ви собі телефонуєте на сто днів назад, знаючи усі ці 100 днів, про що би себе попередили?
– Вова, обережно, все пишуть.
– Якщо подивитися глибоко собі в душу, то ви там хто – актор чи вже політик?
– Хто я – я більше не актор.
– Що вважаєте найбільшим досягненням?
– Зміни є, але я залишився точно людиною, і мене не зламали речі, які з’являються у людини, яка має таку посаду.
– Давайте домовимось зараз, що ми зустрінемось за рік, я вже приїду без краватки, і поговоримо.
– Обов’язково, з задоволенням.
Телеканал 1+1
31.08.2019
