Дивишся на її акварелі, і в душі запалюється вогник… Акварель дуже складна техніка письма, вимагає від художника майстерності, тонкого відчуття кольору. Художниця творить у різних техніках – акрилу, олії, акварелі… Чим вільніше себе почуває митець, невимушеніше, тим кращим буде результат творчості – на папері чи полотні. Звісно, треба володіти вмінням писати, додаючи до того – завзяття і любов.
Що ж таке любов? Не зашкодить прислухатися до думки Еріха Фромма, філософа, психолога і психоаналітика: «Любов – мистецтво, таке ж, як мистецтво жити. Якщо ми хочемо навчитися любити, ми повинні чинити так само, якби ми хотіли навчитися іншому мистецтву…
… Навчання мистецтву можна послідовно розділити на два етапи: перший – залучення до теорії; другий – опанування практики…
… Але поряд з теорією і практикою є ще третя складова, без якої не досягнути висот у будь-якій справі, – це одержимість нею, зосередженість на ній, надання переваги їй щодо всього іншого, повна самовіддача їй себе, своїх сил та думок».
Спитаймо себе: чому люди так мало досягли успіхів у мистецтві любові? Чи не тому, що важливішими для багатьох є – гроші, влада, успіх?! І величезні зусилля спрямовують на досягнення саме цих цілей. Життя без любові порожнє, а яке може бути мистецтво без неї?!
Дитинство… Заледве не всі основні властивості і особистісні якості людини формуються в ту, найкращу пору життя. Академік Іван Дзюба твердив: «Як багато залежить від дитинства, як враження дитинства можуть сформувати не лише психологічний, а й естетичний тип людини, спосіб сприйняття світу, а потім – і характер творчості».
Галина Отчич народжена у селі Романівка, Львівської області. Але дитячі роки, згодом, коли стала юнкою, пройшли на обширах Сріберної Землі, Закарпаття. Мешкала з батьками в різних селищах і містечках, – м.Виноградів, смт Королево, с. Кальник, м.Мукачево. Не дивно, що дитяча душа була заворожена надзвичайною красою довкілля.
Із розповіді мисткині (ч.1): «Моє дитинство – це був рай, я мала можливість бути сама собою, і водночас, вільною у пошуках захоплень і вподобань, мої батьки дуже багато часу віддавали праці. А у мене виникло бажання перевтілитися у птаху, щоб з високості оглянути красу місцевості. Пізніше побачила відтворення цієї казкової мальовничості Карпатії в роботах видатних закарпатських живописців – Адальберта Ерделі, Йосипа Бокшая, Андрія Коцки, потім – Золтана Шолтеса, Івана Шутєва… Школяркою читала багато різної літератури, писала вірші, танцювала народні танці, грала на фортепіано, брала участь у театралізованих виставах, але мріяла стати художницею…».
Галина прагнула стати студенткою Ужгородського училища прикладного мистецтва, згодом, продовжити навчання у Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва. Батьки не хотіли щоб донька обрала професію художника. Тому поступила до Львівського політехнічного інституту, і не шкодує, що здобула фах архітектора. Перше місце праці – Музей народної архітектури та побуту у Львові, спеціальність: архітектор-ландшафтник.
Акварелі… Нині важко уявити, що якихось кілька століть тому акварельну техніку письма не сприймали всерйоз. Одначе, з бігом часу акварель завдяки непересічним здібностям багатьох художників завоювала почесне місце посеред інших технік малярського письма.
Поставмо наголос вдруге, – акварельний живопис вимагає великої вправності, майстерності митця. Прийом письма на вогкому папері називають «англійською аквареллю». Метод «а ля прима», – означає писати відразу, без будь-яких подальших змін. Писання «по сухому» художники переважно застосовують на пленерах, бо немає нагоди утримувати вогкість аркуша паперу. Лесування – прийом живописної техніки, котрий характерний багатошаровим нанесенням прозорих фарб…
Акварель дає можливість створювати ефект легкості, витонченості і тонких колірних переходів.
Квіти, квіткові композиції, – рясно представлені у доробку пані Галини, це окрема тема в живописі. У творчості сучасних художників квіти зберігають символічне значення, започатковане в далекі часи. Здавна вважалося, що у кожної людини є своя рослина, своя квітка, в залежності від дати народження. Є музика звуків і слів, яку люблять слухати люди, а є музика фарб і форм. Копіювання у мистецтві, – мастаків не бракує, а ось живо-писати, – це зовсім інша музика! Галині це вдається…
Філософія малярства… Спостереження Природи, її циклів, ритмів, архітектури, – один з принципів для осягнення космічної гармонії. Почуймо думку Хазрат Інайят Хана (філософ і суфій): «В творах мистецтва, незалежно від вкладеної в них майстерності і передавання ними ідей, існує деяке почуття; воно ніби в них і поза ними…
…В кожній картині, статуї промовляє голос її серця; в них є скритий голос, який постійно наголошує про ціль, з якою цей твір мистецтва був створений».
Які ж захоплення у художниці окрім головної справи життя – малювання? Адже вони непрямим способом, проте таки впливають на творця… Любов до музики, після малярства це друга любов, оскільки закінчила музичну школу по класу фортепіано, педагоги мали сподівання, що продовжить навчання в музичному училищі, відтак – у консерваторії. Вподобання в царині класики, то твори: Людвіга ван Бетговена, Йозефа Гайдна, Роберта Шумана, Франца Петера Шуберта, Фридерика Шопена, Йоганнеса Брамса. Хоча, її музичні смаки не обмежуються класичною музикою.
Читання книжок, дійсно, важко уявити буття без них. З українських письменників мисткиня віддає перевагу перш за все – творам Івана Франка, Ірини Вільде; із зарубіжних авторів називає імена – Оноре де Бальзака (геній!) , Стефана Цвейга. Історична і пригодницька література входить у її коло вподобань.
Із розповіді мисткині (ч.2): «Колір, відчуття кольору, для мене дуже важливі… Тому захоплююся роботами Адальберта Ерделі. Вивчала творчість Фернана Леже, Робера Делоне. Імпонує живопис Михайла Врубеля, який відзначався високою працездатністю. Супрематизм Казимира Малевича надихає на створення абстрактних робіт. Дуже цікаве мені малярство Олекси Новаківського, Олени Кульчицької. Малюю усе життя, – олія на полотні, акрил на полотні, розпис на склі… З 2014 року, після перенесення складної операції, зосередилася на створенні акварелей, головна тема – «Квіти». Акварель повернула забуте відчуття смаку життя. Коли пишу квіти, я щаслива…».
Про досягнення, важливі події життя і творчості здібної художниці: 2017 рік – Голова української філії Міжнародного акварельного товариства IWS Ukraine, з 2019 року уповноважена представниця з акварельного мистецтва України в Mondial Art Akademia. Від 2021 року: віце-президент Буковинської акварельної асоціації. Дипломант міжнародних та всеукраїнських мистецьких виставок і фестивалів. В творчому доробку 8 персональних виставок…
Галина Отчич віддає перевагу активному способу відпочинку – це подорожі, в студентські роки походи в гори, перегодом – участь у пленерах. Для друзів, колег, шанувальників малярства любить організовувати різні мистецькі заходи, створювати атмосферу свята.
Війни, революції, різні катастрофи – викликають щонайменше сильні потрясіння у житті. Війна – це коли гинуть вояки, цивільне населення, діти, особи літнього віку; руйнуються будівлі, житла людей. Війна – це страждання, біль: духовний і фізичний…. Тому постає питання, чи доречно говорити і писати про мистецтво, коли у твоїй країні триває гаряча стадія масштабної війни? Вважаю, що так. Почасти затим, що в певних ситуаціях мистецькі твори можуть діяти як ліки, бо володіють цілющою силою…
Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог;
керівник ЛЕЛЕГ – 4 (Лабораторія експансії латентних експериментів горішнього – 4) та БУМ (Брама Українського мистецтва)
Головне зображення – картина “Квітка мімози”
На фото – Галина Отчич та її роботи:
- “Червоні яблука в траві”
- “Півонії”
- “Мої хризантеми”
- “Букет фізалій”
- “Холодні дні”
- “Циклоп”
- Логотип (емблема) ЛЕЛЕГ- 4
- Логотип (емблема) БУМ.
