Головна > Опубліковано > Українські мотиви в малярстві Палладія і Юрія Євдущенків

Українські мотиви в малярстві Палладія і Юрія Євдущенків

Історично-патріотична, філософська, трагічна, ландшафтна тематика в живописові двох митців Придніпров’я


Переднє слово

Світогляд, наука і техніка, культура і мистецтво, – важливі чинники в житті людини. Наука і техніка мають владу над зовнішнім світом, а мистецтво – над внутрішнім, світом порухів душі. Кілька дуже  влучних думок з цього приводу філософа Миколи Шлемкевича: «Культура – це опанування духа й світу» і ще: «Світогляд це ж породження мислі, тоді як мистецтво коріниться в почуванні. Тому вони доповнюють себе взаємно, впливають одне на одне.

Світогляд і мистецтво – два крила Ероса сучасної людини. Щоб могти літати, Ерос мусить простерти свої крила в два протилежні боки: – одне крило на – право, крило ясности й виразности мислей, і друге на – ліво, крило живого почування. Тільки так простерті крила тримають духа в лету».

Твір мистецтва який не зворушує, не викликає певних переживань, не породжує настрою, бажано позитивного, мабуть неживий… Розповідь буде вестися про творчість Палладія і Юрія Євдущенків, живопис котрих попри помітну відмінність, має і спільні риси, почасти, – життєлюбність і оптимізм. Якщо на полотні і відображені – сумні, ба навіть трагічні події минулого нашої історії, твір все одно не містить занепадницького характеру. Це є свідчення того, що ми, – представники дуже сильного народу, який пережив стільки лихоліть і бід за віки, та попри все вижив і вистояв. Українці продовжують свою ходу в майбутнє, взявши з собою в дорогу світлі, шляхетні ідеї і наміри.

Серцевина тексту

І Палладій Євдущенко і його син Юрій навчалися в Дніпропетровському державному художньому училищі, зрозуміло, в різні роки. Обидва успішно його закінчили. Палладій Васильович – 1941 року, Юрій – 1968-го. Провідними викладачами за час навчання Євдущенка старшого були – М. Погребняк і М. Панін, молодшого – В. Загубибатько. Кожен митець в тій чи іншій мірі є виразником свого часу…

ПАЛЛАДІЙ ЄВДУЩЕНКО, народжений 1 серпня 1917 року в Криничках, що на Січеславщині. Він представник того покоління, на яке випало випробування II Cвітовою, труднощі післявоєнних років, оскільки Україна (УРСР) зазнала неймовірних руйнувань і втрат, порівняно з будь – якою іншою країною. Загинуло, як вояцтва, так і мирного населення найбільше, – теж з України.  Голодомор 1946 – 1947 років, а до того українці зазнали страхіть Голодоморних 1921 – 1923 років, і найжахливішого Геноциду 1933-го…

Період II Світової війни… Палладія не встигли мобілізувати до війська, і він опинився в окупованому Дніпропетровську. В документах і матеріалах «Дніпропетровська ОУН у боротьбі з німецькою окупацією» (за редакцією В. Панченка, упорядники- Ю. Щур і А. Середін, Д.,2010 р.) є важлива інформація про те, що в 1942 році при місцевій «Просвіті» яка діяла напівлегально, в оформлені п’єс приймав участь художник – націоналіст Євдущенко. Іншого митця з таким прізвищем в місті не було, значить, мова йшла про Палладія Євдущенка. Того ж року його силоміць вивезли до Німеччини на примусові роботи на заводі. В 1945 році їх звільнила Червона Армія. Міг  щонайменше бути засланим десь на північ СРСР, але пощастило, один з штабів потребував художника…

Повернімося до творчого шляху художника. Знаємо, в яких умовах і під яким диктатом творили митці на теренах підневільної УРСР до середини 80 –х років ХХ століття. З початком Перебудови (1985 рік)  художники, поети, письменники, журналісти змогли дихати  трохи вільніше. Справжня свобода творчості почалася для них від 1991 року, опісля відновлення самостійності України.  Близько тридцяти літ художник був змушений писати у річищі реалістичного малярства радянського штибу, працював оформлювачем в місцевому художньо – виробничому комбінаті. Любив історію України, вивчав її. Набирався досвіду і знань, які вдалося зреалізувати мистецьким способом, за період з кінця 80 – років і до завершення життєвого шляху 2005 року. Малярське письмо Палладія Євдущенка в основі реалістичне, з поєднанням  окремих рис українського наїву. Митцем створено багатенько картин історичного змісту, в яких віддзеркалене бачення художником важливих, нерідко трагічних, але знакових подій історії України, та окремих видатних, великих осіб роду нашого.

Про що може повідати картина  «Мандри Сковороди по Україні»? Бачимо як любомудр крокує простим шляхом, обабіч якого левади, поля, копиці сіна, хатки, зліва видніється палац, мабуть місцевого поміщика… Зображений молодим чоловіком. Відомо, що однією з причин невдоволення людини своїм становищем є, – оцінка власних дій і вчинків, як способом досягти певної мети, цілі. Себто, людина не живе у сьогоденні, вона готується жити колись. Щоб повернутися в час теперішній філософ пропонує своєрідну медитацію – ходьбу. Йти не кудись з якимись намірами, а просто йти, ходьба як природний стан. Тривале ходіння сильно впливає на свідомість. Перемикає життя на «тут і зараз». Рух пішки допомагає абстрагуватися від бурхливих реалій сучасності. УВІЙТИ В РЕЖИМ СПОГЛЯДАННЯ. БУТИ ПЕРЕХОЖИМ. Ось що радив нам Григорій Савич крізь товщу часу. Мандрівні монахи таку практику використовували здавна.

Кобзарство – ще одна тема, яку неможливо обійти. Це явне продовження ведійської традиції. Були омери, бояни, а вже потім кобзарі. Вони – виразники орійських (арійських) ідей укладених в мітологічно – пісенні образи. Початки діяльності йдуть від Бояна, онука Велеса, нащадка давніх волхвів. Кобзарі мали свою утаємничену організацію, дотримувалися традицій. Кобзарство, як і характерництво козацьке, – це останні прояви волхівства, а волхви – будителі людства…

У творчому доробку художника є і роботи присвячені українському козацтву. …Культ росомахи у наших предків. Ставилися до неї з повагою за мисливські здібності, силу. Козак котрий мав шапку з росомахи вважався дуже добрим вояком. Її називали пластункою, завдяки пластуванню, – особливий спосіб пересування. Це надавало  можливість не залишати опісля себе слідів навіть на снігу. Ось чому козаки називали себе подеколи пластунами.

Характерники особлива частина козацтва, елітна. То були не прості вояки, володіли вмінням навіювання, перевтілювання, прийомами гіпнозу. Специфіка зовнішності характерника – коса  (оселедець) мала назву левержет (ржет – різдво, ржество, народжене левом). Звірі – тотеми у характерників: росомаха, вовк, лев. Характерник – вірний своєму духовному «Я», характерний, не такий як усі.

Видатний дослідник історії українського козацтва Д. Яворницький наголошував, що: «… світлою стороною характеру запорозьких козаків є висока любов їх до особистої свободи, за якою вони вважали за краще люту смерть, ніж ганебне рабство…». Доктор психології О. Губко чітко означив:  «Висока національна свідомість і політична активність, культ вільної особистості становили осердя світогляду українських козаків». Один з ідеологів козацтва Пилип Орлик створив першу у Світі демократичну Конституцію. Але, на Січі панувала тверда дисципліна, прояви анархії каралися. Обраний кошовий мав  повноту влади над життям козаків на Січі, однак не був диктатором. Він як і інші зверхники жив простим життям, тільки в останній період існування козацтва верхівка стала багатіти…

Образ Тараса Шевченка присутній у творах поетів, письменників, художників, науковців. Про нього створено величезну кількість різних творів, – наукових монографій, художніх оповідань, повістей, романів; написано тисячі картин…  В даному випадку зроблю спробу поставити акцент великої значимості  Т. Шевченка в наступному… Колосальна роль: Данте Аліг’єрі в об’єднанні Італії, Шекспір (Гамлет) пробудив і  об’єднав Англію, вплив міту Дон Кіхота на формування національної ідеї еспанців, у німців – Гете… ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ «КОБЗАР» – ЧИСТО УКРАЇНСЬКА ІСТИНА. В ньому – і художня основа, і філософська, і ідеологічна, історична, релігійна…

Міт (міф)… На них побудований опис реалій довколишніх, на них же стоїть Історія. Міт завжди містить у собі езотеричний підтекст. Зовнішня оболонка має оберігати священний зміст. «Кобзар» – найвеличніший український міт. В Московії (РФ) немає, й не було уніфікованого міту. О. Пушкін, якому марно намагаються приписати таку заслугу, цієї ролі не виконав, як і І. Котляревський, він не запустив програму… І ще, найбільше доклався до творення сучасної української мови, той же  Тарас Григорович, не Котляревський, не Г. Квітка – Основ’яненко… Про це писав (почасти)  поважний зарубіжний науковець – Міхаель Мозер. Ми – народ Тарасівців (похідне від Шевченка), а москвини – народ Єсенін, міг стати Ф. Достоєвський, та не склалося…

Голодомор 1933-го, геноцид українців… Одна з найчорніших сторінок історії України, а Голодоморів було три (1921 – 1923, 1946 – 1947 рр.). Точну цифри загиблих годі встановити, від 7 – 8 мільйонів, а ймовірно й більше, вбитих голодом… , це тільки за 1932 – 1933 роки… Етнічна чистка, сумніватися не доводиться. Москва в першу чергу завдала удар голодом по південним і східним областям України, там мешкали нащадки волелюбного козацтва. На наших землях такої жорстокої форми кріпацтва як в Московії, таки не було. Спраглі до волі селяни втікали від панщини переважно на південь, і на схід. Тут неначе вмикалася генетична пам’ять, яка нагадувала, – що Причорномор’я і Крим віддавна належали їх пращурам. Шкода, сучасні науковці недовраховують такі фактори, – як генетична, глибинна пам’ять. В центральній Україні, та на північно – українських теренах теж загинула  немислима кількість нашого люду… В ті ж роки у вимерлі села переселили вихідців з московських земель. Від правди нікуди не подінешся, вона наздожене, хай і дуже – дуже нескоро. Є одна надто важлива думка, – який народ міг вижити пройшовши крізь такі пекельні випробування? Повторю ще раз, сильний народ. Були у столітті ХХ і Перша та Друга Світові війни, інші потрясіння для нашого народу.

Ми, українці, не сміємо забути сатанинські діяння доби СРСР (УРСР) – звірську колективізацію, терор ДПУ – НКВС, концтабори, нищення інтелігенції, священників, монахів, стирання з лиця землі старовинних храмів, монастирів, етноцид, і ще багато чого…

Торкався у своїй живописній творчості Палладій Євдущенко багатьох подій нашої історії… В 2003 році відбулася персональна виставка робіт художника в приміщенні Дніпровської «Просвіти».  Малював і краєвиди, натюрморти, портрети…

ЮРІЙ ЄВДУЩЕНКО. Як вище зазначалося, не існує митців поза контекстом часу. Відтак, Юрій Палладійович є представником генерації митців інших років, отже, з своїми підходами до творчості. Знову треба брати до уваги той фактор, – в яких умовах працювали творчі особи в період диктату радянщини… Тому завдатки таланту живописця, яким був наділений, зміг крок за кроком розкритися в основному, від середини 80-х минулого століття, та в подальші роки. Працює в різних техніках письма, та найбільш вподобав акриловий живопис. Значний вплив на подальше становлення художника мали двоє відомих митців – Олександр Бородай, і особливо – Ігор Єрмолов. Жанрові вподобання і тематичні розмаїті. Він пише, – краєвиди, міські пейзажі, натюрморти, портрети, ню… Попри жанрову різноманітність, картини його авторства вирізняються колористичною гармонією, нерідко використовує техніку пастозності. Вона дозволяє передати задумку і почуття автора не лише завдяки сюжету, палітрі барв і композиції, а й через фактуру мазків.

Хто знайомий з творами живописця, може впізнати його картину не шукаючи очима підпису автора в нижній частині роботи. Впізнаваність досяглася не в останню чергу і  внаслідок появи окремих рис стилю малювання притаманного саме йому.

Художник не байдужий до того, яким буде майбутнє нашої держави. Зокрема, в 2013 – 2014 роках підтримав порив пасіонарної частини українців – до поборення антинародного режиму В. Януковича, за національну гідність і самоповагу, за рух в напрямку ЄС та НАТО.  Ним створена картина присвячена подвигу Майданівців – «Небесна сотня».Наголошу вдруге, картини Палладія і Юрія Євдущенків мають і деякі ознаки спорідненості, серед яких правдивість… Роботи обох авторів мають поза всяким сумнівом художню і змістовну цінність. Невдовзі надійде великий день – 24 серпня 2021 року. Це день, коли будемо відзначати 30-ту річницю відновлення державності України. До цієї визначної дати готується виставка творів П. і Ю. Євдущенків, яка відбудеться в одному із залів Дніпровського художнього музею.

Завершальне слово

На все приходить свій час, своя година, не раніше і не пізніше. На одній із стадій історичного розвитку, тоді, коли українці не мали своєї держави прижилася назва Україна. Відбулося це без особливого спротиву, при сприйнятті загалу, гармонійно утвердилася ця назва рідної землі й самонаймення народу – українці. Назва Україна не взялася нізвідки. В ній заховані прадавні змістовні рівні…

Україна має всі шанси стати провідною країною Європи. Своє прийдешнє треба проектувати і будувати спираючись на власні сили, а не очікувати допомоги звідкись. Успіх чи неуспіх залежить від правильності і послідовності дій, від наявності волі рішуче впроваджувати необхідні зміни, і, дуже важливо – від рівня духу і духовності. Утвердження і поширення своєї мови, одне з головних завдань… Призначення України у забезпеченні піднесення власної духовності, та докластися до відродження духовності Світу…

Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник ЛЕЛЕГ – 4 (Лабораторія експансії латентних експериментів горішнього – 4) і БУМ  (Брама Українського Мистецтва).

Головне зображення – фото картини Юрія Євдущенка “Натюрморт”.

Фото робіт Палладія Євдущенка (1917-2005 рр.):

  1. “Мандри Сковороди по Україні”
  2. “Кобзар”
  3. “Побратими”
  4. “В сім’ї вольній, новій”
  5. “Голодомор 1932 – 1933”
  6. Фото робіт Юрія Євдущенка: “Небесна Сотня”
  7. “Портрет художника Євдущенка П. В.”
  8. Логотип (емблема) ЛЕЛЕГ – 4.