На позачерговому засіданні Верховної ради в ніч з 30 на 31 березня парламентарі підтримали законопроект про відкриття ринку землі. Верховна Рада прийняла в цілому Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення”. Закон підтримали 259 народних депутатів, проти – 24, утрималися – 3, не голосували – 29. Фракція “Слуга народу” – 206 голосів, “Європейська солідарність” – 23 голоси, “Голос” – 13, депутатська група “Довіра” – 12 та 5 голосів від позафракційних. Фракції ОПЗЖ, “Батьківщина” та депутатська група “За майбутнє” не підтримали прийняття закону жодним голосом.
Відкриття ринку землі було однією з вимог продовження співпраці з Міжнародним валютним фондом – комерційною кредитною структурою, до якої Україна потрапила в залежність. Через вимогу Міжнародного валютного фонду закон про ринок української землі опинився в незаконному полі.
Закон прийнятий з порушенням регламенту, що дає можливість ставити під сумнів його легітимність.
Мораторій (заборона) на продаж землі діє в Україні від 2002 року. Власники земельних паїв не можуть вільно розпоряджатися ними, тому єдиним способом передачі землі для користування іншим особам є укладання договору оренди. Міжнародні фінансові партнери України, експерти та уряд вважають, що за час дії мораторію в Україні сформувався тіньовий ринок землі, на якому активно використовують корупційні схеми, а відсутність конкуренції призвела до падіння орендної плати. Раніше ЄСПЛ зобов’язав Україну надати власникам сільгоспземель право вільно ними розпоряджатися, оскільки ця заборона порушує Європейську конвенцію з прав людини. Право на купівлю й продаж сільськогосподарської землі дозволяє повноцінне володіння земельними паями й використовувати їх як заставу за банківські кредити. Через кредитування під заставу землі виникає загроза привласнення земель банками в наслідок неповернення кредитів.
Водночас в українському суспільстві побоюються, що відкриття ринку землі призведе до скуповування всієї землі олігархами, іноземцями й транснаціональними компаніями.
Отже, ринок землі запустили. Тому абсурдною є “принципова позиція” “опозиційної” “Європейської солідарності”, що мова не йде про продаж землі: “Ми наголосили, що єдина можливість, коли наша сила підтримає запуск ринку, буде заборона продажу української землі”. Так “ринок землі” чи “продаж землі”?.. Чи ринок без продажу?..
А «Батьківщина» заявила, що робитиме все, аби зупинити рішення влади розпродати українську землю, й починає готувати звернення до Конституційного суду, а також буде звертатися до НАЗК, аби довести конфлікт інтересів під час ухвалення закону
Відкривши ринок землі, парламент фактично зняв останні перешкоди на шляху до відновлення співпраці з Міжнародним валютним фондом. Фонд обумовлював надання Україні нових кредитів ухваленням законів про обіг земель сільськогосподарського призначення та про банківську систему. Останній має стати бар’єром для повернення колишнім власникам раніше націоналізованих банків.
«Мала земля»: як депутати зняли мораторій, проваливши реформу
Під загрозою дефолту влада змушена була піти на умови фермерів, вихолостивши законопроєкт і фактично законсервувавши статус-кво в АПК
У ніч з 30 на 31 березня Верховна Рада ухвалила закон, яким в Україні вводиться ринок землі. За законопроєкт №2178-10 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення» у другому читанні проголосували 259 народних депутатів. Від фракції «Слуга народу» було віддано «за» 206 голосів, від «Європейської солідарності» – 23, від «Голосу» – 13, «Довіри» – 12, а також 5 голосів позафракційних нардепів. Mind спостерігав за еволюцією земельної реформи в країні та аналізує, у що вона вилилася.
З чого все починалося?
Земельна реформа є однією з двох принципових умов отримання Україною розширеного траншу МВФ у $8 млрд. Однак коли ці гроші пропонувалися в обмін на запуск ринку землі, навряд чи функціонери фонду мали на увазі формат, затверджений у результаті.
Нагадаємо, що спочатку у вересні 2019 року розглядався зовсім інший варіант відкриття земельного ринку. Основні його положення – допуск юридичних осіб (зокрема, з іноземним капіталом) і ліміт у 200 000 га на одного покупця. За даними Mind, цей сценарій був повністю написаний у Світовому банку і відповідав інтересам зовнішнього замовника.
Під тиском аграрного лобі (яке залишилося повністю поза парламентом) розробники почали відступати від початкового плану: до другого читання ліміти були знижені до 10 000 га в одні руки; допуск юридичних осіб зберігся, але вже без іноземного капіталу. Цей варіант також не давав відповідей на питання галузі – обмеження були прописані таким чином, що дозволяли обходити ліміти на концентрацію і акумулювати максимальні наділи через пов’язаних осіб.
Протистояння агросектору, переважно фермерів, і влади перетворилося на позиційне і загрожувало затягнутися надовго. В Об’єднаному штабі захисту української землі, до якого входили представники різних аграрних асоціацій, дали зрозуміти, що готові до протестів аж до вимог про розпуск парламенту і/або імпічмент президенту, якщо закон будуть насильно «протягувати» через сесійний зал. При цьому умови, які висували аграрії, також складно було назвати збалансованими: мінімальні ліміти, заборона для юросіб, блок на реалізацію держземель – загалом, ринок без ринку.
На що перетворилося?
Невідомо, чим би закінчилося це протистояння (градус був напружений по обидва боки), однак тут грянула пандемія коронавірусу.
Україна почала скочуватися в економічну прірву, підстьобувана падінням промвиробництва, скороченням розвитку в АПК і зниженням зростання ВВП. Допомога МВФ стала критично важливою для української влади, яка стрімко втрачає свої позиції. «Було завдання ухвалити хоч щось з відповідною назвою», – каже один із членів аграрного комітету ВР, який побажав зберегти анонімність. На зустрічі з представниками фракцій, що відбулася наприкінці минулого тижня, «активісти» від АПК фактично продиктували їм прийнятний для себе варіант земельної реформи.
Це викликало дуже гостру (близьку до істерики) реакцію представників грантових організацій, які виступали за надліберальний варіант. Деякі з них перетнули межу коректності, що їм навряд чи забуде аграрне співтовариство. «Коли економістам аграрії починають розповідати, як повинен працювати ринок землі, – це те саме, якби лабораторна миша розповідала біологу, як влаштований лабіринт, по якому вона біжить», – написав Олег Нів’євський, представник Київської школи економіки.
«Озвучене рішення фракції «Слуг» про проведення земельної реформи «міні», я б навіть сказав «нано», є марною імітацією реформи. Реформа в такому вигляді не вигідна власникам землі, не вигідна більшості аграріїв, не вигідна іншим громадянам України», – написав експерт Данило Пасько.
Відчай адептів першого варіанту земреформи можна зрозуміти: випускникам Гарвардської бізнес-школи напевно не особливо приємно програвати невеликій кількості українських фермерів. Проте результат на табло: Україна законсервувала фактичний статус-кво в земельній галузі.
Що в підсумку передбачає земельна «реформа» в Україні?
Відкриття ринку землі відкладуть до 1 липня 2021 року.
На першому етапі доступ до ринку отримають тільки фізичні особи. Одна людина зможе купити не більше 100 га. З 2024 року купувати землю дозволять юридичним особам. Одна компанія зможе придбати до 10 000 га землі. Також діє заборона на продаж державних земель.
Розрахунок за земельні наділи в ході їх купівлі/продажу передбачається виключно безготівковий з перевіркою походження коштів. Забороняється купувати землю в 50-кілометровій зоні від кордону; зафіксована мінімальна ціна на земельну ділянку. Банки не зможуть купувати землю, зможуть тільки брати в заставу. Частина коштів від продажу земель державної та комунальної власності піде на створення Фонду розвитку сільських територій. Питання надання права іноземцям купувати землю має бути вирішене на всеукраїнському референдумі.
3 плюси і 5 мінусів ухваленого законопроєкту про ринок землі
Плюси
- Україна, нехай і формально, виконала вимогу МВФ і тепер може претендувати на отримання фінансової допомоги.
- Законопроєкт не змінює статус-кво в земельних відносинах і таким чином стійкості галузі ніщо не загрожує.
- Знівельовано або зведено до мінімуму ризик громадянських протестів.
Мінуси
- Закон не змінює статус-кво в земельних відносинах – і таким чином якісних змін в АПК не відбудеться.
- Закон прийнятий з порушенням регламенту, що дає можливість ставити під сумнів його легітимність. Крім того, для зняття мораторію, згідно із Земельним кодексом, має бути прийнятий закон «Про обіг земель сільськогосподарського призначення», а розбіжність назв може створити юридичну колізію.
- Мораторій фактично продовжений ще на півтора року, за які в українських реаліях може статися багато змін.
- Закон прийнятий завдяки альянсу з «Європейською солідарністю» – таку «угоду» виборці Володимира Зеленського, кількість яких і без того зменшується, йому навряд чи пробачать або зможуть забути.
- Закон не відкриває можливості для зовнішніх інвестицій, оскільки не створює для них відповідних умов.
Віталій Кравченко
Mind
31.03.2020
Рада прийняла закон про ринок землі у другому читанні
Розгляд правок до законопроекту тривав з 17:00 понеділка
Верховна рада України прийняла в другому читанні законопроект №2178-10 про ринок землі, передає кореспондент РБК-Україна.
За прийняття документа проголосували 259 нардепів.
“Я ставлю на голосування прийняття у другому читанні та в цілому з техніко-юридичними правками, з урахуванням усіх правок у додатковій таблиці… Прошу підтримати та проголосувати. За – 259. Рішення прийнято”, – заявив перший заступник голови ВР Руслан Стефанчук.
Зокрема, за проголосували 259 парламентарів, проти – 24, утрималися – 3, не голосували – 29.
Так, фракція “Слуга народу” віддала 206 голосів, “Європейська солідарність” – 23 голоси, “Голос” – 13, депутатська група “Довіра” – 12 та 5 голосів від позафракційних. При цьому фракції ОПЗЖ, “Батьківщина” та депутатська група “За майбутнє” не підтримали прийняття закону жодним голосом.
Суть закону
Закон передбачає:
- документ набуде чинності з 1 липня 2021 року;
- перші два роки землю зможуть купувати тільки фізичні особи-громадяни України і не більше 100 гектарів в одні руки;
- після цього – наступні два роки землю зможуть купувати, як і передбачається базовою моделлю, українські юридичні особи не більше 10 тисяч гектарів в одні руки;
- землі сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності продаватися не будуть;
- продаж іноземцям – після референдуму.
Зокрема, у порівняльній таблиці до проекту, яка була опублікована 30 березня, вказано, що до 1 січня 2024 року:
- громадяни України можуть набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею до 100 га. Зазначене обмеження не поширюється на земділянки, набуті у власність громадянином до набрання чинності цим абзацом;
- забороняється купівля-продаж або іншим способом відчуження на користь юросіб земельних ділянок, які перебувають у приватній власності і віднесені до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім переходу до банків права власності на землі як предмет застави, передачі земділянок у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою, або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10% та відчуження земельних ділянок для суспільних потреб.
При цьому до 1 січня 2030 року ціна продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, виділених у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), не може бути меншою за їх нормативну грошову оцінку.
Відзначимо, станом на 6 березня Рада пройшла 3298 поправок до другого читання законопроекту з 4018 внесених.
Нагадаємо, під час засідання фракції “Слуга народу” 27 березня обговорили зміни в законопроект про ринок землі. Зокрема, визначено, що документ набуде чинності з 1 липня 2021. Також парламентарії домовилися про концентрацію не більше 100 гектарів в одні руки.
Рада відкрила ринок землі. Продаємо останнє народне багатство
Парламент прийняв Закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення”.
За це рішення проголосувало 259 народних депутатів. Фракції: “Слуга народу” – 206 голосів, “Європейська солідарність” – 23, “Голос” – 13, “Довіра” – 12, позафракційні – 5, ОПЗЖ – 0, “Батьківщина” – 0, “За майбутнє” – 0.
Поіменне голосування депутатів: дивитися тут.
Як зазначає “Українська правда”, лідерка фракції “Батьківщина” Юлія Тимошенко “пообіцяла звернутись до Конституційного суду із поданням щодо визнання неконституційності прийнятого закону.
“Ми не тільки повернемо нашу землю Українці, а ми ще й притягнемо у свій час, коли ця влада піде (а піде вона дуже швидко) до відповідальності кримінальної кожного, хто стояв за цією аферою. Починаючи від президента Зеленського, керівника комітетів і закінчуючи кожним, хто до цього був причетним”, – заявила Тимошенко.
За її словами, партія п’ятого президента Петра Порошенка підтримала вказаний закон, тому що сам лідер “ЄС” має у своєму розпорядженні гектари землі. “Фракція (“Слуга народу” – УП) не набрала 226 голосів. Допоміг Петро Порошенко, бо він управляє сотнями тисяч гектарів землі. І допомогла фракція “Голос” бо там дві третини лобістів фінансових кіл”, – сказала лідерка “Батьківщини”.
Що варто знати. З другого півріччя 2021 року скасовується мораторій на продаж аграрної землі.
У перші два роки буде діяти обмеження на купівлю землі – не більше 100 гектарів в одні руки. З 2023 року обмеження становитиме до 10 тисяч гектарів в одні руки.
З 2021 до 2023 року право на придбання землі буде тільки у фізосіб. Фірмам і компаніям забороняється купувати землю сільськогосподарського призначення.
В перші два роки буде діяти заборона на продаж державної землі.
Чи продавати землю іноземцям – питання буде вирішене на референдумі.
Передбачене переважне право орендаря на купівлю землі. Орендар має можливість передати переважне право на придбання ділянки іншій особі, але про це повинен бути письмово повідомлений власник.
Мінімальна ціна за землю – не менше нормативної грошової оцінки. До 2030 року.
Докладніше про земельний закон
Набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть:
а) громадяни України;
б) юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади;
в) територіальні громади;
г) держава.
Право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення може також набуватися банками лише в порядку звернення стягнення на них як на предмет застави. Такі земельні ділянки мають бути відчужені банками на земельних торгах протягом двох років з дня набуття права власності.
Іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення. Цей абзац втрачає чинність за умови та з дня схвалення на референдумі рішення, визначеного в абзаці восьмому частини першої цієї статті.
Набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення юридичними особами, створеними і зареєстрованими за законодавством України, учасниками (засновниками) або кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) яких є особи, які не є громадянами України, може здійснюватися з дня та за умови схвалення цього на референдумі.
За будь-яких умов, у тому числі у випадку схвалення на референдумі рішення, визначеного вабзаці восьмому частини першої цієї статті, забороняється набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення:
1) юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарами яких є особи, які не є громадянами України, – на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності, земельні ділянки сільськогосподарського призначення, виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), і які розташовані ближче 50 кілометрів від державного кордону України (крім державного кордону України, який проходить по морю);
2) юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарами яких є громадяни держави, визнаної Україною державою-агресором або державою-окупантом;
3) особами, які належать або належали до терористичних організацій;
4) юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарами яких є іноземні держави;
5) юридичними особами, у яких неможливо встановити бенефіціарного власника (контролера);
6) юридичними особами, бенефіціарні власники (контролери) яких зареєстровані в офшорних зонах, віднесених до переліку офшорних зон Кабінетом Міністрів України;
7) фізичними та юридичними особами, стосовно яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України «Про санкції» у вигляді заборони на укладення правочинів з набуття у власність земельних ділянок, а також пов’язаними з ними особами;
8) юридичними особами, створеним за законодавством України, що перебувають під контролем фізичних та юридичних осіб, зареєстрованих у державах, включених Міжнародною групою з протидії відмиванню брудних грошей (FATF) до списку держав, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом.
2. Загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності громадянина не може перевищувати десяти тисяч гектарів. Загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності юридичної особи (крім банків) не може перевищувати загальної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у власності усіх її учасників (членів, акціонерів), але не більше десяти тисяч гектарів. При цьому, якщо громадянину належить право власності на частку у статутному (складеному) капіталі, у пайовому фонді юридичної особи або на лише окремі акції, паї, для цілей цієї статті вважається, що такому громадянину, крім земельних ділянок, що належать йому на праві власності, також належить право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею, що дорівнює площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності юридичної особи, учасником (членом, акціонером) якої він є, помноженої на розмір частки такого громадянина, вираженої у відсотках, у статутному (складеному) капіталі, пайовому фонді цієї юридичної особи.
3. Порушення вимог частин першої і другої цієї статті є підставою для визнання правочину, за яким набувається право власності на земельну ділянку, недійсним, а також для конфіскації земельної ділянки.
4. Порядок здійснення перевірки відповідності набувача або власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення вимогам, визначеним цією статтею, затверджується Кабінетом Міністрів України.
5. Розрахунки, пов’язані зі сплатою ціни земельних ділянок сільськогосподарського призначення за цивільно-правовими угодами, провадяться в безготівковій формі.
6. Не допускається набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення за відплатними договорами у разі відсутності у набувача права власності документів, які підтверджують джерела походження коштів або інших активів, за рахунок яких набувається таке право.
7. Продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності забороняється.
Законом у статті 131 «Набуття права власності на земельні ділянки на підставі цивільно-правових угод» Земельного кодексу встановлено, що:
1. Укладення цивільно-правових угод, що передбачають перехід права власності на земельні ділянки, а також набуття права власності на земельні ділянки за такими угодами здійснюються відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.
2. Купівля-продаж земельної ділянки здійснюється з дотриманням переважного права на її придбання. Переважне право на придбання земельної ділянки може бути передано його суб’єктом іншій особі, про що такий суб’єкт має письмово повідомити власника земельної ділянки».
Законом у статті 145 Земельного кодексу визначено припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності та/або у зв’язку із з порушенням обов’язку щодо її відчуження протягом встановленого законом строку.
Законом розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу доповнено пунктом 6-1 такого змісту:
«6-1. Громадяни, яким належить право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної та комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства, а також орендарі земельних ділянок, які набули право оренди землі шляхом переоформлення права постійного користування щодо зазначених земельних ділянок до 2010 року, мають право на викуп таких земельних ділянок у власність з розстрочкою платежу до десяти років за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці таких земельних ділянок, без проведення земельних торгів. У разі купівлі земельної ділянки з розстроченням платежу право власності переходить до покупця після сплати першого платежу. Вимоги частини сьомої статті 130 цього Кодексу не розповсюджуються на земельні ділянки, які придбаваються відповідно до цього пункту.»
Законом також доповнено розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу
пунктом 141 такого змісту:
«Забороняється відчуження земельних часток (паїв), земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності, відчуження та зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, крім передачі їх у спадщину. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або відчуження в інший спосіб земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених цим пунктом, в частині їх купівлі-продажу, та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє, є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення)».
Законом встановлено, що до 1 січня 2024 року:
а) громадяни України можуть набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею до 100 га. Зазначене обмеження не поширюється на земельні ділянки, набуті у власність громадянином до набрання чинності цим абзацом;
б) забороняється купівля-продаж або іншим способом відчуження на користь юридичних осіб земельних ділянок, які перебувають у приватній власності і віднесені до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім переходу до банків права власності на земельні ділянки як предмет застави, передачі земельних ділянок у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 371 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та відчуження земельних ділянок для суспільних потреб. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), встановленої цим підпунктом, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження на користь юридичних осіб, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на користь юридичних осіб на майбутнє (у тому числі укладення попередніх договорів) є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення)».
Згідно із Законом, «До 1 січня 2030 року ціна продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), не може бути меншою за їх нормативну грошову оцінку».
Цей Закон набуває чинності з 1 липня 2021 року, крім пункту 2 цього розділу, який набирає чинності з дня опублікування цього Закону.
Український селянин стає рабом на своїй землі. Відверта розповідь пенсіонера з Київщини
Михайло Савович Мишура (праворуч).
«Коли син з розпачу й від безнадії запропонував дати хабара за декілька гектарів, я йому сказав:
«Богданчику, ми ж з тобою днювали й ночували на Майдані. Тут загинули наші побратими. Виходить, ми ж на їхній «крові» будемо робити собі добре. Хіба ж за таку Гідність ми боролися?!» І син мене зрозумів. Сьогодні я знову в Києві, мітингую за те, щоб не продавати землю».
Ці слова я почув від пенсіонера Михайла Савовича Мишури, з яким познайомився серед протестувальників.
Проживає в Баришівському районі, на Київщині. Про своє нерадісне життя-буття й торує в розмові стежку:
– Колись ми з дружиною працювали в радгоспі «Березанський», я шоферував. Всі наші надії і сподівання на щасливу старість пішли під укіс відразу після розформування господарства, розпаювання. О, то велика біда наша, українська! Хто був спритніший, при «портфелях», тому й дісталися ласі шматки. Почалися різні комбінації-маніпуляції. З великими потугами нашій родині вдалося «вибити» належний нам земельний пай. Минали роки й ми вхопилися за фермерство. Але ж потрібно більше землі, аніж кілька гектарів – бодай 20. У мене є маленький тракторець Т-25, купив і старенький комбайн «Нива». Думаю: син стане також поруч зі мною «у ріллю», адже після профтехучилища здобув спеціальності тракториста, водія. А земельки-то й нема. Хіба що в оренду узяти. Однак Верховна Рада так хитромудро виписала закон щодо цієї оренди, що це зовсім не на руку простим людям.
Водночас що спостерігаємо в нашій окрузі – баришівській, березанській? «Заходять» багаті іноземці, якось так легко, швидко-спритно, утаємничено беруть наші гектари, чи то в оренду, чи то якимсь іншим чином. На українські гектари, зокрема в нашій окрузі, вже «стали» шведи, ліванці, американці, німці. І у них – потужна техніка. Сіють пшеницю, кукурудзу, ріпак, соняшник… Збирають врожай – і за кордон. Так, наші люди працюють на них. Але ж за яку платню?! А самим господарювати на своїй землі ніяк не виходить. Я б із задоволенням узяв землю в оренду, але її нема. Тут – купа різних перешкод. Мені й кредитів не треба, щоб обробляти її. Впораюся. Сам раду дам. Тільки не заважайте! Але ж бачу – шлях таким як я заблоковано. Зате іноземним мільйонерам – зелене світло! Хіба не зрозуміло: як тільки Рада дозволить продавати землю, її відразу ж скуплять грошові мішки, в тому числі закордонні. Не доведи Господи! Тому я і приїхав до Києва протестувати… Стою тут за землю. Це – наш плацдарм. Мабуть, останній.
Розмову записав Леонід ФРОСЕВИЧ
Український репортер
06.02.2020
ПРОДАЖ ЗЕМЛІ – ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ВСІМ!
Поради адвоката Сергія Гули.
ЗАКОН ПРО ОБІГ ЗЕМЛІ.
ПЕРШІ СУМНІ ДУМКИ ПО ОКРЕМИХ ПОЛОЖЕННЯХ
Зараз хочу звернути увагу на окреме положення, а саме щодо участі банків у ринку землі – обмежень в кількості гектарів при переоформленні по неповернутим кредитам не існує та дозволили продавати на торгах, Але не зрозуміло – будуть діяти обмеження на торгах по концентрації та правило покупки фізичною особою?
Та виникає ще купа питань?
1. Наприклад, Банки переоформили власність на 300 га по неповернутим кредитам. У них є 2 роки на продаж. Хто обробляє та чий врожай при процесі переоформлення та хто буде обробляти цю землю та на яких умовах до моменту продажу з моменту переоформлення на банк.
2. Обмежень по торгам банківської землі не існує, так кому буде продана ця земля і скільки буде продано в одні руки і в які руки?
3. Деякими банками володіють іноземці, земля по неповернутим кредитам буде переоформлена у власність цих банків – тоді де фактор нашою землею будуть володіти іноземці через володіння цими банками.
4. Для кого кредити, для власників паїв – так більшість їх не обробляє землю. Але вони мають свої проблеми та малі доходи. От при виникненні потреби підуть за кредитом та закладуть землю. Тепер порахуйте по якій ціні залогу будуть банки давати кредит за га землі, під які відсотки – ось Вам і умови для скупки землі по низьким цінам у громадян, у яких виникнуть фінансові потреби на життя, лікування, для дітей та онуків.
5. Як банки будуть давати кредити власникам паїв, якщо, наприклад на полі паїв 15, а у власність банкам перейшло 3 і як тоді буде обробляться це поле.(сівозміни, під’їзди по полю та інше)
6. Тоді банкам вигідно застосувати схему – фінансувати громадянина, який купить все поле, візьме під це кредит та не поверне його і ось на ці 100 га можно завести любого орендаря, а потім продати “своїм” людям.
7. Умови продажу на торгах не вказані та не зрозуміло який зиск від цих торгів у Держави або громадян, якщо від продажу Держава не отримає дохід від продажу (весь прибуток отримає банк) та не отримає контроль за умовами продажу та покупкою (можливість безконтрольне використання брудних грошей). Так для чого визначено про продаж на торгах – це так для відводу очей або завести торги на ПРОЗОРО для їх заробітку.
Це тільки маленький перелік питань, які виникли у звичайного громадянина про те, що закладено в цьому Законі не в інтересах Держави та громадян. Тому здається, що готують багатоходову: Ідеа банк вже купив Фіала, пропихують закон про банки – неможливість повернення з державної власності при незаконній націоналізації і потім швидка приватизація (зараз більшість фінсектора – це державна власність) і звісно хто приватизує ці банки.
А потім схеми по кредитах або кредити під землю та переоформлення по неповернутим кредитам цих земель у власність цих банків.
Існує така загроза і існує право на припущення такого сценарію розвитку? Мабуть є, та хай він буде помилковим, але потрібно враховувати і такий сценарії.
Дмитро Качур, член Громадської ради при ФДМУ
01.04.2020
