Внутрішні злобливці й зовнішні вороги
Про нушівську антипедагогіку, злобливе чиновництво й руську воєнну аґресію
Костянтин Дмитрович Ушинський (1823–1871) – великий Український педагог, основоположник нової педагогіки як мистецтва виховання й народної школи, реформатор шкільної освіти, який розвинув педагогіку в мистецтво виховання. Костянтин Дмитрович рішуче заперечував імперські спроби офіційно визнати його руським педагогом і вченим: «Ні, я Українець: рід наш старовинний, Український…».
Великий Український педагог К. Ушинський чітко обґрунтував своє розуміння педагогіки як вищого мистецтва: «…Педагогіка буде, звичайно, першим, вищим із мистецтв.., а вічно передуючий ідеал цього мистецтва – досконала людина». На цій морально-світоглядній основі освітньо-виховної системи К. Д. Ушинського базується його заповіт: «Виховати наших дітей кращими за нас».
Та як можуть «Виховати наших дітей кращими за нас», тобто кращими за себе безпам’ятні, роботизовані нушівські антипедагоги, породжені псевдореформаторською доктриною «Нової української школи» (НУШ)?
3 березня 2023 р. Національна академія педагогічних наук України та Інститут педагогіки НАПН України провели Всеукраїнську науково-практичну конференцію «Видатний син українського народу. До 200-річчя від дня народження вчителя вчителів К. Д. Ушинського».
У ювілейній конференції взяли участь педагоги, студенти й магістранти з цілої України, зокрема земляки К. Д. Ушинського з Чернігівщини й Сумщини. У програмі конференції найбільше доповідей заявлено за напрямами «Сучасна педагогічна освіта в контексті ідей К. Д. Ушинського» та «Нова Українська школа і спадщина К. Д. Ушинського». Звичайно ж, тут немає місця практичному освітньо-виховному вченню основоположника нової педагогіки й народної школи К. Д. Ушинського, де провідною моральною засадою є виховання особистої волі людини, завдяки якій формується її внутрішнє моральне осердя – характер. Педагог Ушинський ставить в основу формування характеру принцип первинності серця: «Теоретичне життя розуму утворює розум; та тільки практичне життя серця й волі утворює характер. …Щоб у дитини утворювався характер або принаймні накопичувалися для нього великі матеріали, необхідно, щоб дитина жила серцем і діяла волею…». І звичайно ж, усе це подається під модерним брендом «Нова українська школа», мета якої – «виховати інноватора та громадянина, який вміє ухвалювати відповідальні рішення та дотримується прав людини». Ця нушівська антипедагогічна доктрина нагадує большовицьку доктрину, озвучену Крупською: «Мы должны вырастить из детей бойцов нашего дела». Оце на такому антипедагогічному, антиосвітньому абсурді базується «ключова реформа Міністерства освіти і науки». Тож украй абсурдною є постановка питання: «Сучасний розвиток НУШ в контексті ідей К. Ушинського».
А ось наслідки попередніх реформ Міносвіти, що знищили основу початкової освіти в «незалежній» Україні.
Свідченням тупого безпам’ятства нинішніх земляків великого педагога є знищені початкова школа й Меморіальний будинок-музей К. Д. Ушинського в селі Богданка Шосткинського району Сумської області. Ця недоруйнована пам’ятка Української народної педагогіки та обдерте погруддя основоположника нової педагогіки стоять над трасою Шостка–Новгород-Сіверський за п’ять кілометрів од Шостки.
29 червня 2024, будучи проїздом у цьому краї, заїхали з колегами відвідати місце, де стоїть символічна споруда Української народної освіти – меморіальна школа й музей К. Д. Ушинського. Мене й моїх супутників приголомшило це блюзнірське, цинічне, знущальне ставлення місцевого населення й чиновництва до пам’яті великого Українського педагога.
Меморіальний будинок-музей К. Д. Ушинського і його погруддя. Село Богданка. 29.06.2024.
Фото Ольги Клименко.
Майже 100 років у цьому будинку діяла сільська початкова школа імені К. Д. Ушинського, яку збудувала на материні й свої кошти дочка педагога Надія Костянтинівна Ушинська й відкрила її у 1895 р. до 70-річчя від дня народження та 25-х роковин пам’яті батька. У спогадах про останні дні життя батька Надія Костянтинівна написала: «Просив обов’язково побудувати училище в його любій Богданці і зробив ще інші схожі розпорядження». Тож донька виконала батьків заповіт. Богданка – особливе місце в житті К. Д. Ушинського: тут великий педагог натхненно працював над своїм педагогічним шедевром – «Рідне слово». У «Рідному слові» К. Д. Ушинський широко використовує Українську народну творчість, зокрема, Чернігівщини: казки, прислів’я, приказки, загадки.
До школи імені К. Д. Ушинського протягом усіх років її діяльності приїздили послідовники великого педагога.
У 1968 р. при Богданківській початковій школі відкрили меморіальну кімнату-музей К. Д. Ушинського, а на подвір’ї встановили погруддя педагогу роботи сумського скульптора Якова Красножона.
Та після закриття в 1990 р. Богданківської початкової школи імені К. Д. Ушинського як малокомплектного навчального закладу ліквідували й меморіальну кімнату-музей. Та в 1998 р. в приміщенні школи облаштували Меморіальний будинок-музей К. Д. Ушинського. В ньому зібрали залишки експонатів, які не встигли розікрасти після закриття школи в Богданці й перевезли до Ковтунівської школи, куди перевели учнів.
У ставленні органів влади Сумщини до пам’яті великого Українського педагога К. Д. Ушинського простежується тенденція злочинної байдужості. Такий висновок напрошується після ознайомлення з репортажем журналістів Тетяни Лось і Віталія Коровко «Будівлю школи ХІХ століття хочуть відновити і перетворити на музей на Сумщині», оприлюдненим на «Суспільне Суми» 24 лютого 2020 року: https://youtu.be/xv9noCNocIg
Про зникнення раритетних експонатів з меморіального будинку К. Д. Ушинського розповідає вчитель Ковтунівської школи Володимир Єресь: «Звідти почали пропадати раритетні речі, а там були і меблі, які належали сім’ї Ушинського, і видання 1854-го року – прижиттєво надруковані праці Ушинського».
За свідченням начальниці районного відділу освіти Шосткинської РДА Світлани Петренко: «Споруда знаходилася під охороною держави буквально до недавнього часу, як архітектурна пам’ятка. Рішення про зняття її з реєстру архітектурних пам’яток було прийняте 24 грудня 2013 року. Ось на стіні будинку залишилося місце, де була мідна дощечка, на якій було написано, що цей об’єкт знаходиться під охороною держави».
А в обласному відділі охорони культурної спадщини переконують, що архітектурна пам’ятка ніколи не втрачала свого охоронного статусу. Уперше її взяли на облік у 1976 році, як місцеву пам’ятку, а в 2020 переоформили документи, згідно зі змінами у законодавстві. За словами заступниці начальника відділу охорони культурної спадщини Сумської області Валентини Приймак: «Наказом Мінкульту від 10.02.2020 року будинок початкової школи, споруджений дочкою Ушинського, занесений до реєстру пам’яток місцевого значення, як пам’ятка архітектури, і набув охоронного номеру 4727-СМ. Громада має право, вона зобов’язана утримувати пам’ятки, музейні заклади, бібліотечні заклади у належному стані».
Та голова Ковтунівської сільської громади Ніна Стрюк стверджує, що громада зараз не може утримувати будівлю: «На даний момент наша громада зовсім не має в сільському бюджеті коштів, хоча даний будинок на балансі в сільській раді».
У журналі «Рідна школа» (№4–5, 2021) в публікації «Відновлення музею Костянтина Ушинського у селі Богданка» повідомлялося, що 6 серпня 2021 р. делегація Національної академії педагогічних наук України на чолі з її президентом В. Г. Кременем разом з представниками Шосткинської громади обговорили перспективу відновлення музею К. Ушинському у Богданці, який зараз у занедбаному стані, та створення сучасного музею в історичній будівлі – школі, побудованій донькою К. Ушинського наприкінці ХІХ ст. У публікації наголошено: «Відтворення музею К. Д. Ушинського у с. Богданка стане важливою подією напередодні 200-річчя від дня народження видатного педагога, яке відзначатимемо у 2023 році».
На жаль, не сталася та важлива подія, яку задекларували й на рекламному щиті, прибитому на фасаді недоруйнованої будівлі: «Капітальний ремонт нежитлової будівлі по вул. Ушинського, 69 в с. Богданка Шосткинської МТГ Сумської області». І то не тільки через війну, а головно через злобливу зневагу столичних і місцевих до генія Української педагогіки. Бо можна було по-людськи оновити хоч погруддя великого педагога до його 200-ліття.
У Богданці початкова сільська школа імені К. Д. Ушинського зазнала руйнації через шкільну реформу, а Меморіальний будинок-музей К. Д. Ушинського – через байдужість і злобливість чиновників.
А в Новгороді-Сіверському зазнав руйнації Новгород-Сіверський державний ліцей імені К. Д. Ушинського через руську воєнну аґресію. Ліцей імені К. Д. Ушинського розміщується в реконструйованому приміщенні колишньої Новгород-Сіверської чоловічої гімназії, збудованому в 1843 році, що має статус пам’ятки історії місцевого значення.
Вночі 12 травня 2022 року руські літаки обстріляли ракетами центр Новгорода-Сіверського. Унаслідок ракетних ударів повністю зруйновано дах і частину фасаду головного корпусу Новгород-Сіверського державного ліцею імені К. Д. Ушинського та постраждав увесь комплекс споруд ліцею.
У процесі осмислення наведених фактів руйнації освітніх і меморіальних пам’яток, безпосередньо пов’язаних з великим Українським педагогом К. Д. Ушинським, виникає парадоксальне запитання: хто завдає більшої шкоди Українській культурі й освіті та історичній пам’яті – внутрішні злобливці чи зовнішні вороги? Судячи з масштабів руйнації Українських культурних цінностей «своїми» й чужими, висновок однозначно тривожний: Україну нищать руські аґресори й п’ята колона русні за підсобництва шостої колони малорусні. Усі вони разом здійснюють антиукраїнський план кремлівського кагалу – перетворюють прикордонні Українські землі в сіру, знекультурену, денацифіковану зону.
Північна Сіверщина століттями зазнавала такого геноциду й етноциду од русні, однак відроджувала силою севруцького-козацького духу свою Українську волю. Ось факт Української самосвідомості Сіверського люду з найпівнічнішого краю Сіверської землі – Стародубщини, яку в ХV–ХVІ ст. загарбувала москворусь, а в ХХ ст. загарбали руські большовики. Українська щоденна позапартійна газета «Відродження» в числі 72 за 27 (14) червня 1918 р. повідомляла про Українців, які втекли до Новгорода-Сіверського з Мглинського повіту північно-східної Стародубщини (нині – Брянська область РФ) від большовиків та розказують про їх нелюдство: «Большовики переходять демаркаційну лінію, грабують, вбивають і вивозять харчі і худобу. В повіті йде спекуляція продуктами першої необхідности. До Суразького повіту прибуває багато втікачів з Мглинського повіту. Ці втікачі розказують, що большовики силою примушують підписуватись під анкетою за приєднання повіту до Московщини. Хто не хоче, загрожують розстрілом. Майже все населення стоїть за приєднання до України».
Нині руські необольшовики повторюють етноцидну колонізаторську політику большовиків на окупованих Українських землях. Та нині відродження Української волі буде хоч тяжким і довгим, та нестримним і остаточним.
Олександер Шокало,
культурософ
