Вірус абсурду: мільйони громадян – під домашній арешт
Ось черговий прес-реліз, розісланий учора, 3 квітня, українським засобам масової інформації Центром спільних дій. Про цю організацію – нижче. Отже про щойно ухвалені урядом чергові обмеження для боротьби з поширенням коронавірусу.
|
Copyright © * 03.04.2020
Центр спільних дій (Centre of United Actions) , за їхньою інформацією, – це неприбуткова організація, яка поєднує в собі аналітично-адвокаційне крило та моніторинговий хаб. Заснували Центр UA у 2009 році, аби просувати європейські реформи, адвокатувати прозорість та підзвітність влади, а також сприяти підвищенню якості політики.
Адреса: Київ, вул. Омеляновича-Павленка 4/6, 9 поверх.Центр спільних дій : ua.centre@gmail.com
* * *
Ці задуми уряду про нові обмеження, що вводяться з понеділка 6 квітня, відомі суспільству вже кілька днів. У четвер 2 квітня це озвучували представники влади в популярній телепрограмі «Право на владу».
Натомість у згаданій програмі ми почули багато про наші «негаразди» (вживемо цей м`який термін) щодо боротьби з епідемією.
Ключове питання: чи не суперечать ці введені урядом обмеження Конституції України? Мова, скажімо, про право громадян Україна на вільне пересування.
Уряду варто б, не лукавлячи, внести деякі роз’яснення. Можливо, заявити, що Центр спільних дій та інші подібні громадські організації неправі, назвати їх «грантожерами».
Постанова Уряду забороняє, наприклад, садити картоплю більш як двом людям, хоч доволі поширене садіння «у дві лопати і одну корзину», і ці троє людей ідуть по городу поруч. Мій сусід щоранку вигулює поруч, на стадіоні, а цю території цілком можна назвати і «парком», свого собаку. Відтепер він «не має права» приходити на стадіон…без собаки, хоч досі інколи приходить і сам, на пробіжки. До речі, собаку в парку ще хоч можна вигулювати, дитину не можна. Я не можу в своєму селі піти до річки, привести там у порядок свій човен, бо це вихід на природу. А навіть одній людині це заборонено,тут, як і щодо парків, не введено навіть отой обмежений вуличний ліміт, дозвіл «ходити удвох».
У мережах вже зчинилася дискусія щодо заборони виходити на вулицю без маски. Взагалі-то, в нових заборонах йдеться про «громадські місця». Що це таке – ледве вдалося знайти посилання на закон ще від 2012 року про боротьбу з курінням. До речі, цей закон на восьмому році його «дії» не виконується щодо «громадських місць» і близько. І це в прокуреній країні.
Але уряд спокійно додав, що поняття «громадські місця» може бути «розширене» рішенням місцевої влади.
Але чи не найбільш скандальним є положення заборон стосовно так званої «самоізоляції». Вже сама частка «само-» означає,що це щось добровільне. Чи добровільно-примусове? Так хто ж ЗОБОВ`ЯЗАНИЙ самоізолюватися, тобто не виходити з дому? Названо три категорії громадян. Перша – хворі на коронавірус. Ну, це зрозуміло. Правда, наявність хвороби спершу ж має встановити сама держава в особі її медицини. Друге – ті, що контактували з хворими людьми. Теж зрозуміло, з тим же застереженням. Але дивовижна в постанові третя категорія громадян: ВСІ ЛЮДИ, старші 60-ти років. Пряма норма цієї заборони – заборона виходити з дому!
В кримінальному законодавстві є такий засіб, за суттю – уже покарання, позбавлення конституційного права на вільне пересування, як ДОМАШНІЙ АРЕШТ. Але! – для людей, проти яких порушена кримінальна справа, яким офіційно висунуто звинувачення в кримінальному злочині, яким суд своїм рішенням встановив такий запобіжний засіб.
Давайте тоді відверто визнаємо: постанова уряду переводить під ДОМАШНІЙ АРЕШТ мільйони громадян України. Без ухвали суду, без винесення підозри у вчиненні кримінального злочину, без порушення кримінальної справи.
Можна б задати чисто філософське запитання: чи варто боротися за добрі справи будь-якими методами? Чи допустиме лукавство чи краще чесно ввести надзвичайний або воєнний стан, якими й передбачені оті обмеження?
Але – про правовий бік справи, в нашій «демократичній, ПРАВОВІЙ» державі – стаття 1 Конституції України, найперша її стаття!
Перше, що дивує, може, більше, ніж дивовижні інколи дії влади, — майже повна відсутність реакції суспільства. В останні тижні мас-медіа, насамперед Інтернет, аж кишать статтями, проповідями, коментарями на теми епідемії. А от тут – майже повна мовчанка з приводу нової затії уряду. Враження, що інколи на суспільство нападає епідемія масового отупіння.
Правда, в нечисленних поки що коментарях вже сказано, що подібні антиконституційні заборони можна буде досить легко скасувати в суді. В разі їх застосування, особливо з дикунськими для злиденного народу штрафами. От тільки цікаво, чи багато хто з 40-ка мільйонів так званих громадян, насправді – холуїв і холопів, до яких відношу й себе, подадуть в суд? Можливо, й знайдеться один з 40-ка мільйонів. Це складе «аж» 0,0000025 % нашого народонаселення. І в цьому теж своєрідний тест на коронавірус.
Петро АНТОНЕНКО, редактор газети «Світ-інфо»\
Чернігів
04.04.2020
