Первинні архівні документи про Голодомор-геноцид 1932–1933 років на Переяславщині

18 жовтня 2021 року в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі відбулась Міжнародна  конференція «Голодомор та голоди ХХ ст. в Україні: Україна пам’ятає – Світ визнає!» за матеріалами однойменного проекту.

Організатори Конференції: Німецько-українське наукове Об’єднання імені Юрія Бойка-Блохина (м. Мюнхен, ФРН); Науковий центр імені Юрія Бойка-Блохина; Університет Григорія Сковороди в Переяславі; Академія праці, соціальних відносин і туризму; Інститут дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду; Національний музей Голодомору-Геноциду.

Робота Конференції проходила за такими напрямками:
– Соціально-економічні, суспільно-політичні, демографічні, морально-психологічні наслідки Голодомору-геноциду в Україні.
– Звіти газет та журналів про Голодомор в Україні.
– Тема Голодомору українського народу 1932–1933 рр. в окупаційній практиці адміністрації Райхскомісаріату «Україна» в роки Другої Світової війни.
– Дані про Голодомори в областях України.
– Голодомор в Україні в документах.
– Увічнення пам’яті Жертв Голодомору та Голодів в Незалежній Україні.
– Сучасний стан вивчення Голодомору в історії України в закладах освіти.
– Аналіз  виданої літератури та матеріалів  про Голодомор і Голоди в Україні та за кордоном.
– Спогади людей та їх родичів, які пережили Голодомор в Україні.
– Співпраця з Інститутом історії АН України у Києві про Голодомор.
– Презентація книг, журналів, газетних матеріалів, фотоальбомів, наукових проектів.

Публікуємо наукову доповідь Володимира Івановича Сергійчука – доктора історичних наук, професора, завідувача кафедри історії світового українства Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Володимир Сергійчук (м. Київ)

 ДОКУМЕНТИ ДЕРЖАВНОГО АРХІВУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПРО ВТРАТИ ВІД ГОЛОДОМОРУ-ГЕНОЦИДУ 1932–1933 РОКІВ
НА ПЕРЕЯСЛАВЩИНІ

У статті аналізуються первинні документи Державного архіву Київської області, в яких відображаються події Голодомору-геноциду 1932–1933 років на Переяславщині, зокрема, помісячна динаміка смертей і спроба встановлення кількості жертв цієї трагедії в населених пунктах району. Особливу увагу звернуто на оригінальні записи актів громадянського стану і матеріали районного відділу освіти відповідних років, завдяки чому є можливість простежити наповненість перших класів у 1933–1939 роках, що вказує на реальні втрати дітей 1925–1931 років народження.

Ключові слова:  Голодомор на Переяславщині, наповненість перших класів у 1933–1939 роках, дитяча смертність.

The article analyzes the primary documents of the State Archives of Kyiv region, which display the events of the Holodomor genocide of 1932–1933 in Pereyaslav district, in particular, the monthly dynamics of deaths and an attempt was made to establish the number of victims of this tragedy in the settlements of the district. Particular attention is paid to the original records of civil status and materials of the district department of education of the respective years, making it possible to trace the occupancy of the first grades in 1933–1939, which indicates the actual loss of children born in 1925–1931.

Key words: Holodomor in Pereyaslav district, first grades occupancy in 1933–1939, infant mortality.

Досі в більшості населених пунктів України не встановлено остаточної цифри втрат під час Голодомору-геноциду 1932–1933 років. Така ситуація склалася і на Переяславщині. Скажімо, опубліковані матеріали вказують на 26878 жертв під час Голодомору-геноциду, з яких 12448 названі поіменно [3; С. 591–751]. Ці ж дані опубліковані і в книзі «Голодне розп’яття Переяславщини» [1; С. 3].

Однак уважне вивчення всього комплексу документів, що зберігаються в Державному архіві Київської області, дає підставу стверджувати, що оприлюднені матеріали не відбивають повної картини, оскільки це – лише зафіксована статистика. Поза первинними документами залишилися ті, хто  покинув свої села в пошуках продуктів харчування й загинув через різні обставини в дорозі, біля залізничних станцій, де померлих пасажирів без всякої реєстрації засипали у великих братських могилах), у великих містах, на теренах Росії й Білорусі, куди голодним людям вдавалося добитися…

Офіційна статистика, до речі, за 1933 рік зафіксувала смертей у Переяславському районі лише 12823: січень – 310, лютий – 557, березень – 1313, квітень – 1548, травень – 2412, червень – 3298, липень – 1583, серпень – 852, вересень – 330, жовтень – 267, листопад – 248 і грудень – 190 [2; Ф. Р-235. Оп. 1. Спр. 21. – Арк. 1 – 108].

Не дають підставу говорити про реальні втрати в 24,6 тисячі осіб  і порівняльні порайонні результати всесоюзних переписів населення 1926 і 1937 років [5; Ф. 1. Оп. 20. Спр.7163; 4; С. 395], оскільки в них не виділяються показники станом на 1 січня 1932 і 1 січня 1934 років, а це не дає  можливості бачити приріст мешканців Переяславщини до початку Голодомору, а відтак і різницю кількості населення на вказані дати.

Значною мірою ці результати можна встановити завдяки аналізу документів статистики, які зосереджені в ДАКО. Зокрема, на їхній основі нами встановлено, що на 1 січня 1932 року в межах тодішнього Переяславського району рахувалося 106,0 тисячі мешканців.  Через рік їх уже було лише 79798, а враховуючи офіційно народжених – 969 і померлих – 12823 у 1933, станом на 1 січня 1934 залишалося лише 67924 особи. Тобто, втрати за два роки становили 38076 осіб [4; С. 313)].

Однак ця цифра не може вважатися остаточною, і не тільки тому, що неймовірно високими видаються втрати за 1932 рік, а й тому, що за 1933 сільради Переяславського району не здали 26 місячних звітів щодо записів актів громадянського стану [4; С. 313], відтак про  реальну смертність як по окремих населених пунктах, так і в цілому по району,  немає підстав поки що говорити. Проте саме уважне дослідження комплексу документів того періоду дає можливість наблизитися до уточненої цифри втрат у 1932–1933 роках.

Необхідно звернутися насамперед до матеріалів обласного відділу народної освіти, які зберігаються в ДАКО. На нашу думку, саме відповідність наповнення початкової школи, особливо перших класів, після Голодомору-геноциду і дасть відповідь щодо втрат не тільки серед дітей, а й у цілому.

Із збережених документів відомо, що план на другу п’ятирічку передбачав ось таке збільшення початкової шкільної мережі в Переяславському районі: 1933 – 13.772 учнів, 1934 – 14.564, 1935 – 15.785, 1936 – 16.638 і 1937 – 16.842. Як було насправді, можна переконатися з офіційної статистики щодо наповнення початкових класів, особливо перших, у 1933 році, коли до них за пропозицією наркома освіти УСРР Володимира Затонського приймали, крім дітей, народжених у 1925, також і 7-річних. Таких у Переяславському районі виявилося 4512: 2538 і 1974.

Завдяки цьому тоді можна було до певної міри приховати величезні втрати народжених у 1925 році. А тоді на теренах Переяславщини з’явилося на світ 3404 немовлят за неповними даними* (без Віненців, Вовчкова, Гайшина, Горбанів, Дем’янців, Денисів, Карані, Козинців, Козлова, Малої Каратулі, Підварків, Положаїв, Пологів-Чобітьків, Помоклів, Сомкової Долини, Студеників, Ташані і Чопилків), а зі збережених актів записів громадянського стану в окремих селах можна бачити реальну картину втрат народжених як у 1925, так і у 1926 роках [2; Ф. 144. Оп. 1. Спр. 91. Арк. 198], що добре видно з нижче поданої таблиці.

Це, до речі, далеко не остаточні втрати уродженців 1925 і 1926 років, оскільки помісячний аналіз смертей у 1933 році засвідчує, що вони продовжувалися протягом усього літа. Зокрема, ось що стверджує таблиця офіційної смертності в селі Помоклі Переяславського району в 1933 році: у липні–серпні тут померло ще восьмеро 8-річних і четверо 7-річних дітей.

Ця таблиця також засвідчує, скільки влітку, вже після закінчення 1932–1933 навчального року, померло дітей шкільного віку: 9-річних – 4, 10-річних – 3, 11-річних – 2, 12-річних – 8, 13-річних – 3, 14-річних – 3, 15-річних – 2, 16-річних – 2 і 17-річних – 1.

Маніпуляції із наповненням перших класів у 1933 році, коли частину народжених у 1926 році для кращої звітності примусово загнали до школи, проявилися вже в наступному, 1934–1935 навчальному році. Тоді знову довелося частину народжених у 1927 році достроково приймати до школи. Це не дало бажаного результату – тож до перших класів Переяславщини зарахували тільки 2364 учні [2; Ф. Р-144. – Оп. 1. – Спр. 1765. – Арк. 105], хоч вісім років тому тут народилося 4943 дитини (без даних Воскресінського й Дівичок).

Така ж картина спостерігатиметься і в 1935-1936 навчальному році. Скажімо, таблиця наповненості учнів перших класів у Переяславському районі становила тоді 2666 учнів (8-річних тільки 2442) [4; Ф. 144. Оп. 1. Спр. 2253. Арк. 152], у той час, коли народилося в 1927 році  3985 (без даних Виповзків, Віненців, Денисів, Комарівки, Малої Каратулі й Сомкової Долини):

Зрештою, висока смертність дітей у 1932–1933 роках буде давати знати про себе низьким рівнем наповненості насамперед перших класів аж до війни, коли до школи йтимуть уродженці доголодових років. Дані прийому до перших класів Переяславського району, скажімо,  за 1935 рік (2; Ф. 144. Оп. 1. Спр. 1862) дають можливість зорієнтуватися щодо кількості 8-річних учнів, які народилися 1927 року. Навіть за неповних даних про народжених різниця вражаюча – 1543. З врахуванням  природних втрат дошкільних вікових груп показники високі – до 28 відсотків. Але більш реальні цифри одержуємо, коли оперуємо повними даними про народження в конкретному населеному пункті з кількістю вперше прийнятих 1935 року до школи 8-річних дітей, що видно з наступної таблиці:

Можна додати, що як і в Підсінному, в Козинецькій школі в 1935–1936 навчальному році взагалі навіть не набрали  першого класу, хоч 1927 року в цьому селі народилося 47 дітей. У другому класі нараховувалося 33 дитини 1926 року народження – тоді тут з’явилося на світ 42 немовлят. Не було другого класу в Андрушах, всього ж у трьох початкових налічувалося 126 учнів – це з урахуванням того, що в 1924–1927 роках тут народилося 276 дітей, відповідно 65, 88, 79 і 44. Подібна картина і в Городищі: в 1924 – 1927 роках тут народилося  123 дитини (8, 34, 40, 31), а в початкових класах восени 1935 року зафіксовано їх тільки 58. У Циблях це співвідношення виглядає таким чином: народилося за вказаний період  391 (96, 103, 91, 101), а початкових класах було тільки 106. Велика Каратуль – 561 (134, 144, 147, 136) – в 1 – 4 класах лише 231, Мазінки – 241 (52, 72, 51, 66)   – 159 [2; Ф. 144. – Оп. 1. – Спр. 1862. – Арк. 1 – 61].

Одержані дані порівняльного аналізу щодо наповненості перших класів частини шкіл Переяславщини в 1935–1936 навчальному році з кількістю народжених у 1927 році дають можливість застосувати такий підхід і до 1936 – 1937 навчального року щодо вирахування втрат, оскільки в ДАКО [Ф. 144. Оп.1. Спр.59, 60]. нами виявлено документ (із незначними відхиленнями від вище наведеного) про кількість учнів у частині шкіл району за 1935 – 1936 і 1936 – 1937  навчальні роки:

Необхідно зазначити, що семирічних дітей у вересні 1937 року в перших класах усіх шкіл Переяславського району було лише – 134, 8-річних – 1843, 9 – 403, 10 років і більше – 179, а загалом – 2559  [2; Ф. 144. – Оп. 1. – Спр. 2253. – Арк. 152].

Ситуація у 1939-1940 навчальному році в тих селах Переяславського району, де збереглася документація про народженість у 1931 році, мала такий вигляд [2; Ф. 144. – Оп. 1. – Спр. 2463]:

         Необхідно додати, що віковий склад учнів усіх перших класів Переяславського району з 1 вересня 1939 року був таким: усього – 1887, в тому числі 7-річних – 50, 8-річних – 1495, 9-річних – 284, 10-річних і старших – 58. У других класах тоді нараховувалося 2357 учнів, у третіх – 2490, у четвертих- 2399 [2; Ф. Р-144. Оп. 1. Спр. 2471. Арк. 36].

Ось тут і треба згадати про плани на другу п’ятирічку, коли наповненість класів початкової школи Переяславського району передбачалася в півтора рази більшою. Таким чином, уважне вивчення документів народної освіти за 1930-і роки, що зберігаються в Державному архіві Київської області, дає можливість встановити близьку до реальної цифру втрат дітей дошкільного й шкільного віку, а відтак буде остаточно пораховано кількість жертв Голодомору-геноциду в цілому.

Список використаних джерел:

1. Голодне розп’яття Переяславщини». – Переяслав-Хмельницький, 2008.
2. Державний архів Київської області.
3. Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні. Київська область. – К., 2008.
4. Сергійчук В. Голодомор 1932–1933 років як геноцид українства. – Вишгород: ПП Сергійчук М. І., 2018.
5. Центральний державний. архів громадських об’єднань України.

 References:

1. Central State Archives of Public Organizations of Ukraine.
2. Holodne rozpyattia Pereyaslavshchyny. – Pereyaslav-Khmelnytskyi, 2008.
3. Natsionalna knyha pamyati zhertv Holodomoru 1932–1933 rokiv v Ukraini. Kyivska oblast. – Kyiv, 2008.
4. Serhiichuk, V. (2018). Holodomor 1932–1933 rokiv yak henotsyd ukraiinskoii Vyshhorod: Serhiichuk M. I. [In Ukrainian].
5. State Archives of Kyiv Region.