«Найкраща новина – відсутність новин», кажуть французи. Як не дивно, ця дещо іронічна фраза підходить до підсумку першої річниці президентства Володимира Зеленського. 20 травня 2019 року на урочистому засіданні Верховної Ради відбулася його інавгурація, наш 6-й президент вступив на посаду.
Пройшов рік. Враження, що, за великим рахунком, нічого не змінилося.
Як так? – здивується читач. Стільки перемін. Ну,залишимо поки що «за дужками» тему світової епідемії коронавірусу. Це окрема і тяжка тема, те, що в останні місяці змінило буття мільярдів землян. Але й без цього у нас начебто ж такі переміни і новації.
Наймолодший в історії президент держави. Найбільша в нашій історії його перемога на виборах – понад 73 % голосів. Найбільша на наступних парламентських виборах перемога президентської партії і перша в нашій історії моно більшість у парламенті: ця партія має більше депутатів, ніж всі інші в Раді плюс позафракційні. Новий уряд, і вже другий. Кардинальне перезавантаження центральної і місцевої виконавчої влади.
І тим не менше, все, як було. Хоча цікавий феномен: від Зеленського,навіть його опоненти, чомусь чекають, просять, вимагають того, що не робилося не лише 5 років попередньої влади, а й попередні десятиліття. Чого ми тоді дивуємося, що воно не настає. А от все одно – розчарування. .
Але розчарування – з обох боків по-різному. Прихильники президента, схоже, чекали цих перемін миттєво. Але й опоненти Зеленського розчаровані – відсутністю провалу, краху. Адже ці опоненти, на відміну від попередніх виборів, унікально агресивні. Вони психологічно травмовані підсумками виборів. Вони стали в горду позу розумної меншості, опонентів назвали термінами «бидло», «чернь», «темні», «тупі» і, звісно ж, «не патріоти». якими є лише вони, опоненти Зеленського.
Одразу зазначу: це – хамство! Мільйони людей, які голосували за Зеленського, не є черню і бидлом. Але ті, хто взяв на себе монополію на патріотизм, чекали й чекають іншого – краху нової влади, чекають за старим принципом «Чим гірше – тим краще». І от теж не дочекалися. Як і прихильники нової влади – миттєвого раю на нашій землі.
В ці дні першої річниці президентства вистачає коментарів щодо цього, особливо злих. Ось відомий політик у телепрограмі вимагає, чому нова влада за рік так і не зробила «аудит держави». Це вимога до нової влади за рік розібратися, як розкрадали Україну попередні 28 років, при всіх президентах і парламентах.
Цілий рік мусолиться теза, що нову владу привели олігархи, конкретно – Зеленського привів мільярдер Коломойський. Можу погодитися, але запитую: а що і тут нового? Адресую читача до моєї статті в нашій газеті «Світ-інфо» № 152, за 6 червня минулого року, тобто одразу після вступу президента на посаду. Уже її заголовок говорить сам за себе: «Та всіх наших Президентів нам обрали олігархи». Там і конкретизується. Кравчук, Кучма – їх «обрали» нам «червоні директори», колишня компартійна номенклатура, яка швидко ставала олігархами. Ющенко? За ним теж стояв великий бізнес, а не лише перший Майдан. Янукович? Ахметов. Порошенко? Фірташ, та й сам Порошенко входить до клубу олігархів. Так що й тут – нічого нового! Такі ми є, таке поки що наше суспільство.
Замість цих мудрувань, краще б подумати про причини приходу нової влади. Одна очевидна – величезне розчарування людей у політиках, які за майже три десятиліття показали свою нездарність. Це загальна причина, але є і конкретна: розчарування людей у владі, що прийшла з Майдану, відтак, величезне розчарування уже в другому Майдані. І люди торік порівнювали 5 років тієї попередньої, пост майданної влади не так з попередніми владами, тим паче з перед майданною – регіоналами, а з високими ідеалами Майдану, Революції гідності. Розрив виявився величезним, оця компрометація пост майданною владою ідеалів Майдану. Починаючи з не розслідуваних належно за цілих 5 років злочинів проти Майдану, продовжуючи триваючою шаленою корупцією. А на це наклалися дві небувалі досі трагедії України: втрата територій і війна. В обох цих трагедіях, окрім, звичайно, очевидного, – агресії Росії, теж багато дивного, загадкового і також не розслідуваного. Як і багато що колись таки відкриється про самий другий Майдан: хто стояв за абсолютно правильним і праведним обуренням народу антиукраїнською владою регіоналів, хто скористався цим обуренням?
І нарешті ще більш загальна причина з`яви нинішньої незвичної для нас влади: нерозвиненість громадянського суспільства. Це триваючий партійний цирк з його понад 350-ма партіями, це атрофовані, часто й продажні так звані громадські організації. Те й інше – на утриманні того ж таки олігархату.
Яскравим проявом цього є занепад національно-демократичних сил, які свого часу вели нас до незалежності і демократії. Насамперед, деградація колись потужного Народного Руху України, після його трагічного розколу понад 20 років тому. Досить сказати, що голова Руху на президентських виборах зайняв ганебне 27 місце, а на парламентські вибори партія ще ганебніше не пішла взагалі.
Хочеться, щоб нарешті у нас будувалося нормальне громадянське суспільство. Тоді й будуть реальні переміни, які все так і не настають у нас ось уже майже три десятиліття державності.
Петро АНТОНЕНКО, редактор газети «Світ-інфо»
Чернігів
20.05.20
