Добірка матеріалів з “права землекористування”
та “можливих ринків чи базарів”
“Ринок продажу прав користування с/г землею”
та “ринок продажу землі-території як ніби виробленого товару”
Земля с/г призначення – природний відновлювальний ресурс, а не вироблений товар, яким є картопля чи зерно, не квартира чи машина, чи навіть побудований комбінат, як “Криворіжсталь”, чи якісь “обленерго”.
Якщо хтось не розуміє та не бажає зрозуміти різницю між :
“ринком продажу прав користування с/г землею”
та “ринком продажу землі-території як ніби виробленого товару”,
то такому не слід лізти в те, чого не розуміє й тим завдає шкоди і своїм нащадкам,
та іншим громадянам України.
“Вільно продаватися” може “право користування землею” (під жорсткі умови),
а не “сама земля”, яка є власністю всіх громадян України – читайте Основний закон України – Конституцію : 5, 13, 14, 142, 143 статті Конституції України такий продаж саме землі – напряму забороняють. Крім того – власність Українського народу на всю землю України передбачена і в Декларації про державний суверенітет України, а її законним чином – не змінити і не відмінити навіть одноголосній Верховній Раді.
Або – навіть якби й загальноукраїнський референдум засвідчив би одноголосне бажання всіх громадян України до такої “купівлі-продажу саме “землі, а не права користування” – якщо українці на референдумі таке дозволили б одноголосно — то спочатку – після всіх аудитів, повернення з якихось “рук” та створення кадастрів – повинні будуть розподілити всю землю між абсолютно всіма громадянами України – виділити у власність кожному їх частку землі (с/г, лісу, водних і під будівництво) – і тільки потім налагоджувати “ринок продажу” – але також – або назад державі (знову всім), або виключно між громадянами для власного використання, а не “рантьє”, тим більше якомусь іноземному.
Але наразі мова іде про землі сільськогосподарського призначення, землі водного фонду, лісового ресурсу, а не про землі під житлову забудову, забудову технічних споруд, індустріальну забудову, землі під комунікації і таке інше – яке може і тепер купуватися і продаватися за ринковими цінами.
Земля це надбання всього українського народу: не тільки сучасного покоління, але й минулих та майбутніх поколінь, тому “розпродавати її як товар” ми не маємо жодного права.
Держава повинна здавати у довгострокову оренду під “жорсткі” умови і суспільно-державний контроль – наповнюючи орендною платою соціальні фонди.
Держава – це не корупція “за замовчанням”. Цю тезу придумали шахраї, щоб у людей все відібрати.
Держава – це соціальний захист людини. Якщо до управління приходять гідні люди, то держава процвітає, а якщо шахраї, як у нас, а суспільного контролю нема – вона розвалюється. Держави не повинно бути багато, вона повинна тільки регулювати правовідносини між людьми. Коли її забагато – це те, що було у нас раніше, а коли її не має – це те, що у нас зараз.
Виділена нагальна проблема – щодо саме “власників права користування” – “земельних паїв” – для рішення якої конче потрібно прийняти окремий закон, згідно з яким держава буде зобов’язана викупати за ринковими в світі цінами це “право” – “паї” у людей, які мають бажання їх продати.
Коротко “про паї” (детальніше є сенс почитати спеціальні публікації).
Відомо, що “паї” – “власність” насправді “умовна” – “земля передана в користування (а не в володіння) з зобов’язанням обробляти її”.
Сама та “передача” – “то таке”, а от потім – видача всіляких “посвідчень на кшталт “власність”, потім – скасування попередніх посвідчень і видача за гроші інших і т. п., відсутність реєстру і контролю тощо була і є (як і вся інша наша т. з. “українська приватизація суспільного” – протизаконною, шахрайською.
Якщо будь-яка “власність” (у т. ч. й “власність на право використання”) захищена, то власник-користувач має всі можливості нею розпоряджатися (навіть продати шахраю за півлітра, чи за три гривні, або й подарувати і про це й не знати). Але тільки в тому разі, якщо всі інші, які того не бажають, мають гарантію не втратити те саме – разом з тим.
А такої гарантії тепер нема. Отже – абсолютна більшість таких “власників права використання” – буде обікрадена, а інші – отримають своїх хіба що “три гривні”.
Аби “не замучувати” таких “дрібних власників права користування”, і потрібно саме державі “викуповувати право користування” (а не власність – землю) за ринковою ціною – у тих, хто обробляти цю землю далі не хоче чи не може.
Якщо ж “просто давайте продавати як товар”, то це – порушення не тільки Конституції України і прав інших громадян, а й “дозвіл на грабунок власників паїв” (власників права на користування) та розкрадання власності всіх громадян України.
Бо хто тоді купить? А ті, в кого зараз є хоч якісь гроші (хай і награбовані) – кримінально-олігархічні клани, які вже потім – перепродадуть іноземним корпораціям.
Чому ж не приймають відповідні закони ?
Тому, що для шахраїв і тепер дурнів достатньо, а головне тому, що “аби щось корисне зробили для народу його обранці”, той народ повинен від них цього вимагати – і прийняття потрібних законів, і не крадійського управління держ-комун-власністю (власністю всього народу) – може навіть і “посадкою до сміттєвого контейнера”, якщо не чимось іншим.
Тому – питання вже до всіх і кожного: ви коли останній раз (за свій пай і право) “саджали депутата до контейнера з сміттям” (фігурально)?
Так отож… То на кого й на що скаржитись?… Треба діяти.
А поки-що… більше схоже на відлуння : “земля … зе-мля … мля …” А все інше – туман над болотом…
Павло Гурник
ЧИ ДІЙСНО ПОТРІБНА УКРАЇНСЬКИМ ФЕРМЕРАМ ЗЕМЛЯ У ВЛАСНІСТЬ, ЯКЩО НА НІЙ ЛИШЕ ПРАЦЮВАТИ, А НЕ СПЕКУЛЮВАТИ?
Розглянемо для прикладу «ринок» с-г землі у США, про що ви не прочитаєте у ЗМІ і не розкажуть ваші «експерти».
Як ви, мабуть, знаєте у США, та і у всіх розвинених країнах, так сталося, що не було ось такого “демократичного розпаювання” і приватизації с-г землі як у нас (це я так для інформації). У США, наприклад, землю у власність брали дуже «просто» – індіанців, які споконвіку жили на цих землях, колоністи із Європи, або ж знищували, або ж загонили у резервації, і аж потім, коли уряду Англії стало від цього страшно і уряд захотів якось заспокоїти індіанців і зменшити кровопролиття, то створили якийсь «ринок», де індіанці, ті що ще залишилися живі і доведені до відчаю, продавали свою землю за 5-10 доларів, а то і за пляшку віскі…
Але я зараз, не про минуле, я про сьогоднішній «ринок». Так от, усі новоявлені власники індіанської землі, уже потім коли створили США, щоб захистити себе і державу від таких же колоністів, якими колись були вони самі, створили доволі жорстокі закони по продажі с-г землі. Насамперед – продаж землі тільки тим хто безпосередньо на ній має працювати, обмеження у розмірах земельних ділянок і передача їх у спадок дітям чи онукам які далі будуть продовжувати справу батьків і працювати на цій землі. Батько передавав землю синові, а син, поки батьки були живі, виплачував їм кошти за ферму щоб вони безбідно проводили старість. Ті у кого не було дітей продавали ферму разом із землею молоді, яка брала кредит і йшла працювати біля землі. І ця система багато років добре працювала, але ось, прийшло нове покоління і система дала збій. Нове покоління – це сучасна молодь, яку ще називають «поколінням «Y», або «поколінням «Йо», народжене мiж 1976 та 1995 рр.
– «Вони молоді, розумні й нахабні. Вони хочуть працювати, але не хочуть, щоб робота ставала їхнім життям. Їм властива фінансова практичність…» і т.п.
Діти фермерів, яка відносяться до цього покоління, після життя у місті і навчання у вишах, уже не хочуть повертатися на батьківську ферму, а та молодь, якій і подобається робота фермера, не має коштів щоб викупити землю, а залізати у борги і годувати банкірів їм уже не дозволяє їх фінансова грамотність і практичність. І нічого більше не залишалося старим фермерам, як замість заслуженого відпочинку, із останніх сил утримувати ферми. І діти не хочуть працювати і купити ніхто не хоче. Ось тоді і вирішила держава взяти цю «обузу» на себе та викуповувати у таких фермерів с-г землю, а уже потім не продавати, а давати у оренду тим хто дійсно хоче працювати біля землі. І у США уже викуплено більше 50% такої землі… Ось така «фігня» діється у світі з «ринком» с-г землі «пацани».
Тому, якщо влада за Україну і за українського фермера, який сьогодні може спасти село, то нащо йому створювати умови щоб він купував для обробітку землю, якщо йому краще взяти її в оренду, а кошти витратити на придбання сучасної техніки і технологій? Чим він гірший за американського чи європейського сучасника, щоб платити за те, що він не забере з собою? Наша молодь хоче заробляти, тратити кошти і добре жити уже сьогодні, а не колись. І це правильно! Тому якщо підходити до цього по державному, то держава має створити Земельний банк, провести ревізію усієї с-г землі, припинити земельний безлад, викупити у тих власників паїв які хочуть продати і здавати її тим хто хоче біля неї працювати. Але, якщо влада за великі гроші латифундистів і спекулянтів, то тоді «вперед і з песней», тільки відверто і без патріотичних гасел.
“Світовий банк” і так звана “земельна реформа” в Україні
Тим хто за Україну раджу ознайомитись для кращого розуміння, що відбувається.
Нещодавно, замісник керівника офісу президента Гончарук сказав, що проводять переговори зі Світовим банком про модель відкриття ринку сільгоспземель в Україні у цьому році.
Так от, до вашого відома: усі ці роки, саме під керівництвом і за інструкціями Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР), який ще називають “Світовим банком”, і проводилася так звана “земельна реформа” в Україні. І саме під егідою МБРР, і деяких інших міжнародних організацій та українських “прислужників” створений весь цей хаос, що відбувається усі ці роки з українською землею.
І сьогодні вони хочуть, аж бігом запустити ринок землі, щоб уже ніхто і ніколи не зміг розібратися хто ж стояв за цим злочином.
У 1995 році, в Вашингтоні Міжнародний Банк видав посібник – «Земельна реформа і реорганізація сільського господарства в Україні» (автори: Цві Лерман, Карен Брукс, Чаба Чакі). Так от там автори не переймаються долею України і її народу, а відверто пишуть: «По мірі впровадження земельної реформи і підвищення стимулів, темп реорганізації повинен буде рости. Сільське господарство України володіє, як відомо, високим потенціалом, і результати роботи мабуть будуть успішними». Як бачимо «повинен буде рости» і «мабуть будуть успішними» – ось саме такі “теоретичні” обґрунтування лягли в основу нашої земельної реформи. І ось це – “може”, «повинен буде рости» і «мабуть будуть успішними» і стало основним “дороговказом” для “реформаторів”, ще на той час, 52 мільйонної країни.
Зрада, жадібність, безграмотність і делетанство української влади та “інструкції” МБРР І МВФ, довели Україну до ручки. А сьогодні, “молоді обличчя” знову на поклоні і за інструкціями у тих же наставників. І хтось, після цього, ще має вірити у світле майбутнє?
Сергій Медвідь
Простота, натиск, примітивізм завжди працюють
Земельний регуляторний проект – це типовий компактний простий проект. як і екопроект, наприклад. А я професіонал саме в такому проектуванні. Розробка під ключ зайняла б два-три місяці.
Тому я з професійним подивом і відразою дивлюся на цю українську штовханину, жлобство і безглуздість, це не снобізм, це мій погляд як ремісника. І це роки й роки відбувається, і як психолог я розумію механізми і причини, а як ремісник все одно дратуюся.
Текст українського земельного законопроекту зроблений олігофренами для олігофренів. Таких документів більше в світі немає.
Можна покласти поруч документи, що регулюють обіг землі Австралії, Н. Зеландії, Канади, США, я з юристами з ними працював протягом останнього року.
Так ось український “закон” це небачена зухвалість, що не плювок, а стусан в обличчя українцям, навіть не в плані змісту (з вмістом все зрозуміло, це зроблено під скупників), а просто формально, за структурою тексту, це нахабна витівка, демонстративний огризок , це не поясниш навіть безграмотністю, це агресивне хамство.
Це написали (нарізали в ворде) знахабнілі тварі під кокаїном (не в переносному, а в прямому сенсі), за 40 хвилин, я бачив не раз таких нахаб в Києві.
І – проте я змушений і з фаховою повагою поставитися до дій рейдерів української держави і його громадян.
Ця їхня простота і нахабство – все ж — працює. “Все канает”…
Щоб так працювати, потрібно бути або дійсно тупим, щоб не було запаху рефлексії й сумнівів. або дууууже професійною рейдерською командою.
Простота, натиск, примітивізм завжди працюють.
З цього погляду законопроект по землі – ідеальний, як і розводка на фронті й т. п.
Євген Юр’єв
До дискусії з приводу ринку землі
Що робити з землею? Продавати – не продавати? Думки експертів розділилися. Неоліберали кажуть – продавати, його величність вільний ринок все компенсує, всіх нагодує і обігріє. Ліберали – по-різному: частина говорить, що продавати, але з обмеженнями, а частина – не продавати, а створити ринок прав оренди. Націоналісти – продавати, але тільки українцям. Діаметрально різні погляди. Єдність спостерігається лише в тому, що з точки зору всіх людей, що беруть участь у прийнятті рішень, думка народу питати не обов’язково. Хто ж з них має рацію? І чи має право влада в принципі приймати рішення про продаж землі?
Колись в далекому 1990 році Україна прийняла Декларацію про державний суверенітет. Ці документом було засновано державу Україна. Декларація – це правовстановлюючий документ, приблизно як свідоцтво про власність. Там серед іншого, було записано: «Земля, ее надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, Які знаходяться в межах территории Української РСР, природні ресурси ее континентального шельфу та віключної (морської) економічної зони, весь економічний и науково-технічний Потенціал , что Створений на территории України, є власністю ее народу ».
Народ по Декларації – винятковий власник всього, що дісталося у спадок від УРСР. Хто може відняти у власника майно? Здавалося б, ніхто. Тільки власник (народ) має право вирішувати, що робити зі своїм багатством – продати, обміняти, подарувати і т.д.
Однак, знайшлися спритні товариші, придумали «геніальний» спосіб полегшити тяжку ношу народу – власника. І через 6 років прийняли мєждусобойчиком, Верховною Радою Конституції, де серед іншого, ненароком, записали: «Земля, ее надра, атмосферне Повітря, водні та інші природні ресурси, Які знаходяться в межах территории України, природні ресурси ее континентального шельфу, віключної (морської ) економічної зони є об’єктами права власності за Українського народу ».
Зник з народної власності весь економічний і науково-технічний потенціал, повітряний простір перетворилося в атмосферне повітря, а то, що залишилося (земля, надра та інше) з власності перетворилося в об’єкт права власності, розпорядження яким більше не належить народу, а здійснюється виключно органами державної влади
.
Ось так легко і просто, в порушення Декларації, народ обвели навколо пальця, майже розорили під прапором «Хочемо, щоб як на Заході». Не буду вдаватися в викриття тотальної брехні про те, як там у них, на Заході. Брехня на брехні, і брехнею поганяє.
Скажу лише про землю. Захід давно перехворів хворобою сакралізації приватної власності на землю і всемогутності ринку купівлі-продажу.У США 40% земельного фонду належить державі, ця цифра зростає, йде постійна скупка державою земельних ділянок, що представляють інтерес для всього народу, наприклад, тих, на яких розвідані корисні копалини (вони масово скуповуються державою і передаються приватникам в концесію на правах довірчого управління) . У Німеччині ринок прав оренди незрівнянно великий проти ринком продажу: більшість сільгоспземель орендуються (54,5% в Західній Німеччині і 71,1% у Східній), а угоди з купівлею-продажем на рік не перевищують 1% земель. У Швейцарії земля належить приватним особам, але правила продажу досить своєрідні. Звичайно, це вільний ринок. Для покупців. А ось, щоб продати ділянку землі в Швейцарії, потрібно принести нотаріально завірені згоди на продаж всіх, без винятку, потенційних спадкоємців продавця, що сильно ускладнює можливість покупця виманити землю обманним шляхом. Та й змінити потім цільове призначення землі покупцеві за життя просто неможливо. А так, якщо без цих деталей, цілком вільний ринок.
У кожній країні є своя модель ринку прав на землю. Національна модель – це система обмежень операцій із землею. У нас планується вільний ринок за якою моделлю? Або взагалі – вільний? Гуляй, душа, якщо є гроші, зв’язки і вовча хватка!
І, нарешті, про власність. Один раз український народ вже обдурили, забрали все, крім землі і повітря. Що отримали ми натомість? Злидні і деградацію. Може, пора власнику все-таки прокинутися від летаргічного сну, згадати про те, що він все ж – власник, а власність, як відомо, зобов’язує. А то недовгий час, і слідом за землею, почнуть і повітря продавати. Більше адже нічого вже не залишиться. Чим же дихати будемо?
Наталія Глоба
