Ось уже сім років, як Український фольклорний театр у Римі «Берегиня» без жодної підтримки , не маючи приміщення для проведення репетицій, достойно презентує в Італії українську народну культуру: традиційне українське Різдво, Купальське дійство, проводить Шевченківські вечори, відкриває італійцям (і українцям теж), що Гоголь – українець, нащадок козацького роду, вшановує пам’ять жертв голодомору… Театр давно вже став тим культурним острівцем, до якого тягнуться люди. Інформацію про «Берегиню» можна знайти в Інтернеті, достатньо набрати: Український фольклорний театр у Римі «Берегиня».
2012 рік пройшов як ювілейний рік вшанування пам’яті Патріарха Йосипа Сліпого та Соломії Крушельницької.
Марія Беднарчук,
керівник Українського фольклорного театру в Римі «Берегиня»
Соломія Крушельницька – українська квітка на італійській землі
Неперевершена співачка, чарівна жінка!
Артуро Тосканіні
В Італії добре відома Марія Каллас, і, на жаль, італійцям майже нічого не говорить ім’я нашої знаменитої землячки – СОЛОМІЇ КРУШЕЛЬНИЦЬКОЇ. А тим часом у перші десятиріччя двадцятого століття найбільші театри земної кулі сперечалися за право приймати в себе видатну артистку. Про її успіхи та тріумфи писали майже всі газети і журнали. Геніальна співачка відкривала для цілого світу твори італійських композиторів (Верді, Пуччіні, Доніцетті, Каталані…); вона створила глибокі та неповторні образи в операх німецького композитора Ріхарда Вагнера ( Ельза в «Лоенгріні», Єлизавета в «Тангойзері», «Брунгільда»- у «Валькірії», «Зігфріді», «Загибелі богів», Ізольда» в опері « Трістан та Ізольда») і своїми виступами принесла успіх вагнерівській музиці; своєю високомистецькою , лише їй властивою інтерпретацією, сприяла утвердженню творів іншого видатного німецького композитора Ріхарда Штрауса ( опери «Саломе», « Електра»).
Більшу частину свого творчого життя Крушельницька прожила в Італії, де досягла вершин світової слави, та вона ніколи не забувала про Батьківщину , скрізь і завжди підкреслювала, що вона русинка, українка. Соломія Крушельницька відкривала також світові українську музичну культуру – С. Гулака-Артемовського, М. Лисенка, О. Нижанківського, В. Матюка, Д. Січинського, Я. Лопатинського. Особливе місце в її репертуарі посідала українська народна пісня.
Вкраїнська дівчина з Поділля підкорила своїм талантом цілий світ. Її називали «єдиною в світі Джокондою», «неперевершеною Аїдою», «винятковою Лорелеєю». Ще за життя її увіковічнювали пензлем і пером, про неї захоплено писали критики та мистецтвознавці, їй присвячували вірші поети , і це про неї написав Джозуе Кардуччі : «Там , де ти проходиш, на твоєму шляху троянди квітнуть і співають солов’ї».
Нею захоплювались по всій Італії . 28 січня 1898 р. « Gazzetta di Parma» писала: «Українка за походженням, синьйорина Соломія Крушельницька являє собою витончену артистичну особистість…Вона прекрасно модулює своїм свіжим, сильним, чистим і приємним голосом… Нині Соломія Крушельницька є , безсумнівно, однією з провідних співачок оперної сцени». Українська співачка підкорила пармську публіку , співаючи в операх Дж. Пуччіні «Богема» та опері Ріхарда Вагнера «Лоенгрін». Особливе захоплення викликало виконання артисткою партії Ельзи у вагнерівській опері: «Вона і справді ідеальна, ця шляхетна і чарівна синьйорина, що так прекрасно відтворила палку та болісну пристрасть Ельзи…». Після успішних виступів у театрі «Реджо» молоду співачку чекало визнання в Удіне, Мілані, Турині, Зарі, Трієсті…Потім-Петербург у складі італійської трупи, де прекрасна примадонна, виступаючи разом із Баттістіні та Карузо своїм талантом перевершила усіх виконавців. Невимовне захоплення викликала її гра в опері Понк’єллі. «Единственная в мире Джоконда!» – таким титулом нагородять видатну українку в місті над Невою.
«До рідкісних явищ в історії опер належить швидке здобуття тріумфів п. Соломією Крушельницькою,- писав варшавський театральний журнал «Есho». Українська співачка, «маючи за собою лише кілька років сценічної кар’єри, завоювала Варшаву у спосіб, до того часу невідомий в театрі», але повернемось разом із артисткою в Італію- країну, яка стане її другою Батьківщиною. Хоча ні,- спершу її чекав Париж. 28 травня паризький кореспондент часопису « Wiek» передав таке повідомлення про виступ Соломії Крушельницької: « У Паризькій опері вчора було проспівано «Лоенгріна» так, як не часто можна почути цю оперу…Того вечора Крушельницька завоювала Париж…».
… 14 січня 1903 р. – дебют у Неаполі, театр «San Carlo», «Аїда». Ще одна перемога! Неапольська публіка «зробила її своєю обраницею і незмінно захоплюється нею» ( «Rigoletto»,№ 2, 05. 02. 1903 р.). « В ній поєднуються почуття митця, витонченість інтерпретатора, проникливість шляхетної душі, закоханої в мистецтво.» (« Il Pungolo», № 351, грудень 1903 р.). «…Нинішній сезон в нашому провідному театрі висунув на перше місце кращу серед кращих – Соломію Крушельницьку…»( з іт. преси, 1904 р.).
Травень 1904р.- нова велика перемога: « Українка рятує Чіо-Чіо- Сан» (Л. Сбрана). «… Дж. Пуччіні завжди пам’ятав цю найважливішу подію свого творчого життя…» (Гвідо Маротті, Італія, Віареджо, 1953 р.).
У жовтні 1904 р. С. Крушельницька з тріумфом виступає на сцені Міланського театру « La Scala» в опері «Адріана Лекуврер».
У грудні 1904 р. – ще одна важлива подія: у співпраці з Артуро Тосканіні Крушельницька створює прекрасний поетичний образ Лорелеї в однойменній опері Альфредо Каталані. У співдружності з великим маестро співачка здобула багато важливих перемог. Артуро Тосканіні надзвичайно цінував Крушельницьку , захоплювався її високою професійністю, талантом та працьовитістю , називав «божественною».
У 1905 році артистка співає на сценах італійських театрів у Равенні, Болоньї , Флоренції…Римі. Найбільшим тріумфом у Римі став для співачки її бенефіс 15 квітня у театрі «Costanzi» в опері « Аїда». Прославлена артистка « …в безсмертному Римі заслужила найурочистіші почесті та визнання…» ( М. Інкальятті, стаття « Прощальний вечір Соломії Крушельницької в театрі «Costanzі»). Так вшановували уславлену українську співачку у Вічному місті сто років тому.
… У 1953 р. Гвідо Маротті писав:
« …Вона була рутенкою, тобто українкою…і щиро любила свою рідну землю, її поетів,пісні, творчий геній народу…вона не була чужою в нашій країні, бо зріднилася з нею, її ідеями, мовою, вийшла заміж за італійця, мала в Італії дім. Вона прожила серед нас не менше сорока років, мала і має зараз численних друзів.Пам’ять про неї не згасає серед митців старшого покоління і всіх шанувальників.»
Нею захоплювались, нею пишались. Її любили і обожнювали в Україні та Італії, перед нею схилявся цілий світ.
Як же сталося, що в Італії майже забули про видатну співачку, ім’я якої нерозривно пов’язане з італійською музикою, з періодом розквіту оперного мистецтва в Італії?
Перегляньмо фільми про Пуччіні, Карузо, Тосканіні… Жодної згадки про українську співачку! Жодної! А Соломія Крушельницька достойно презентувала перед світом, як Україну, так і Італію як країни високої музичної та пісенної європейської культури.
Зрештою, а що італійцям до нашої слави?! Але ж і українським можновладцям так само байдуже!
У вересні (2012) минуло 140 років від дня народження славетної українки. Українська громада у Римі зверталася з проханням підтримати проект « Соломія Крушельницька- українська квітка на італійській землі» у різні інстанції: в Міністерство культури України –відповіді не отримали; у Міжнародний благодійний Фонд « Україна-3000»-відповіді на листа не отримали, а у телефонній розмові заступник Голови у брутальній формі заявив , що « українська громада вже давно повинна допомагати Україні, а якщо вам усім там так зле,- то повертайтеся в Україну і, взагалі, що ви від нас хочете! Ми не планували відзначення ювілею Крушельницької!» На цьому телефонна розмова обірвалася. (Може, поміняємося робочими місцями і посадовими кріслами, шановний пане заступнику !) Зверталися і до Всесвітньої Координаційної Ради Українців (для чогось вона все- таки створена!), але й ВКРУ в особі земляка Соломії Крушельницької, вельмиповажного пана Ратушного не зрозуміла того, що підіймати престиж України за кордоном не тільки потрібно, але й престижно. Приємно, одначе, було вислухати історію, що пан Михайло родом із того ж села, що й і нещасливий попович, якому Соломія «піднесла гарбуза» . ( Давненько це сталося, понад сто років, а бачите ж , яка міцна чоловіча солідарність: і досі не простили «гарбуза»). Та Бог їм суддя, усім цим нашим достойникам та поводирям. За крилатим висловом пана Кравчука « Маємо те, що маємо»- «І баста!»-додали б італійці.
Дні української культури у Римі 2012 року таки відбулися і були присвячені пам’яті видатної українки Соломії Крушельницької.
Ініціатором Проекту виступив Український фольклорний театр у Римі « Берегиня» (власне, це була творча співпраця «Берегині» -М.Беднарчук ,В. Виноградова, В. Хижа, Л. Іськів , Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові –І. Криворучка та Християнського Товариства українців в Італії – Олесь Городецький).
Разом із Релігійним Товариством «Свята Софія» (голова о. д-р Іван Дацько) та об’єднанням «Родинна світлиця» (М. Горбенко) були проведені конференції i літературно-музичні вечори в приміщенні актового залу «Святої Софії» , в синодальному залі ц. Святих Сергія та Вакха (у травні та липні) , а з 19 по 21 жовтня пройшли основні заходи на честь Великої Соломії під патронатом та за активної участі Посольства України в Італії, зокрема, Аташе з питань культури п. Н. Тернової та Додаткового Радника Мерії Рима п. Т. Кузик. Допомогу надали Українська Греко-Католицька Церква в особі координатора УКГЦ о. Марка Семегена, о.Івана Кулика , пароха ц. Святих Сергія та Вакха; Релігійне Товариство «Свята Софія» (п. Петро Фірман-секретар Товариства, п. Марія Говгера) . Фінансово підтримала Профспілка UGL (триста євро ), дякуючи президенту Лючано Лагамба, п. Н. Цебрик та п.Фабйо Переллі. Завдяки Синдикату UGL були також надруковані календарі. Асоціація «Українські жінки-робітниці в Італії» ( голова- С. Ковальська ) виділила двісті п’ятдесят євро. Основними спонсорами стали МАУ –пільгові авіаквитки для киян та Компанія грошових переказів WESTERN UNION – дві тисячі євро.
З такою сумою грошей ніхто б і не брався за реалізацію Проекту, але вшанування пам’яті геніальної українки відбулося в першу чергу завдяки безкорисливій та самовідданній роботі усіх організаторів та учасників Міжнародної наукової конференції: наукових працівників Музично-Меморіального музею С. Крушельницької у Львові п. Ірини Криворучки та п. Данути Білавич, які самі поклопоталися про оплату свого приїзду, професора Варшавського університету п. Ростислава Крамара, Ректора Інституту Святого Климента Папи о. Івана Музички , журналістки та письменниці Валентини Виноградової , д-ра Алберто Васконі, історика Віри Хижої, о. Діонізія Заведюка, о. Івана Стефурака, філолога та фольклориста Марії Беднарчук. В роботі конференції взяв участь живий свідок , італійський граф Карло Чезаріні , батьки якого були близькими приятелями Соломії Крушельницької. Схвильовано ділився він своїми дитячими споминами про велику артистку . Граф подарував Музею С. Крушельницької безцінний експонат- оригінал свідоцтва про одруження співачки з італійським адвокатом Чезаре Річчоні .
В ході конференції пройшла презентація чудової книжки « Соломія Крушельницька . Міста і слава», упорядниками якої є Галина Тихобаєва, директор Музею Крушельницької у Львові, та Ірина Криворучка, головний хранитель фондів. Художниця Лариса Іськів представила портрети Соломії Крушельницької , написані Львівськими художниками Євгеном Безніском та Володимиром Луциком. Конференція проходила в приміщенні Міської Ради Рима, в залі Гондзага.
Увечері цього ж дня ( 19 жовтня) відбувся концерт Народної Артистки України, солістки Віденської опери, однієї з найкращих і найвідоміших сучасних українських оперних співачок у світі, Вікторії Лук’янець. Цей музичний вечір став знаменною подією в культурному житті Рима. З часу Соломії Крушельницької італійці, мабуть,знову відкривали для себе, яка ж багата Україна пісенними талантами. У свою програму співачка включила твори з репертуару незабутньої Соломії, зокрема, арію Чіо-Чіо- Сан з опери Дж. Пуччіні « Мадам Баттерфляй». Кожна пісня у її виконанні була виконана з надзвичайною експресією, з глибокою пристрасністю та проникливістю – чи то звучали твори італійських композиторів П’єтро Масканьї « Ave Maria», Белліні « Casta Diva” , « Пуччіні « Donde lieta…» – чи перлини української народної творчості «Вівці мої, вівці» , « Ой, де ж ти підеш, де ж ти поїдеш… », «Нехай загородять, там , де нелюб ходить». Закінчила свій виступ Вікторія Лук’янець прекрасною « Мелодією» композитора М. Скорика , внучатого племінника С. Крушельницької.
Заключним акордом ювілейних святкувань став Урочистий вечір та Святковий концерт, який пройшов у неділю ,21 жовтня, в Церкві Свята Марія дей Монті.
У першій частині знову співала неповторна Вікторія Лук’янець, яка в цей день мала повертатись у Відень. Пані Вікторія відспівала два концерти і відлетіла, як дивовижна, феєрична птаха, а зачаровані її співом глядачі сподівалися до кінця концерту , що вона ще раз вийде на сцену.
1898 р. С оломія Крушельницька провела концерт у Бережанах. Після виступу співачки Богдан Лепкий написав їй листа: « Високоповажна Пані!..В хаті нашій Ви оставили велику пустку…Тра признатися, що скучаємо за Вами і то-дуже. Справді, перелетілисьте через Бережани, як морова діва, і тепер за Вами люди мруть…».
Так само виступ визначної співачки Вікторії Лук’янець надовго збережеться в пам’яті людей, в їх мріях і споминах. Перелетіла через Рим, мов сяюча комета, залишивши після себе яскравий і глибокий слід. Її спів, драматична гра, входження в образ відзначаються унікальною експресією, притаманною лише їй одній. І знову- паралель із Cоломією Крушельницькою. У 1904 р. Артуро Тосканіні взявся за постановку опери Каталані «Лорелея». Тосканіні, який був надзвичайно суворий до співаків, схилявся перед талантом Соломії Крушельницької. Саме її він обрав на головну роль. Після двох вистав Крушельницька змушена була поїхати до Турина. Тосканіні болісно сприйняв від’їзд співачки, про що свідчать такі рядки його листа: «Дорога синьйора Саломея! На мій превеликий жаль, після Вашого від’їзду розвіялася атмосфера зачарування…Чи Ви повернетесь знов? Щиро вірте мені.»
Немов царівна польова, на сцену вийшла Наталя Шелепницька, почала співати; ніжною, теплою хвилею полинула в зал, під склепіння церкви мелодія Каччіні « Ave Maria» , невимовним спокоєм обгорнула душу і повела за собою, а співачка продовжувала чарувати слухача м’якістю і шовковитістю тембру, щирим і задушевним виконанням наступних пісень. У виконанні Заслуженої Артистки України прекрасно прозвучали твори італійських авторів (Альбіноні, Верді) , укр. народні пісні «Чотири воли пасу я», «Гандзя».
Публіка також гаряче вітала молодого київського співака Дмитра Андрійця та Івана Максимовича з Рима . Усі виконавці співали безкоштовно.
Акомпанували Ірина Корчинська, Ірина Зінець, Віталій Кияниця. Вели концерт Олесь Городецький та Марія Беднарчук .
Із словом виступила відома українська письменниця, професор Римського університету «La Sapienza» Оксана Пахльовська, яка також передала привітання від видатної української поетеси Ліни Костенко. Із словом подяки від Мерії Рима виступила радник Тетяна Кузик. На закінчення щиро вітав усіх Владика Діонізій Ляхович.
«Цей рік мав би пройти в Італії як рік Соломії Крушельницької, і за цим мала би стояти українська держава,- підкреслила Оксана Пахльовська.- Видатна співачка Соломія Крушельницька відкривала світові вже на початку XX століття європейськість української культури».
Маємо надію, що Дні вшанування пам’яті Великої Соломії у Римі – це лише початок. І пишаймося, що саме українська земля дала світові таке ФЕНОМЕНАЛЬНЕ, УНІКАЛЬНЕ ЯВИЩЕ – ПРЕКРАСНУ ЖІНКУ й АРТИСТКУ СОЛОМІЮ КРУШЕЛЬНИЦЬКУ.
