На відміну від Європи, Україна має справу не з поодинокими фейками російської пропаганди, а з масовою атакою на весь інформаційний простір. Таку думку висловив радник Балтійського центру розвитку ЗМІ Роман Шутов у зв’язку з обговоренням феномену російської пропаганди в ООН. Представниця проекту StopFake Вікторія Романюк зазначає: для ефективної протидії фейкам потрібна відповідальність та критичне мислення і самих користувачів.
Інструменти російської пропаганди, за словами заступниці головного редактора проекту StopFake Вікторії Романюк, виходять за межі простої підробки фактів та графічних матеріалів і поширюються й на використання ботів у соцмережах. Отже, і методи протидії мають бути комплексними, – каже вона.
“Мова йде про висвітлення і репрезентацію цих проблематик на світовому рівні”
Вікторія Романюк
«Мова йде не лише про фактчекінгову журналістику, про верифікацію інформації – мова йде про медіаграмотність, розвиток критичного мислення. Знову ж таки, мова йде про висвітлення і репрезентацію цих проблематик на світовому рівні, в такому міжнародному колі і багато-багато всього іншого», – пояснює вона.
Романюк підкреслює, що велике значення в інформаційній війні має поведінка самих користувачів.
“Дуже часто читачі просто прочитують заголовки, прочитують перші абзаци і поширюють”
Вікторія Романюк
«Коли ми говоримо про поширення матеріалів нашою цільовою аудиторією, ми говоримо про різні фактори і, в першу чергу, маємо навчити себе і нашу цільову аудиторію дуже критично ставитись до всього, що вона отримує з соціальних мереж, перевіряти інформацію, не поширювати сумнівну інформацію. Я дуже часто говорю банально прочитувати її від початку до кінця. Тому що дуже часто читачі просто прочитують заголовки, прочитують перші абзаци і поширюють», – стверджує медіа-експерт. Як наслідок, додає вона, серед споживачів контенту може стихійно поширюватись брехлива інформація.
Представниця проекту StopFake розповідає, що читачі сайту мають змогу надіслати до редакції матеріали, що видаються їм сумнівними, та запропонувати перевірити їх на достовірність.
«Щоденно ми отримуємо близько десяти таких пропозицій, і це є досить змістовні пропозиції розглянути той чи інший матеріал, подивитись на нього, проаналізувати його з точки зору «фейк – не фейк», – ділиться вона.
Натомість медіа-експерт Сергій Рачинський висловлює сумнів в ефективності українських медіа, які концентруються на викритті фейкових новин.
“Нам показують, що ЗМІ можуть бути продажними – ми це знаємо і з власного досвіду”
Сергій Рачинський
«Як останнім часом працює StopFake: вони беруть невідомі нікому джерела російські (ніхто в Україні ними не цікавиться) і розповідають нам, як ці маргінальні російські ЗМІ брешуть своїм же ж читачам (я не впевнений, що вони є взагалі). Нам показують, що ЗМІ можуть бути продажними, можуть бути пропагандою – ми це знаємо і з власного досвіду. Немає сенсу поширювати серед українців інформацію про те, як російські медіа брешуть своїм же читачам. Вони популяризують таким чином абсолютно маргінальні ЗМІ», – переконаний Рачинський.
Вікторія Романюк у відповідь каже, що російськомовна версія StopFake спрямована на жителів східних та південних регіонів України, які наражаються на небезпеку через російськомовну пропаганду, а натомість україномовній аудиторії пропонують інші матеріали.
“Ми говоримо про принципи пропаганди, ключі, за якими можна зрозуміти ці принципи”
Вікторія Романюк
«Я б радила подивитись ті програми, які ми запустили і робимо українською мовою. А вони виходять, власне, в руслі медіаграмотності, там ми не спростовуємо фейки і не розповідаємо про локальні невідомі новини. Ми говоримо про принципи пропаганди, ключі, за якими можна зрозуміти ці принципи. Це – суто освітній підхід, який має на меті розвивати критичне мислення в нашого населення», – запевняє Романюк.
Медіаексперт Олексій Ковжун переконаний, що діяльність громадськості в протидії фейковим новинам є доволі успішною.
«Те, що робить держава, дуже рідко дає якийсь ефект. Я маю на увазі Міністерство інформаційної політики. Воно нібито є, а насправді його нема. Але в нас є люди, які займаються цим самі, тим самим підміняючи собою державу. Є такі чудові проекти, як StopFake, StopFakeNews. Вони досить ефективні. InformNapalm, «Петро і Мазепа» – ініціатива громадянська працює», – сказав Ковжун у коментарі для Радіо Свобода.
Стратегічний радник Балтійського центру розвитку ЗМІ Роман Шутов вважає Україну лідером у протидії інформаційним атакам. Такого звання, за його словами, вона набула в силу необхідності.
“Для нас російська пропаганда – це величезний масив таких речей, як промови політиків, акції громадських організацій”
Роман Шутов
«Якщо говорити про ті ж Сполучені Штати, Західну Європу, то для них досі питання російської пропаганди – це питання фейкових новин. Тобто це фейк про «зґвалтовану дівчинку» в Німеччині чи про «розіп’ятого хлопчика» в Україні. А для нас російська пропаганда – це величезний масив таких речей, як промови політиків, акції громадських організацій, діяльність українських засобів масової інформації. У нас російською пропагандою пронизане все: від книжкових полиць до телеекранів національних каналів. І як відрізнити пропаганду від не пропаганди, як відрізнити агента російського впливу від не агентів – це дуже складно», – визнає Шутов.
Експерт погоджується з тим, що громадянське суспільство робить більше для захисту українського інформаційного простору, ніж державні органи. Водночас баланс між свободою слова та безпекою, на думку фахівця, ще належить віднайти, і Україна є першовідкривачем у цьому напрямку.
“Російські соцмережі вбивають? Вбивають. Блокувати їх – обмеження свободи слова? Обмеження”
Роман Шутов
«Питання: блокувати російські соцмережі чи не блокувати? Російські соцмережі вбивають? Вбивають. Що нам робити з ними? Блокувати їх – обмеження свободи слова? Обмеження. Ми кожного разу робимо складний вибір між обмеженням свободи слова і нашою безпекою. І де ця лінія, яка чітко розмежує – цього ніхто не знає, і Україна в цьому перша», – констатує він.
В цьому контексті Шутов вважає доцільною глобальну координацію між Україною та західними партнерами для протидії російській агресії, адже і український, і західний досвід мають історії успішних та неуспішних практик, які можна проаналізувати та вдосконалити спільну стратегію.
Радіо Свобода
