Художниця Яна Магей про належність до свого роду й народу та рідного краю
Кожен художник тією чи іншою мірою є пошуковцем – духовно-етичні, колористичні й інші шукання, важлива складова його життя і творчості. Бажано ставити перед собою надзавдання, в такому випадку найгірший результат – це здобуття «золотої середини». Творити свій світ, нехай це буде невеличкий ареал від неосяжного Всесвіту, то є мрія живописця, який прагне стати Справжнім.
Книжки Кастанеди – специфічна концентрація взірців мудрості різних віків. Ось одна із розмов з доном Хуаном:
– Чи знаєш ти що-небудь про оточуючий тебе світ?,- запитав він.
– Я знаю всілякого роду речі, – сказав я.
– Я маю на увазі – відчуваєш ти світ довкола себе?
– Я відчуваю в світі стільки, скільки можу.
– Цього недостатньо. Ти повинен відчувати все, інакше світ втрачає свій смисл.
Яна Магей, а оповідь у тексті йтиме про її живопис, бо він вартий уваги… Згадуючи роки дитинства молода мисткиня розповідає: «Найприємніші спогади пов’язані з моїм дідусем Михайлом, сумую, бо він пішов у засвіти вісім років тому… З ним удвох ми проводили багато часу разом. Змалечку я любила з дідусем ходити по гриби в гори. А кожен такий похід, незалежно від віку, як перший. Ми брали з собою хліб, сало і сіль. Коли було подолано півдороги, робили зупинку біля криниці, яку називали нашою. Виймали з торбини просту їжу і смажили гриби. То були найсмачніші – і хліб з салом, і гриби, найкраща кринична вода! Дідусь працював начальником цеху на вертолітному заводі, дитячій радості не було меж, коли він брав мене на роботу. Траплялася можливість посидіти в кабіні гелікоптера, уявляла себе в Польоті…».
Повинно бути у людини відчуття приналежності до родоводу, до свого народу. Та місцевість, де народилась, зростала, формувалася, найкраща тому що рідна, а не завдяки красі довкілля, чи ще чомусь. У Яни такі відчуття є, вони не могли не віддзеркалитися в творчості… На одній з картин змальована луйтра (драбина), то непрямий перегук з назвою відомої збірки віршів П. Мідянки «Луйтра в небо», і це свідчення потягу художниці до горішнього, незнаного…
Яна здобула фахову мистецьку освіту, 4 роки навчалася в Мукачівській філії Закарпатської академії мистецтв, останній рік студіювала науки вже в Ужгороді. Серед митців – педагогів найбільше виділяє А. Коприву. «Я багато чого від нього навчилася, вчуся дотепер, і вмінню працювати з кольором, експериментувати, бути сміливим у письмі, тоді виникають цікаві варіації на полотні…», – мовить художниця.
Яні до вподоби те, що сотворили відомі й знамениті імпресіоністи, фовісти. Віднедавна дівчина поринула в царину абстракції, вже з’явилися деякі роботи. Заглиблюється у творчість: К. Моне, В. ван Гога, А. Матісса, А. Дерена…
Вставка перша
ВІнсент ван Гог, у палітрі якого є 2 основні кольори, які він позиціонував як протилежні: жовтий і синій. Один, від ніжно-цитринового до яскраво- помаранчевого, видавався йому спорідненим з сонячним світлом, пшеничним полем, усім тим, що насичує поняття Життя. Другий – від блакитного до майже синьо-чорного, бачився загадковим і мінорним, був носієм фатуму, невідворотності… Боротьба двох кольорів була в уяві великого живописця протистоянням Добра і Зла, світла дня і темряви ночі. Решта барв доповнювали їх, підсилювали або послаблювали , надаючи їм рис або м’якості, витонченості, або доводячи їх до шалу, до начебто дисонансів, що кричать… Малярство Вінсента емоційне, та це не спонтанні емоції, там сховано роздуми, там узагальнений досвід великих колористів минулого.
У роботах Яни Магей присутня динаміка зображеного, навіть ознаки драматизму, як натяк на те, – що щось повинно відбутися на тій території, що змальована на картині…
Вставка друга
«Les fauves» (дикі), представили свої роботи в 1905 році в Паризькому салоні незалежних: А. Марке, Ж. Брак, А. Дерен, інші. Фовістам властива інтенсивна контрастність колориту, гострі композиційні ритми, декоративізм і лаконічність манери письма, також віднайдення свіжих імпульсів у творчості примітивістів. Риси примітивізму притаманні не лише фовістам (А. Матісс, А. Дерен), а і раннім представникам кубізму (П. Пікассо), дадаїзму (М. Дюшан). Вони прагнули долучитися до – незамуленого, чистого, емоційно-народного…
Споглядаючи певні абстрактні роботи авторки побачив застосування в них елементів фрактальної геометрії. Термін фрактал походить від латинського «fractus», і означає як «те що складається з фрагментів». Бенуа Мандельброт (математик) цим словом в 1975 році позначив самоподібні структури, якими він тоді займався, хоча термін фрактал не відноситься до математичних понять. Фрактали (фраґменти) мають у собі ще багато не розкритого, це мова Живої Природи…
Є у мистецтві як елітарні витвори, так і вульгарні. Дуже точно і гостро висловився М. Кундера: «Презирство до вульгарного було властиво і давнім салонам і салонам сьогоднішнім…»
Згадаймо етимологію: вульгарний походить від латинського vulgaris – простацький; вульгарне те, що спрощує, принижує. Ознаки вульгарності в мистецтві: примітивізм, відсутність міри й смаку, стереотипність…
Яна Магей, – це одна з представниць молодої ґенерації мистецького Закарпаття. Дівчина має хист, картини засвідчують це. Подальша її мистецька доля залежить від працездатності, що їй притаманна, від незникомого прагнення до пізнання, врешті, від прихильності Вищих Сил. Хочеться сподіватися на щасливе завтра художниці, не тільки у малярстві. Ознаки елітарності присутні у витворах Яни, а кожне нове досягнення породжує інше, ще новіше…
Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог
