ЧОМУ МИ ЩЕ НЕ ЄВРОПЕЙЦІ?
НМАУ ім. П. І. ЧАЙКОВСЬКОГО!
“Якби всі справи в Україні були в такому ладу, як її мистецтво –
це була б ПЕРША держава у світі”
З листа Королеви Нідерландів до Олександра Кошиця, 1921
НМАУ імені П.І.Чайковського – центральний музичний ВНЗ нашої держави! Гордість нації! Музиканти і випускники Київської консерваторії/НМАУ імені П.І.Чайковського – це найкраща візитна картка нашої держави за кордоном в усі часи! Те, чого не може і не могла зробити політика, це завжди зробить мистецтво!
Мене, особисто, дивує така річ, що нині всі мовчать. Тихо, тихо…
Мовчить Академія мистецтв! Мовчить Спілка композиторів! Мовчать наші народні артисти, наші вчені, мовчать корифеї-митці! Цілісно мовчать музиканти! Мовчать тому, бо це завжди конкретна людина, конкретні люди, яким треба жити, творити і утримувати свої родини!
Лише студенти, наше майбутнє, можуть ще висловитися вільно, бо молоді і не залякані так, як дорослі!
Якби ми вже мали таку демократію, як європейські вузи, було б інакше. Бо там, в країнаїх ЄС, людина заробітною платнею і працею захищена від свавілля Ректора! Там не переслідують педагогів за висловлену думку. Там зарплата людини не є у залежності від однієї особи і від її поглядів. Бо педагог, доцент, професор є соціально захищеними і ректор не може самовільно, на свій розсуд, знущатися над людьми засобами контрактів чи платні. Там доцент і професор може вільно в інших державах читати свої лекції, бо має на це час і це є його престиж!
Там, в країнах ЄС, Міністерства довіряють Академічній спільноті вузу вирішувати свою долю і ніколи не втручаються в процес обрання Ректора. Адже тільки ВНЗ обирає ректора, бо він з середини знає своїх корифеїв і не впустить в свою сферу нікого, хто цим знанням не володіє. Тому, там ректори музичних вузів видатні Музиканти, або видатні Вчені! Я часто думаю, так чому ж ми не є європейцями, маючи найкращу у світі мистецьку школу?
В нашому музичному вузі, який сповідує класичні традиції у музичному виконавстві і музичній науці, руйнація виконавських шкіл починається від незнання специфіки вузу. Чим менш талановитий ректор приходить, тим ще менш обдаровану свиту посадить біля себе. А далі витісняє специфіку музичного вузу – виконавство і класичне музикознавство – різного роду писанинами про культуру, філософію, педагогіку, етику, естетику, тощо. Тобто все допоміжне, що є біля Музики, зробить головним. ( Бо говорити про музику набагато легше, ніж творити музику. І писати про музику може будь-хто, навіть той, що не має таланту, але творити музику може лише той, що має Талант). А ще обов’язково немузичний ректор закриє або зліквідує кафедру фольклору ( Гоголь називав фольклор Літописом народу), думаючи що це “не вчена” сфера!
А життя, як погляд у вікно…Все минає…і Корифеї відходять за межу Вічності, забираючи із собою в сиру землю свій Досвід і свою мистецьку Школу, яку мало хто може узагальнити так, аби теорія відтворювала образ Митця і його Працю ! Ось так втрачається нитка Памяті від великих Майстрів, які творили долю Київської консерваторії до теперішнього покоління. Лауреат Нобеля, австрійський вчений Конрад Лоренц, називаючи Вісім смертних гріхів нинішнього цивілізованого світу, на перше місце поставив – розрив і забуття традиції… Ось так і у нас тепер… Розрив і забуття 100-літньої традиції Київської консерваторії актуалізувалося!
В останні роки прийшла вишколена досвідом адміністративна номенклатура в музичну Академію, а не Митець. І ніхто не сказав – Stop! Тому ми маємо таку кризу свідомості.
Академія імені Великого Чайковського має повернути у свій Дім головне – Музику , її творців, її митців, її мислителів!
Всі нині тихо мовчать, страх ще живе! Люди самі мають зробити свій вибір, прийти і проголосувати у другому турі за людину, якій довіряють свою Долю!
Ольга Бенч, музикознавець
23.09.2018
VIVAT ACADEMIA!!!
28 вересня відбувся другий тур виборів ректора Національної музичної академії України
ім. П. І. Чайковського. Змагалися два достойні кандидати: М. О. Тимошенко та Ю. І. Чекан. Педагоги, студенти і всі свідомі працівники Академії зробили вирішальний волевияв – обрали 261 голосом (52,4% виборців) ректором Максима Олеговича Тимошенка.
У важкій боротьбі з лукавим партноменклатурником, аферистом, “прахвостом”, шантажистом, злодюгою, плагіаторщиком Рожком колектив Музичної академії здобув значущу морально-правову перемогу – подолав усі підлі підступи Рожка й його підручних та показав, що нікчемам і нездарам немає місця серед достойних, талановитих, культурних людей.
Ще минулого року світовий піаніст Андрій Гаврилов назвав Рожка “мафіозним виродком” – і ці правдиві слова потужним грозовим розрядом пронизали застій у столичному псевдомистецькому корумпованому середовищі.
Грозовою правдою розбудили приспаний колектив Музакадемії кандидати на посаду ректора в демократичній передвиборчій кампанії. Люди подолали страх, інертність, байдужість і власною волею відновили справедливість, чим ствердили народну мудрість: “Не в силі правда, а в правді сила”. Цю істину часто повторював патріарх хорового мистецтва, професор Музакадемії Павло Іванович Муравський, який мріяв, коли вже нарешті “талановиті, культурні люди перестануть терпіти наругу нездари й прахвоста Рожка” та викинуть його геть зі столичної консерваторії.
Тепер перед демократично обраним ректором М. О. Тимошенком і його однодумцями, передусім візаві Ю. І. Чеканом, постала історична місія – відновити справедливе управління в академії, провести аудит і віддати під справедливий суд злочинця Рожка. Зло неодмінно має бути покаране – для оновлення життя!
Тепер увесь колектив зобов’язаний дієво, як і в виборчій кампанії, взятися за відновлення ладу (музичного, адміністративного й побутового) в провідному мистецькому навчальному закладі України.
Віднині педагогічно-студентський колектив Національної музичної академії України має бути взірцем громадянської відваги, свідомої волі й культурного зростання для всіх навчальних закладів України й цілого українського суспільства.
О. Ш.
Ексклюзивне інтерв’ю з новим ректором Національної музичної академії – Максимом Тимошенком
Переможцем визнано Максима Тимошенка, сина народного артиста України, багаторічного очільника консерваторії Олега Тимошенка.
«Зарплата Володимира Рожка була утричі вищою за мою, і коли він очолював музакадемію, і коли був моїм радником»
Stop Рожок! Агонія
На привеликий жаль, колишній ректор Володимир Рожок, усвідомлюючи, що підтримки колективу не має, увійшов у стадію цілковитої агонії та продовжує вдаватись до геть не джентельменських засобів.
Вчора ввечері було зроблено спробу змусити оргкомітет виборів перенести проведення виборів, під приводом проведення однією з громадських організацій акції під стінами Академії. Слід відзначити, що акція, виходячи з тексту заяви, планується абсолютно мирною і не має ніякого стосунку до виборів в Академії. Тож ніякої загрози для їх проведення зі змісту листа не вбачається.
Було, навіть, заготовлено лист на ім’я Міністра з проханням, з цієї підстави, відтермінувати вибори.
Викладачам та студентам постійно нав’язують фейк про те, що Рожок буде знати хто і як голосував і, ставши ректором, зведе з усіма порахунки.
Звертаюсь до всіх викладачів та студентів – донесіть цю інформацію до своїх колег, до всіх, хто голосуватиме – бюлетні не мають ніяких номерів чи інших позначок, за якими було б можна ідентифікувати голосуючого.
Це дуже важливо знати кожному!
І, чисто гіпотетичне питання, Володимире Івановичу, Ви справді збираєтесь звести порахунки з щонайменше 70% викладачів і студентів?
Сьогодні мав розмову з Міністром Євгеном Нищуком. Його позиція незмінна – демократичним виборам у Академії бути. Влада забезпечить демократичний вибір кожного з голосуючих та безпеку під час проведення виборів.
Володимире Івановичу, Ви в черговий раз показали колективу і громадськості Ваше істинне обличчя!
І, насамкінець, свої відповіді і випади на мою адресу залиште при собі. Не збираюся аналізувати Ваші недолугі виправдовування.
Мова нині не про мене, а про Вас – претендента на посаду Ректора головного музичного ВНЗ країни!
Я лише вболіваю за чесні вибори, Ви ж усіма засобами боретесь за посаду і владу.
Не боюсь ні Вас, ні тітушок, і ніякі технології Вам недопоможуть. Лише колектив вирішить майбутнє Академії.
19.09.2018
Vivat Academia! Stop Рожок!
Протягом останніх місяців мені неодноразово задавали питання щодо ситуації у Національній музичній академії – більше знаній нам як «Консерваторія».
Що ж відбувається у головному музичному ВНЗ країни?
Насправді, там вперше в історії закладу відбуваються реально демократичні вибори, а не їх імітація «з одним кандидатом, що має тотальну підтримку».
На жаль, у цьому процесі намагаються використовувати політиків та одіозних особистостей, котрі не мають жодного відношення до мистецтва чи навчально-виховного процесу, але це, так звані, «проблеми росту», які, в цілому, упевнений, не вплинуть на кінцевий результат.
Колектив Академії отримав нарешті можливість у законний та демократичний спосіб змінити ту ганебну ситуацію, що укорінилась в її стінах за 14 років ректорства Володимира Рожка.
На посаду ректора претендують 6 кандидатів, зареєстрованих Міністерством культури України. Серед них трудовий колектив та представники студентської спільноти оберуть таємним голосуванням найдостойнішого.
Я особисто не маю жодного приватного інтересу ні в стінах Академії, ні безпосередньо у цих виборчих перегонах, але не можу без болю дивитись на те, в яких умовах протягом останніх років навчалися найталановитіші молоді музиканти України.
Ця проблема має свою історію.
Далекого, вже тепер, 2004 року В.І.Рожок розгорнув агітацію за свою кандидатуру, після завершення ректорської каденції О.С.Тимошенка. Вміло маніпулюючи суспільною свідомістю, він спочатку запустив чутку, що на приміщення консерваторії «поклали око» бізнесмени, а потім, з легкістю, переконав довірливий творчий колектив, що лише він, маючи вагомий авторитет та досвід державного службовця, зможе відстояти будівлю та домогтися фінансування на ремонт та осучаснення закладу. Повіривши досвідченому чиновнику-маніпулятору, більшість колективу проголосувала за нього, віддавши йому перевагу перед кандидатами, які мали виключно мистецьку біографію. Так почалася перша ректорська каденція В.І.Рожка.
Те, що відбувалося під час його обрання на другий термін, виборами назвати, взагалі, важко – це був “вибір без вибору” та ще й під пильним оком самого ректора…
Чим же займався В.І.Рожок 14 років і які його реальні здобутки, я спробую проаналізувати стисло:
1) будівлю Академії, яку він щоразу під час оголошення виборчої програми, обіцяв ремонтувати, в реальності доведено до катастрофічного стану – усім охочим досить подивитись на фасад закладу з вулиці Городецького;
2) у туалети головного музичного ВНЗ країни заходити взагалі страшно;
3) сидячи у ректорському кріслі та займаючись виключно адміністративно-керівною роботою Володимир Іванович отримав звання «Народний артист України»;
4) в Академії працевлаштовано численних членів сім’ї та родичів ректора, які обіймають посади від керівних і аж до вахтерів гуртожитку;
5) син ректора отримує в Академії півтори ставки, а, відтак, отримує заробітну плату, що сумарно перевищує заробітну плату завідувача кафедрою зі світовим ім’ям. Це у той час, коли викладачі, серед яких народні артисти України, змушені працювати на 0,5 ставки (і це не за сумісництвом, а на основній роботі);
6) на двох посадах в Академії працевлаштовано і невістку ректора – на вокальній кафедрі та в оперній студії;
7) принаймні, двічі В.І.Рожок робив спроби отримати звання Героя України, намагаючись порівнятись чи то з митцями світової слави – Євгенією Мірошниченко, Анатолієм Солов’яненком, Дмитром Гнатюком, Мирославом Скориком, Євгеном Станковичем, Богданом Ступкою, чи то з воїнами, які нині кладуть на вівтар своє життя, захищаючи Батьківщину;
8) обрався Академіком Національної академії мистецтв України. Тут варто відзначити, що левова частина голосуючих на тих виборах – штатні працівники консерваторії – тож, яким був на них тиск не важко здогадатись;
9) у той же час, у зимовий період, викладачам та студентам, які були змушені працювати у геть холодних класах, забороняли використовувати власні обігрівачі, мотивуючи це тим, що немає коштів на оплату електроенергії. Ще, студенти розказувати мені, що у них у гуртожитку, з тих же міркувань, відбирали придбані за власні кошти пральні машини.
«Стрілки» за всі негаразди, весь цей час, Володимир Іванович майстерно переводив на державу, яка не виділяла коштів на ремонт тощо. Замовчуючи, при цьому, доходи, які отримувалися Академією від студентів-контрактників. Звичайно, цих коштів недостатньо для капітального ремонту будівлі, але, цілком очевидно, що за них, без проблем, можна було б відремонтувати фасад, привести до ладу туалети та оплатити електроенергію, яку б викладачі та студенти спожили, зігріваючись власними, принесеними з дому, обігрівачами. Однак, вочевидь, у ректора Рожка ці кошти мали зовсім інше призначення…
Але докори сумління за перелічену, лише невелику частину «здобутків» Володимира Івановича – не властива йому чеснота.
Отримавши всі можливі виплати, нарахування і доплати під час звільнення з посади ректора, у зв’язку з закінченням контракту y червні цього року (а це, майже 300 тисяч гривень – за такі гроші професор Академії має працювати чи не 2 роки), В.І.Рожок знову претендує на посаду ректора…
В хід ідуть відпрацьовані у 2004 році технології – на будівлю знову, нібито, «поклали око» столичні забудовники, які хочуть чи то її всю (чи то частину – флігель, чи то внутрішній дворик) відібрати. Варто розвіяти цей міф назавжди – відповідно до українського законодавства, майно закладів зі статусом «національний» не підлягає відчуженню.
Намагаючись привернути увагу до своєї постаті В.І.Рожок, навіть, реєструється у соцмережі Facebook, поширює фейк про погрози з боку керівництва Міністерства культури на свою адресу та можливий недопуск його до участі у виборах. Але, скандалу, на який так розраховував наш «герой», не вийшло – постать «видатного митця» В.І.Рожка не привернула уваги ЗМІ.
Віддаю належне Міністру культури України Нищуку та апарату Міністерства, які не дали втягнути себе у цю провокацію, а діяли, виключно, відповідно до букви Закону та зареєстрували усіх претендентів, документи яких відповідають кваліфікаційним вимогам, надавши колективу можливість здійснити свій вибір у демократичний спосіб.
Упевнений, колектив Академії здійснить свій вибір дбаючи про майбутнє закладу, адже, серед претендентів є достойні люди, спроможні вивести ВНЗ зі стану, до якого він доведений.
Говорячи про Академію, Володимир Іванович любить хизуватись прізвищами видатних випускників – від Анатолія Борисовича Солов’яненка і до Валентина Дитюка, та у появі цих митців на світовому небосхилі немає жодної його заслуги. Це здобутки видатних викладачів, які працювали і працюють в Академії, віддаючи свій досвід і талант та змушені працювати у жахливих умовах, до яких довів ВНЗ колишній, вже, ректор.
Особливої уваги заслуговує презентована Рожком «програма» – досить подивитись на її зовнішній вигляд. На відміну від гарно оформлених та структурованих програм інших кандидатів, програма Володимира Івановича – це недбало, похапцем скомпоновані за принципом «и так сойдет» популістські тези про те, що як і 14 попередніх років буде боротись за капітальний ремонт будівлі. Тут можна не сумніватись – результат теж буде таким же.
Особливим цинізмом є чистий популізм про порушення питання про працевлаштування, надання житла і достойної оплати випускникам Академії. Можу зразу припустити як за виконання цього пункту збирається звітувати Володимир Іванович – напишe листи відповідного змісту до Верховної Ради, Кабміну, Міністерства культури; отримає бюрократичні відписки, і скаже, я зробив все від мене залежне – вони не вирішують…
На кого це розраховано???
Ще одне вагоме досягнення – перед виборами, за ініціативи Рожка, як він сам каже у своїй програмі, відкрито їдальню для працівників Академії, яку він сам же, перед тим, і закрив.
Чи є межа цинізму???
Підсумовуючи викладене виборча програма Володимира Івановича, на 73-ому році життя, мала б виглядати так:
1) зведення особистих порахунків з тими, хто протягом останнього періоду не підписував вигідних йому звернень та листів, складав конкуренцію на виборах, агітував “за” і підтримував інших кандидатів;
2) черговий етап боротьби за звання «Герой України»;
3) виборювання звання «Народної артистки України» для невістки – такі спроби вже мали місце минулого року, а зауваження про те, що ще й 5-ти років від заслуженої не пройшло, були відкинуті Володимиром Івановичем з легкістю – «…у Людмили Монастирської теж не пройшли…» – для нього ці співачки, щонайменше, рівнозначні;
4) про будь-який капітальний ремонт годі й говорити, якщо за 14 років ректорства навіть необхідної для порушення питання про фінансування документації не було належним чином розроблено;
5) класи взимку знову будуть холодними, а власні обігрівачі і пральні машини викладачів і студентів знову заборонятимуть використовувати;
6) можливо, у ректора знайдуться ще далекі непрацевлаштовані родичі – тоді, на колектив чекатиме поповнення;
7) кошти від студентів-контрактників (а це мільйони гривень щорічно) використовуватимуться як і раніше – працівникам Академії краще від мене зрозуміло як…
Розумію, яка масивна психологічна атака чиниться на колектив В.І.Рожком та його командою, пригадуються всі «вирішені ним питання» – допоміг, підтримав, подав на звання тощо. Але, запитайте себе, чи ви не варті того? – Безперечно варті! Ви заслужили це своєю багаторічною працею, а ректор лише робив те, що і повинен був робити, але принижуючи вас необхідністю просити, а потім, ще й бути зобов’язаними за те, що належить вам по праву.
Знаю, Володимир Іванович, за будь-яку ціну, намагається створити враження про те, що за нього більшість і його перемога – вирішене питання. Не вірте!!! Так само як і в те, що хтось комусь може віддати голоси – такої процедури не існує. Кандидат, який не пройшов у другий тур може лише звернутися до тих, хто голосував за нього та запропонувати проголосувати за того чи іншого кандидата. Але, це не означає, що голосуючі вчинять саме так.
В останні тижні я поспілкувався з десятками людей, які голосуватимуть. Лише двоє з них сказали, що голосуватимуть за Рожка.
Поза сумнівом, зараз колишній ректор, намагаючись заручитись підтримкою впливових людей щедро роздає обіцянки та, варто пам’ятати, розплачуватись за них доведеться Академії, а, отже, і колективу.
Я особисто не є зацікавленою у цьому процесі особою, не агітую за жодного з кандидатів, не викладаю і не збираюся ні викладати, ні захищатись у НМАУ. Мій емоційний, але щирий текст викликаний десятками зустрічей та розмов з працівниками Академії, яких глибоко поважаю. На жаль, будучи залежними навіть не від грошей (зарплати в Академії дуже невисокі, а у сумісників – взагалі мізерні), а від можливості вчити, передавати досвід, вони не можуть висловити публічно все те, що почув від них та узагальнив у цьому тексті.
Усвідомлюю, що помста за цей матеріал на мою адресу не забариться і вже після найближчої моєї прем’єри «підкаблучні» критики з гнізда Рожка понаписують негативні рецензії на мою адресу та я маю щастя на це не зважати, доки тисячі глядачів, кожного сезону купують квитки на вистави, до постановки яких я безпосередньо причетний, а я сам маю честь щиро дивитись в очі колегам і друзям.
Ще раз наголошую, серед претендентів на посаду ректора НМАУ є достойні люди – не збираюсь агітувати за когось конкретно. Вірю, колектив зробить правильний вибір та не дасть повернути заклад у минуле.
Звертаюсь до колективу Академії – нічого не бійтесь, голосування таємне.
Гірше ніж було не буде – голосуйте по совісті.
Vivat Academia!
17.09.2018
Олеся Дубовик Зараз є унікальна можливість для Академії звільнитися від рабства кримінального злодія, бездаря, прохвоста, на совісті якого ще й смерть Е. Виноградової (хоча у нелюдів немає совісті, честі й гідності). Є достойні кандидати, без домовленностей, але з всебічним баченням розвитку закладу в цілому; з несприняттям путінських однопартійців у стінах Національного закладу; є сміливиця, яка не побоялася судитися зі злочинцем. Бажаю усім свідомості в виборі нового достойного ректора!!!
Толька Нерожок Так, ваша правда.
Досить вже цих злочинних схем у НМАУ. Добре, що їх видно за кілометр
https://www.facebook.com/100000945318744/posts/2245164295525059/
Толька Нерожок Зле, заздрісне, тупе, безнадійне.
Коли вже брехати перестанеш?
Зроби хоч щось добре для людей? Зникни вже, геть!
Олеся Дубовик Рожок - партапаратчик-комуняка, бєздарь і плагіаторщик чужих наукових праць,
такий великий патріот, що коли в вагоні поїзда побачив жовто-блакитні доріжки, то мало не змочив
штани і викликав начальника поїзда, щоб їх прибрав, бо побачив у тому провокацію (а їх такі
виткали у Грузії, без думки про рожка). Недарма видатний піаніст Андрій Гаврилов назвав рожка
МАФІОЗНИМ ВИРОДКОМ, а студентів Академії - його рабами.
https://glavcom.ua/.../rosiyskiy-pianist-obizvav-rektora...
#рожок - это лжи сплошной поток
Коли люди терплять над собою владу аморального виродка, вони самі стають співучасниками аморального компромісу з виродком – його рабами.
Здолайте рогатого – обламайте йому роги й станьте вільними людьми!
Нищук допускає до конкурсу реґіонала-українофоба Рожка
Консерваторія й тітушки.
Ректором Музичної академії імені П. І. Чайковського хочуть зробити реґіонала-антимайданівця Рожка.
Рожку раджу спробувати себе на посаду директора Ростовської консерваторії – поближче до колишнього шефа і близьких по партії соратників. Чиновникам-бюрократам часів Януковича притаманна українофобія різного ступеня тяжкості.
Історія вчить тому, що вона нічому не вчить. Революція гідності, Небесна сотня, тисячі жертв російської агресії. Винні в цьому знаходяться в розшуку, переховуються на території сусідніх держав чи окупованих територій. Але, не всі. Дивовижні фігури з’являються на конкурсі на заміщення посади ректора Національної музичної академії ім. П. І. Чайковського, що має відбутись 20 вересня 2018 року. Схоже, пробиваємо дно.
В списках кандидатів з’явилася фігура багаторічного ректора, досвідченого бюрократа та чиновника Володимира Рожка. На думку декого, фігура неоднозначна. А на мою думку, ця фігура така сама неоднозначна, як фігура білоцерківського спортсмена Вадіка Тітушко. Революція гідності мала б поставити крапку в кар’єрі деяких дрібних чиновників, які вірнопідданістю та лизоблюдством “заслужили” собі тепленькі містечка та використовували їх за власним розсудом. А регіональним партійцям часів Януковича можна було зрозуміти, що їхній час минув назавжди. Але – поганому виду нема стиду. Розрахунок на коротку людську пам’ять. Доведеться пам’ять трохи освіжити.
Цитата з інтернет-версії “Известия” 20.02.2014: 17 февраля ректор Национальной музыкальной академии имени Чайковского (в Киеве ее по традиции называют консерваторией) Владимир Рожок и… обратились к главе МВД с просьбой защитить эти здания на майдане от захвата протестующими. Владимир Рожок – представитель Партии регионов…
Нічого дивного. Чиновникам-бюрократам часів Януковича була притаманна українофобія в різній степені тяжкості. Ще? Відкрийте Вікіпедію: Так, згідно свідчень народного депутата А. Єрмака, “коли відбувався чемпіонат світу з шахів, радник посла Білоблоцького Рожок не забезпечив, щоб там був український прапор. Коли від федерації український прапор був внесений у конференц-зал готелю, де відбувався чемпіонат світу і де відбувалося нагородження, Рожок вжив заходів, щоб стяг України був винесений на задвірок, і сказав: “Забирайте свій стяг”. І заслуженому артисту України Василю Нечепі сказав: “Василь, это тебе не в Чернигове”” – правда, державник, патріот, який достойний очолювати національний заклад світового значення?!
І – дещо набагато серйозніше. В моєму розпорядженні – свідчення проректора Академії Павлика Григорія Івановича, з яких чітко зрозуміло, за чиїми вказівками діяв тодішній ректор В. Рожок. Я не буду цитувати документи, а дам читачам самостійно ознайомитись зі свідченнями підлеглого Рожка. Снайпери, загадкові смерті…
Дії колишнього радника Посла у Москві викликають не здивування, а принаймні підозру. Зрозуміло, що досвідчений бюрократ Рожок може зібрати “в свою підтримку” підписи багатьох відомих людей. Я волів би, щоб всілякі шуфричі-мураєви-рожки збирали краще гроші на заставу.
Дивує позиція Міністерства культури, яке допускає до важливого конкурсу настільки одіозні фігури. Міністр – “Голос Майдану” Євген Нищук допускає до конкурсу регіонала-українофоба Рожка?! Символічно, що вибори ректора – в залі імені Героя України В. Сліпака! То, може, давайте на конкурс подамо ще якогось Арбузова, або харківського Кромського-Топаза, білоцерківського Тітушка, врешті-решт?! Панове, пробиваємо дно!
А знаєте? Я хочу, щоб Рожок прийняв участь у конкурсі. І хочу, щоб його на конкурсі закидали яйцями під оплески присутніх. А потім – винесли у сміттєвий бак. Очевидно, Революція гідності не закінчена, допоки з небуття виниряють фігури рожків.
А Володимиру Івановичу Рожку порадив би після цього спробувати себе на посаду директора Ростовської консерваторії – поближче до колишнього шефа і близьких по духу соратників.
І. Корсун
museum-ukraine
17.09.2018
Музичні баталії: як консерваторія опинилася в центрі скандалу
 |
| Національна музична академія імені Чайковського (вона ж консерваторія) вже кілька місяців воює за своє майбутнє |
“Гуртожиток академії з жахливими умовами існування, в якому проживає більше тисячі студентів з всієі краіни і в який кожен рік неможливо було поселитись, бо потрібно було знати до кого ж звернутись, щоб знайшлось місце…
Їдальня перетворилась на комерційний буфет низькоякісноі іжі з космічними цінами, а оперна студія почала здаватись в оренду під різноманітні заходи, з власною охороною на вході під час їх проведення”, – каже випускник академії.
За словами музиканта, система управління закладом відбувалася по принципу “свій-чужий” і заточування під існуючу систему виживання в останню каденцію правління Рожка неабияк торкнулась і професорсько-викладацького складу академії.
Річні контракти стали інструментом контролю і маніпуляції в професійних колах, де кар’єра по суті перебувала в одних руках.
“Так що доля випускників нашого вузу – інтеграція в корумповану систему виживання культури, якщо звісно не вдалось “по халтурам” зібрати кошти на вступний внесок участі в міжнародному конкурсі, або просто на квиток за кордон”, – розповідає Сергій Дем’янчук.
11 червня 2018 року Максима Тимошенка призначили в.о. ректора НМАУ.
Процедуру вступу на посаду урочисто провів держсекретар Міністерства культури Ростислав Карандеєв.
Та вже 1 серпня 2018 року ситуація різко змінилася. Тимошенка викликали в Мінкульт і повідомили, що він більше не обіймає посади в.о. ректора.
Жодного пояснення причини. Частина студентів і викладачів НМАУ обурилися такими діями Міністерства.
ВІДПУСТКА МІНІСТРА, АКЦІЯ І ОБІЦЯНКИ
В академії стався конфлікт, частина колективу відкрито виступила за прозорі вибори і вільний доступ усіх кандидатів до виборчого процесу, а інша частина, яка працювала ще за старої системи, боючись втратити посади, виступила на підтримку Володимира Рожка.
В ситуації з’явився ще один фігурант – Анатолій Бровій, якого призначили в.о. ректора замість Максима Тимошенка. Він працює в академії з 2006 року, а у 2016-му став першим проректором при колишньому ректорові вишу Володимирі Рожку.
Окрім того, що студенти сприймають його як представника “старої системи”, Бровій не має музичної освіти – він юрист. За словами випускників НМАУ в керівництві академії за час керування Рожка майже не було музикантів.
Випускники, частина студентів та трудового колективу, громадські організації неоднаразово зверталися до Міністерства культури із проханням пояснити причину звільнення Максима Тимошенка, але відповіді не отримали – міністр культури в цей час поїхав у відпустку.
Держсекретар Мінкульту Ростислав Карандаєв пояснив у ЗМІ, що Тимошенка звільнили через “неефективне управління”. Проте складно сприймати таке пояснення щодо людини, яка займала посаду менше 2 місяців.
Максим Тимошенко припускає, що до його незаконного звільнення міг мати стосунок один із київських забудовників Олександр Сусленський, останній не раз фігурував у скандальних історіях із забудовами та знищенням пам’яток.
В післямайданний час він намагався балотуватися в мери Києва в ході своєї кампанії вирішив відремонтувати сходи на Пейзажній алеї, замінивши старовинні дубові дошки на найдешевші соснові. Процес зупинив тодішній заступник голови Шевченківського благоустрою Назар Кравченко.
Є версія, що Сусленський має особисті інтереси щодо будівлі НМАУ і саме його тиск так різко змінив міністерське рішення. Тимошенко в цій “партії в шахи” заважає своїм надмірним лібералізмом.
Зрештою, 21 серпня активісти вийшли на акцію протесту під Мінкульт із вимогами надати пояснення про причини звільнення Максима Тимошенка, а також щодо гарантій забезпечення чесних і прозорих виборів в академії.
 |
| До учасників акції вийшов міністр культури Євген Нищук |
До учасників акції вийшов міністр культури Євген Нищук і публічно визнав звільнення Тимошенка помилкою і пообіцяв розібратися в ситуації: “Я вийшов з відпустки і втрутився в ситуацію. Буде робоче розслідування щодо мого позаштатного радника Сусленського й державного секретаря Карандєєва.
Виконувачем обов’язків призначимо нейтральну та авторитетну особу – Тетяну Гуменюк. Моя мета – заспокоїти ситуацію. Є рішення, що задовільняє всі сторони, і дозволить чесно провести вибори“.
Відкриті вибори мають відбутися 20 вересня 2018 року, до 5 вересня кандидати могли подавати свої заявки на участь.
КУЛЬТУРНА ТИША
Після акції жодних дій з боку очільників культури не відбулося.
Тетяна Гуменюк так і не була призначена в.о. ректора, а жодна з вимог активістів так і не була виконана.
У свою чергу, Володимир Рожок розгорнув серед викладачів кампанію проти свого опонента Тимошенка. Він зібрав підписи на свою користь і попри те, що не має права, згідно з процедурою обрання, подаватися на третій термін, прагне це зробити. Про це він написав на своїй сторінці у Facebook.
 |
| Володимир Рожок прагне податися на третій термін ректорства |
Загалом, Володимир Рожок вже не раз фігурував у скандальних історіях. Зокрема, його підозрювали в корупції, незаконних звільненнях викладачів, тиску на них і антиукраїнській позиції.
Для перевірки діяльності Рожка було направлено кілька депутатських звернень в різні роки. Одне із них належало Ірині Сусловій – народній депутатці з питань гендерної рівності і недискримінації Комітету з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин.
За результатами ревізії Державної фінансової інспекції України, в період з 2008 по 2011 роки фінансові порушення, вчинені керівництвом вузу, принесли збитки академії на суму 1,938 млн грн.
Протягом трьох останніх років сума грошових втрат дещо “знизилася” до 1,683 млн грн.
Київська Прокуратура відкрила кримінальне провадження за фактом зловживання владою або службовим становищем.
Загалом, за даними Держфінінспекції, загальна сума збитків, завданих академії та державі через діяльність Володимира Рожка, становить понад 3,5 млн гривень.
 |
| Фінансові порушення, вчинені керівництвом вузу, принесли збитки академії на суму 1,938 млн грн |
 |
 |
| Відкрите кримінальне провадження |
ЗНОВУ АКЦІЯ І ВИМОГИ ПРОЗОРОСТІ
Третього вересня під Міністерством знову відбулася акція. Вимоги прості –дотриматися обіцянок.
За словами однієї із організаторок Олександри Морозової за півтора місяці перебування Максима Тимошенка на посаді в.о. ректора академія знову відчула дух свободи, який панував раніше – студентам дозволили займатись скільки їм потрібно, налагодилися міжнародні проекти, зокрема, співпраця з Китаєм.
В історії із консерваторією дивним лишається й той факт, що рішення із призначенням “нейтральної особи” на посаду в.о. до виборів так і не ухвалили. Тож процес лишається у підвішеному стані.
Скандал довкола академії – це не звичайна локальна історія, а скоріше ілюстрація того, наскільки вдало (і досі) працює схема “рішень згори”, особливо коли ці рішення ніби-то ухвалюються міністерством, а насправді – на них впливають треті особи.
Катерина Гладка
Спеціально для Української правди
07.09.2018
Коментарі:
Олеся Дубовик
“Таварищ Ражок” з таким досьє не на ректора має балотуватись, а на нарах повинен гнити. Ці чіткі, аргументовані документами ФАКТИ зі статті показують, що в Україні, на жаль, тісна корумпована спайка колишньої партноменклатури, агентів ворожих спецслужб і криміналу. Тією злочинною змовою пронизані всі владні структури й більша частина депутатського корпусу, і ті злочинці заправляють на всіх рівнях. І злодюгу Ражка кришують через Міністерство культури “треті особи”: луценки, авакови, ляшки та їх патрони… Вибори ректора Музакадемії з таким кандидатом – наруга над культурою, над українським суспільством і свідчення, що країною заправляють бандити. Фарс нинішніх ректорських виборів – репетиція майбутніх президентських виборів, коли злочинці “люб’язно” нададуть нам демократичне право вибрати з них “одного”.
І цей відморозок сміє патякати про етику, культуру, освіту – ці категорії і він – речі несумісні. Його (рожка) наукові ступені, звання (професор, чл-.-кор.) – результат нахабного використання праці вчених-рабів Академії, суцільний плагіат.
Нагадаю прибічникам цієї наукової потвори, що у 2015, воно висувалося на Державну премію ім. Т. Шевченка і не було допущено навіть до II-го туру – саме за розкритий плагіат у книжці «Стефан Турчак». Ця мразь (разом з українофобом Д. Табачником) допомагала М. Кулиняку у 2012 р. писати листа Генпрокурору Пшонці, щоб мене арештували. Він, Табачник і ще 2 – такі ж негідники, ходили до мера Києва Попова і доводили, що допомога Фонду Гмирі, вшанування його памяті не варті уваги. Завдяки, цьому відміннику ФСБ, уже 10 років в Україні не проводиться Міжнародний конкурс ім Б.Гмирі. Що ж це в Академії за освітній і культурний рівень професури, викладачів, які підтримують цього скунца? Не ганьбіть себе й Академію! Оберіть гідного претендента, а вони є!!!
Але одна справа це невеликий інструмент (струнний, духовий чи ще якийсь), який можна легко перенести в будь-який закапелок і стати там (чи сісти на стілець) і вдіпрацьовувати музичний твір, а от що робити піаністу? без хорошого фортепіано чи роялю в класі розвиток майстерності неможливий!!! Дивуюсь, що в такий час, коли можна змінити історію музичної Академії на 180 градусів в кращу сторону, не виходять мітингувати викладачі, які стали заручниками свого ж свідомого вибору, і студенти. Не впевнений, що син Олега Тимошенко дасть якийсь значний ривок у якісну освіту чи значно покращить матеріально-технічний стан консерваторії чи гуртожитку. Потрібна незаангажована людина, з музичною освітою чи без – це неважливо. Має бути хороший компетентний управлінець, який зможе повернути славу і престиж одному з найкращих вишів у сфері музичної освіти нашої країни. І ще одне – потрібно дати можливість показати себе новим молодим талановитим педагогам, які хочуть і можуть навчати!
Рожок – ще та скотина. Під час Помаранчевої Революції він забороняв студентам приходити в помаранчевому обязі або помаранчевій символіці в консерваторію. Варто додати, що Рожка як Ректора (наскільки мені відомо) таки дійсно обрали голосуванням самі викладачі на основі виголошеної промови перед виборами керівника вишу. Було дуже багато всього обіцяно (як це завжди буває в таких ситуаціях). Але згодом всі відчули, хто такий Рожок – узурпатор, який довів студентство до професійного зубожіння, а педагогів так затиснув в лещатах (всі боялись бути звільненими), що всі мовчали і вдавали наче все ОК. Консерваторія перетворилась на музичну рухлядь. І хоча досить багато студентів із Китаю платили шалені гроші за навчання (по декілька тисяч доларів за навчальний рік), стан приміщень та інструментів занепадав все більше і більше. Те, що класів на всіх не вистачає і багатьом студентам приходиться грати на коридорах – це не новина, так було завжди.
Гидка роль Тимошенко в лобіюванні пєвічкі Максакової. Хотілось би бачити на посаді ректора сучасну освічену людину, зорієнтовану на Європу, а не Расєюшку.
Не пєвічкі, а русской бл-.ді
Aleksandra Morozova
Усі роблять помилки. Максакова полюбляє грати на публіку та маніпулювати собі на користь. Вважаю, що довіра їй – найбільша помилка М. Тимошенко, та він її визнав й іншої такої не буде.
Олеся Дубовик
Aleksandra Morozova Але ж справа зроблена(!) і 5 років цей агент з особистою охороною буде отримувати зарплатню з нашого бюджету на невідомо (чи відомо) чиїсь інтереси.
Maksymenko Maksym
Це існує і в театрах,І скрізь…. Таке воно культурне поле “врємінщиків”
Роман Розентуль
Из высших учебных заведений больше всего коррупции в вузах, связанных с культурой. События в Одесской консерватории это подтверждают. Но такая ситуация везде, не только в Одессе.
Ніна Драган
Aleksandra Morozova Тут не про довіру, а про меншовартість або свідоме шкідництво. Лобіювати абсолютно посередню співачку за якою ще й політичний шлейф, який тягнеться з країни агресора, це як?
“КУЛЬТУРНИЙ МАЙДАН” БІЛЯ МІНІСТЕРСТВА КУЛЬТУРИ: ПРОТИ КОРУПЦІЇ В НАЦІОНАЛЬНІЙ МУЗИЧНІЙ АКАДЕМІЇ
Музична акція-протест біля Мінкульту
Звільнення в.о. ректора: студенти НМАУ ім. Чайковського влаштували “культурний майдан”
21 серпня студенти й випускники Національної музичної академії імені П. І. Чайковського провели під Міністерством культури України “культурний майдан” – музичну акцію-протест під гаслом “МУЗИКАНТИ – ЗА НОВУ КОНСЕРВАТОРІЮ!”. Вимагали від чиновників пояснити, чому звільнили виконувача обов’язків ректора академії – Максима Тимошенка та виступали проти новопризначеного т. в. о. ректора музичної академії Анатолія Бровія (керівник юридичної служби звільненого за корупцію ректора В. Рожка).
За словами студентів, вони вже звернулись до прем’єр-міністра та президента з проханням утрутитись у ситуацію.
5 канал
Під Мінкультом влаштували музичний протест проти корупції в Національній музичній академії
Студенти, викладачі консерваторії, оперні співаки та активісти прийшли до Міністерства культури з вимогами до міністра Нищука розібратися зі свавіллям, яке, за їхніми словами, відбувається у НМАУ ім.Чайковського. Вони вважають, що міністерстово незаконно усунуло від роботи в.о. ректора консерваторії Максима Тимошенка. На акції були присутні, зокрема, народний артист, оперний співак, бас Анатолій Кочерга та колишній політв’язень Дмитро Павліченко. Аби привернути увагу чиновників, мітингарі влаштували невеликий концерт із народними піснями, грою на музичних інструментах та поетичними читаннями.
Нагадаємо, до того впродовж 14 років посаду ректора консерваторії займав Володимир Рожок, член “Партії Регіонів”. Викладачі консерваторії розповідають, що під час свого керівництва Рожок призвів до занепаду закладу. Після численних протестів, його було усунуто від посади. З 11 червня виконувачем обов’язків призначено Максима Тимошенка. Мітингарі стверджують, що за його керівництва почались позитивні зрушення в роботі та матеріальному забезпеченні академії. Тимошенко мав залишатись на посаді до кінця вересня, до завершення виборів ректора. Проте, як пояснив сам Тимошенко, за наказом держсекретаря Міністерства культури Ростислава Карандєєва його усунули 1 серпня.
А на його місце призначити Анатолія Бровія. За словами Максима Тимошенка, Бровій є родичем колишнього скандального ректора Володимира Рожка. Окрім того, Бровій є юристом і не має ніякого відношення до культури й мистецтва.
Конфлікт у консерваторії – не єдина претензія активістів до Міністерства Культури. Так Дмитро Павліченко як учасник ініціативної групи “Культурний майдан”, продемонстрував журналістці АСПІ список із 13 вимог до міністра Ніщука, які стосуються закладів культури та культурних пам’яток. Громадський активіст Ігор Громов розповів, що головна претензія – це забудова культурних пам’яток у Києві, зокрема будівництво на території Кіностудії ім. Довженка та біля арки “Дружби народів”.
Після виступів мітингарів, до них вийшов міністр культури Євген Ніщук. За словами активістів, це вперше Ніщук відреагував на вимоги громадськості. Ніщук пообіцяв громаді, що у вересні буде проведено чесний і прозорий конкурс на посаду ректора музичної академії, в якому, за бажанням, може взяти участь і Максим Тимошенко.
Активісти залишились не дуже задоволені таким результатом. “Міністр просто хоче нас заспокоїти, – каже співак А. Кочерга. – Адже хто буде голосувати за нового ректора? Залякані викладачі консерваторії. Їх все одно змусять проголосувати за того, кого треба”.
ASPI
За нову консерваторію: чому протестують студенти й випускники Національної музичної академії
Головна їхня вимога — повернути Максима Тимошенка на посаду виконувача обов’язків ректора до виборів.
«Наразі студентів у Києві дуже мало, тому в нас такий імпровізований оркестрик. Ми зіграємо гімн Євросоюзу, Оду радості Бетховена, бо ми хочемо, щоб у консерваторії все було по-європейськи», — каже організаторка акції, музикантка Олександра Морозова.
Громадське пояснює, в чому полягав конфлікт навколо консерваторії та як його врегульовують.
Максима Тимошенка призначили в.о. ректора Академії 11 квітня, після того, як Мінкульт змушений був перенести вибори ректора на вересень через відсутність заяв від кандидатів на посаду. Ректор НМАУ обирається викладачами і студентами вишу строком на 7 років.
Та вже 1 серпня Міністерство культури звільнило Тимошенка з посади без пояснення причини, обуривши студентів і викладачів Академії. Утім, Тимошенко відмовився допустити нового в.о. ректора Анатолія Бровія в кабінет.
У приміщенні Академії стався конфлікт, який Анатолій Бровій назвав «спробою рейдерського захоплення влади в Академії за участі сторонніх осіб спортивної статури» і викликав поліцію.
Анатолій Бровій працює в Академії з 2006 року, а у 2016-му став першим проректором при колишньому ректорові вишу Володимирі Рожку. Він асоціюється в студентів Академії з «минулою владою», до того ж, не має спеціальної освіти — він юрист.
Протестувальники неодноразово зверталися до Мінкульту з проханням пояснити, чому звільнили Максима Тимошенка, який пообіцяв вирішити низку побутових проблем Академії, зокрема, зробити в приміщенні ремонт, що не проводився від 2006 року. Державний секретар Мінкульту Ростислав Карандєєв пояснив у медіа, що Тимошенка звільнили «через неефективне управління».
Але такі пояснення не влаштували протестувальників. Вони не розуміють, як можна назвати неефективним керівника, що перебував на посаді лише кілька місяців, до того ж, під час вступної кампанії, що відбулася успішно. Учасники акції протесту побоюються, що вибори в Академії знову скасують. Кандидати подають заяви на участь у виборах до 5 вересня, результати мають оголосити 20 вересня.
Чинний в.о. ректора Анатолій Бровій вважає такі побоювання безпідставними: «Я на цій посаді мушу зробити лише дві речі: підготувати приміщення до нового навчального року, і провести вибори нового ректора, які все вирішать. Ніяких владних амбіцій у мене немає».
Студенти занепокоєні ще й іншим: «Ми не хочемо, щоб нами керували люди з російським громадянством, на кшталт Марії Максакової!»
Марія Максакова — колишня солістка російського Маріїнського театру, депутатка Держдуми РФ, вдова вбитого в березні 2017 року в центрі Києва депутата Держдуми Дениса Вороненкова. Вона прийшла в НМАУ імені Чайковського на позаштатну посаду радника ректора з міжнародного співробітництва на запрошення в.о. ректора Тимошенка. Це призначення він пізніше назвав помилкою:«Я довірився цій людині, хотів їй допомогти, а почалися інтриги і гра в політику. Я дуже розчарувався в Марії, наразі ми не спілкуємося».
Пізніше до акції приєднався й Максим Тимошенко. Він вийшов з Міністерства культури, де був на нараді з врегулювання конфлікту навколо Музичної академії. Тимошенко заявив, що робоча група розробляє дорожню карту виходу з суперечливої ситуації: «Міністр втрутився, звільнив радника Олександра Сусленського, адже кажуть, що це він стояв за цією ситуацією. Міністр гарантує, що вибори ректора будуть проведені чесно й прозоро, і я буду до них допущений, а документи від колишнього ректора Рожка — не приймуть. Наразі в.о. ректора призначать третю особу, що 44 роки працювала в Консерваторії. Наскільки я знаю, Марія Максакова звільнилася».
До активістів вийшов і сам Міністр культури Євген Нищук: «Я вийшов з відпустки і втрутився в ситуацію. Буде робоче розслідування щодо мого позаштатного радника Сусленського й державного секретаря Карандєєва. Виконувачем обов’язків призначимо нейтральну та авторитетну особу — Тетяну Гуменюк. Моя мета — заспокоїти ситуацію. Є рішення, що задовільняє всі сторони, і дозволить чесно провести вибори».
Тетяна Гуменюк обіймає посаду проректора НМАУ з навчальної роботи.
Громадське
Що приховує Національна музична академія за своїми кулісами?
Якої ж освітньої політики дотримується ректор Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського В. Рожок у формуванні культурно-музичної еліти нашої країни?
В антиукраїнській діяльності В. Рожка помітили ще в далекому 2002 році. Тоді, під час урочистого привітання в Москві українського чемпіона з шахів – 18-річного Руслана Пономарьова, В. Рожок будучи на посаді радника Посольства України в Росії, заборонив заносити до зали прапор України. В результаті цього гімн України виконувався без національної символіки.
Засвітився Рожок і під час Помаранчевої революції, зриваючи зі своїх студентів національну символіку України. Поширювалася тоді інформація і про незаконні звільнення з посад професорсько-викладацького складу в музичній академії. Звідки така зневага й ненависть до всього українського?
У 2004 році діяльність В. Рожка фігурує у депутатському запиті академіка НАН України К. М. Ситника до тодішнього міністра освіти С. М. Ніколаєнка:
«…група викладачів і студентів НМАУ імені Петра Чайковського просить допомогти покласти край авторитарним, непрофесійним методам керування навчальним закладом з боку Володимира Рожка і розібратися зі складною ситуацією, що склалась в колективі та потребує термінового втручання задля зняття напруження і серйозного протистояння з непередбачуваними наслідками… Викладачі НМАУ стверджують, що 31 березня 2004 р. його незаконно було обрано на посаду ректора академії. Ми обурені тим, що керуючий вишем не має жодного відношення ані до музичного мистецтва, ані до професійного виховання молоді. У стінах академії немає жодної людини, яка могла назвати його професійні досягнення. А відсутність таких досягнень повною мірою компенсується вмінням “господарювати” на користь собі і своєї сім’ї… Це саме той приклад чиновника, який першочергово мав би звітувати перед Україною за свою професійну і громадську діяльність…».
Але В. Рожок звітував перед Партією регіонів як її член.
У 2014, під час Революції гідності, Рожок зверталася до тодішнього Міністра внутрішніх справ Захарченка з проханням захистити приміщення музакадемії від можливого захоплення мітингувальниками. Ректор також просив розмістити на території вишу «тимчасовий пункт міліції».
Не без відома Рожка в лютому 2014 з вікон приміщення академії вівся прицільний вогонь у бік співробітників міліції, в результаті чого було поранено кількох правоохоронців. Того ж дня з даху вишу обстрілювали активістів.
У 2016 році у ЗМІ було оприлюднено скани документів, що свідчать про фінансові зловживання керівництва НМАУ. Зі звинуваченнями у корупції публічно виступили Є. Басалаєва та народний депутат І. Суслова.
“Депутат Ірина Суслова звернулася в Міністерство культури, Державну інспекцію вищих навчальних закладів України, СБУ, МВС, Державну фінансову інспекцію України з проханням перевірити численні порушення, що здійснювалися керівництвом Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського з 2006 року і до цих пір”, – повідомила прес-служба партії “Воля”.
Крім того, ревізії Державної фінансової інспекції України неодноразово
виявляли порушення, за які ректор, що діє, так і не поніс покарання.
Зокрема, згідно з результатами перевірки за 2008-2011 рр. встановлені
фінансові порушення, які призвели до втрат на загальну суму майже
2 млн грн. У 2014 Державна фінансова інспекція України в Київській
області провела ревізію фінансово-господарської діяльності академії
за період з квітня 2011 по січень 2014, яка також виявила порушення,
що призвели до втрат на загальну суму 1 млн 683 тис грн.
Всі матеріали були передані в Генеральну прокуратуру.
Проте покарання ректор уникнув. Очевидно, індульгенцією служила
його партійна приналежність. Адже Володимир Рожок був членом
Партії регіонів і на виборах у Верховну Раду України в 2012 році
балотувався за списком цієї партії (№ 176).
«Не втомлююся боротися з ректорами-негідниками, які замість того,
щоб своїм прикладом виховувати в молодих українців кращі якості
й патріотизм, учать студентів кардинально іншим речам.
Важко повірити, що в Музичній академії, де готують культурну еліту країни,
є і зловживання, і кум, і антиукраїнські випади. Численні факти,
які я виклала в депутатських зверненнях, сподіваюся, перевірять
правоохоронні органи і дадуть оцінку діяльності екс-реґіонала,
ректора Володимира Рожка», - відзначила Ірина Суслова.
Який ректор такий і професор
Не можна оминути й такий ганебний факт у корупційних діяннях Рожка в Музичній академії.
5 грудня 2008 року ректор В. Рожок відзначив “великий внесок Київського міського голови у розвиток музичної освіти України та Музичної академії зокрема” і вручив Л. Черновецькому «Посвідчення почесного професора Музичної академії України ім. П. Чайковського».
Чому Рожку не присудили Шевченківську премію
Рожок двічі подавав на здобуття Національної премії імені Тараса Шевченка
одне й те саме науково–популярне видання «Стефан Турчак»:
перший раз у 2013 році, другий – у 2016.
Висунута на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка книжка – суцільний плагіат.
На сс.14–17 плагіаторщик шість разів цитує тексти розмов С. Турчака з відомими діячами культури України тих далеких часів, коли В. Рожок і близько не міг їх ні чути, ні записувати. Однак він постійно наголошує на «особистому архіві автора», посилаючись на:
«Розмови зі Стефаном Турчаком, записи яких зберігаються в особистому архіві автора книги»;
«Бесіди з М. Ф. Колессою, що зберігається в особистому архіві автора».
На сс. 191–213 видання наведено спогади Гізели Ціполи (дружини С. Турчака), науково опрацьовані, коректно подані й підписані мистецтвознавцем Яною Іваницькою. Така висока питома вага матеріалу (23 сторінки) Я. Іваницької в загальному обсязі книжки (234 сторінки) за науковими нормами й етикою автоматично роблять її співавтором монографії. Однак Рожок, скориставшись посадою ректора Академії брутально знехтував цим і став одноосібним автором. А це грубий плагіат і зловживання посадовим становищем, що в цивілізованому світі є криміналом і суворо карається!
Фундаментальною основою монографії є глибоке й цікаве дослідження особливостей мистецтва дириґування С. Турчака, його новизни та неповторності. Всі, хто читав статті, слухав численні передачі Марини Романівни Черкашиної впізнають у цьому дослідженні її стиль, глибину мислення й ерудованість. Це міг написати лише високого класу мистецтвознавець, яким є професор Музичної академії ім. П. Чайковського М. Р. Черкашина, і вона, безумовно, повинна бути в співавторах.
Однак справжні, шановані автори книжки М. Черкашина і Я. Іваницька опинилися в редакторах, а плагіаторщик Рожок став одноосібним автором. Знову ж ректор цинічно використав свою посаду, знаючи, що ні М. Черкашина, ні Я. Іваницька не будуть протестувати, оскільки він їх вижене з Академії.
Світле ім’я славетного дириґента С. Турчака не могло бути запорукою отримання Шевченківської премії плагіаторщиком Рожком. Плагіат суворо засуджується в справжньому науковому середовищі. Тож і Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка дав відповідну фахову оцінку – проголосував проти присудження Рожку Шевченківської премії.
Світовий піаніст назвав ректора Київської музакадемії “мафіозним виродком”, а студентів – “рабами”
Андрій Гаврилов про гастролі в Україні: “Я більше сюди не повернусь”.
Піаніст російського походження Андрій Гаврилов, який гастролює по Україні, став учасником гучного скандалу. На своїй сторінці у соцмережі Facebook Гаврилов назвав ректора Національної музичної академії ім. Чайковського мафіозним виродком, а студентів – рабами.
Як повідомляють джерела «Главкома» в музакадемії, скандал стався через те, що ректор заборонив грати Гаврилову на роялі, який належить музакадемії. Потім керівник навчального закладу нібито подбав про те, щоб столичні фірми, які надають інструмент в оренду, відмовляли Гаврилову у послугах. Спересердя музикант повідомив, що більше не повернеться до України.
«Після того, що сталося… (історія з «викраденням» рояля, мафіозним виродком в чині ректора центральної консерваторії, тупими і нахабними, як всі невільники, музичними студентами-рабами, звиклими до вічного приниження, убитою культурою, ураженим метастазами корупції світом музики), в Україну я не повернуся», – написав Гаврилов на своїй сторінці у Facebook.
«Прощавай, Україно. Світ класики тут ще жалюгідніший і смішніший, ніж усюди в світі, хоч я думав, що це неможливо», – додав піаніст.
Нагадаємо, піаніст Гаврилов, який постійно проживає у швейцарському Цюриху здобув славу у 70-ті роки минулого століття, ставши переможцем Міжнародного конкурсу ім. Петра Чайковського. В Україні він виступив з концертами у Харкові, Дніпрі, Одесі, Києві і Львові.
Главком
19.04.2017
Піаніст Андрій Гаврилов: Після захоплення Криму довелося попрощатися з історичною батьківщиною. Вона смертельно хвора
«Митець не може бути обслугою. Саме тому російські музиканти викликають у мене огиду»
До України з гастролями приїхав відомий піаніст Андрій Гаврилов. Народжений у Москві, нині він називає себе людиною світу. Що не дивно. Музикант є громадянином чотирьох країн: Росії, Великобританії, Німеччини і Швейцарії.
Найбільшу славу він здобув у 70-ті роки минулого століття, коли став переможцем Міжнародного конкурсу ім. Петра Чайковського. Цей успіх відкрив шлях молодому піаністові до міжнародних гастролей. Зокрема, разом з Берлінським філармонійним оркестром він дав кілька десятків концертів у різних країнах світу. З 1985-го Гаврилов живе на Заході, останніх 15 років – у Швейцарії. Це при тому, що у 1979-му КДБ заборонив йому виїжджати за кордон, у нього забрали закордонний паспорт і квиток на гастролі. Радянська держава відправила його під домашній арешт і влаштувала примусове психіатричне лікування. Тому дивуватися, що Гаврилов змушений був тікати, не доводиться.
Після відлиги у Радянському Союзі музикант почав прихильніше ставитися до СРСР, підтримував Михайла Горбачова, з яким досі тримає зв’язок.
Андрій Гаврилов каже, що у конфлікті України і Росії стоїть на боці нашої держави, називає людей, які підтримали окупацію Криму, фашистами. Щоправда, на запитання, чи підпадає під це поняття його приятель Горбачов, котрий теж підтримав Кремль, відомий музикант відповісти так і не зміг. Пан Гаврилов зізнається у підтримці європейських прагнень нашої країни, доказом цього є той факт, що після анексії Криму Гаврилов відмовився від гастрольного туру Росією.
Сьогодні на українських афішах Гаврилов представлений як «перший піаніст світу». Сам музикант трохи ніяковіє від такої агресивної реклами, мовляв, це піарники постаралися. Київська публіка зустрінеться з митцем сьогодні увечері в Театрі Франка.
Пане Андрію, вітаємо вас у Києві. Це ваші перші гастролі у нашій країні?
У цьому столітті – так. Я попрощався з СРСР і востаннє грав у Києві у 80-х роках минулого століття. Україна є носієм моєї рідної культури. Зараз мій приїзд став можливим у зв’язку з вибором Україною шляху європейського розвитку.
Може, ви приїхали через наявний конфлікт між Україною і Росією, який не дає можливості виступати на вашій історичній батьківщині?
Конфлікт – це не причина, а наслідок культурно-політичного вибору України. Це частина тривалого процесу становлення самостійної вільної держави. Саме цей етап боротьби за незалежність ніяк не вплинув на мій приїзд до країни.
У 2014 році, після захоплення Криму, ви заявили, що відмовляєтеся від концертів у Росії на два роки. Зараз 2017-й, це скасування продовжує діяти?
Я оголосив, що скасовую всі гастролі в Росії. Мої виступи було заплановано на два роки вперед. Це звичайні терміни верстки календаря музиканта з міжнародною географією виступів. До захоплення Росією Криму в мені жевріла надія, що Росія не піде до кінця шляхом шаленого неофашизму. Після цієї події мені вдруге довелося попрощатися з історичною батьківщиною. Вона смертельно хвора.
Все-таки чому ж привабила вас наша країна?
Ваша країна мене приваблює насамперед тим, що в ній відбувається, а також любов’ю до свободи і народним інтелектом, що прокинувся. Вихід з імперії і кроки назустріч європейській культурі, яку, за великим рахунком, я представляю, є великим святом. Я радий, що за цим спостерігаю. З іншого боку, я знаю, як непросто будувати країну, як це криваво і складно, оскільки змінюється свідомість усього народу. Звичайно, хочеться бути з таким народом разом, оскільки він частково належить до тієї культури, з якої я багато років тому вийшов.
У російсько-українському конфлікті ви – на боці України. А де для людини мистецтва проходить межа між культурою і політикою?
Розумієте, я не роблю політичних заяв. Мої висловлювання – це винятково висловлювання музиканта. Музика – це людина, людина – це краса. Все, що проти краси, викликає у мене огиду і презирство.
Але в 2014 році ви жорстко висловилися на адресу колег з Росії, які підтримали Путіна в рішенні анексувати Крим.
У мене немає колег ніде. З тієї простої причини, що в наш час у світі немає серйозних музикантів. Є лише паразити на тілі музики, під назвою «музичний бізнес». Серйозний музикант – це перш за все значна моральна величина. Тільки досягнувши морального авторитету, ти можеш називатися музикантом.
Митець не може бути обслуговуючим персоналом. Саме тому ці люди викликають у мене огиду і презирство. Я лише висловлюю свою громадянську позицію, не політичну. Артисти грали видатну роль у боротьбі з апартеїдом, ми з колегами робили величезні концерти в рамках цієї боротьби. Все це не сьогодні почалося і не вчора. Це все йде з часів XIX століття. Знаєте, ще Бетховен підтримував раннього Наполеона, коли бачив у ньому великого демократа.
Російські музичні ремісники не тільки аморальні, а й оскаженіло безкультурні. Це музична шпана, путінські музичні братки. А після Криму ще й фашисти. Які вже там «колеги»!
Ви багато років живете у Швейцарії, гастролюєте по всьому світу. Стали громадянином Великобританії, Німеччини… Навіщо вам стільки паспортів?
Тому що мені не потрібні кордони. А громадянства дають можливості. Паспорти, як не дивно, дозволяють менше прив’язуватися до тієї чи іншої держави, яку ти можеш будь-якої миті спокійно залишити та без кордонів і бар’єрів потрапити до іншої. Ми, музиканти, є культурними послами миру. Тому політичні кордони в нашому житті мистецтва є виключно формальними.
Незважаючи на свою позицію щодо Росії (СРСР), ви зберігаєте у себе паспорт і цієї країни. Для чого?
Спочатку, коли я зберіг радянське громадянство, я за нього боровся, хотів залишити, навіть коли покинув ту країну. Я був першою людиною з СРСР, яка виїхала з країни, але не втратила громадянство. Я був першим, хто відкрив вулицю з двостороннім рухом, якщо можна так сказати. І цим я дуже пишаюся… Що стосується мого паспорта, то позбутися його у мене поки що немає часу. Є певна бюрократична процедура для цього. Я живу в Цюриху, а вся наша радянська, а тепер вже й російська бюрократія перебуває в Берні, що за 110 км звідси. Тож мені просто ніколи їздити в Берн. А по пошті ці питання не вирішуються.
Українське громадянство вам не пропонували?
Ні, з Україною у мене відносини поки що на рівні посла у Швейцарії і деяких представників культури. Цей візит є моїм першим візитом до незалежної України.
У чому відмінності між слухачами в Україні, інших європейських країнах і, скажімо, в Індії?
Всі слухачі відрізняються між собою залежно від їхньої національної та культурної приналежності. Люди всюди однакові, але ось англієць, наприклад, сприймає музику як більш естетичну насолоду. Німець сприймає її дуже серйозно, майже як релігію, слов’янські слухачі – як поезію, з дуже високим розумінням і віддачею. Але якщо говорити про величезну різницю, то її немає, ця різниця полягає лише в пріоритетах смаків.
У всіх країнах слухати серйозну музику приходять ті, хто доріс до неї. Від Японії до Нової Зеландії люди розуміють музику приблизно однаково. Вона несе загальнолюдську екзистенціальну інформацію, однаково близьку кожній інтелігентній свідомості, незалежно від національності чи раси.
Ви безліч разів брали участь у різних благодійних проектах. Під час свого концертного туру по Україні хочете зібрати підписи під зверненням за будівництво Дому Чешира?
Для мене щастя посильно допомагати всім борцям за свободу. Особливо тим, хто пожертвував своїм здоров’ям і благополуччям. Це обов’язок кожної порядної людини.
З якою програмою ви приїхали до нас? У яких містах відбудуться виступи?
Програма складається з двох найкращих концертів світової музичної літератури – 1-го концерту Чайковського і 3-го концерту Рахманінова. Міста – Харків, Дніпро, Одеса, Київ, Львів. Не я обирав міста, а навпаки – вони мене.
Михайло Глуховський
Главком
11.04.2017
