У Тирасполі уп’ятнадцяте проведено Фестиваль-конкурс української народної пісні “Пшеничне Перевесло”. На запрошення громадської організації Спілки українців Придністров’я імені О. Бута та міжнародної громадської організації “Український центр “Співробітництво” в ньому брали участь знані активісти ВУТ “Просвіта” — заслужений працівник культури України, заступник директора Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України С. А. Гальченко, народна артистка України, член правління товариства “Україна—Світ” С. І. Мирвода, заслужений працівник освіти України В. Ф. Семистяга. Їхню участь у роботі цього культурно-мистецького Форуму, побачене й почуте ними, проблеми й виклики, що постали перед автохтонним українським анклавом у благодатному Придністров’ї не варто замовчувати. Як і не потрібно розглядати все, що відбувається в цьому краї, з “єдиноправильної”, раз і назавжди усталеної точки зору. Адже визначити статус-кво територіального утворення, що тут виникло, можливо, лише враховуючи інтереси етнічно-строкатого населення краю. І тільки з позицій миру, злагоди і спокою. Ймовірно, що новий поштовх надасть йому нещодавній міжнародний саміт України, Грузії та Молдови. Ми ж сподіваємося, що при цьому українські національні інтереси не постраждають і будуть враховані та втілені хоча б на рівні національно-культурної автономії.
Що ж таке “Пшеничне перевесло”? Яке місце воно посідає в культурно-мистецькому житті української громади Придністров’я?
Це Фестиваль-конкурс української народної пісні, заснований на початку нинішнього століття Спілкою українців Придністров’я, ідейним натхненником і засновником якої був Олександр Бут, чиє ім’я відтепер вона носить. Цей культурно-мистецький Форум став унікальним явищем для 150-тисячної української громади Придністров’я. Водночас він органічно вплівся у віночок культурно-мистецьких заходів великої України. Його мета зафіксована в основоположних документах Спілки і Фестивалю: примножувати й зберігати славні мистецькі традиції та музично-пісенні надбання регіону, де компактно мешкають українці. Масштаб проведеного заходу засвідчує той факт, що в ювілейному цьогорічному Форумі брали участь понад 200 конкурсантів з різних куточків краю. На розгляд компетентного журі вони представили 48 творів, виконаних в оригінальному супроводі, або ж а-капельно. Проходив Фестиваль-конкурс у найпрестижнішому Палаці культури Придністров’я в Тирасполі. Офіційну частину заходів відкрив голова Спілки українців Придністров’я Петро Богуцький. Спільне виконання конкурсантами і гостями гімну-візитівки Фестивалю “Зеленеє жито, зелене…” було видовищно вражаючим.
Під час урочистостей відзначали активістів, які у минулі роки брали безпосередню участь в організації та проведенні Фестивалю, мандруючи містами Придністров’я.
Вадим Красносельський, керівник Придністров’я, надіслав офіційне вітання, листи подяки, нагороди тощо.
Від імені амбасади України в Кишиневі виступила очільниця культурно-інформаційного центру Наталія Журбенко, відзначила грамотами найбільш гідних виконавців української народної пісні.
Усі запрошені до слова відзначили: українська народна пісня, мова, духовність, культура — найголовніший чинник національної ідентичності українського народу. Зокрема Сергій Гальченко, вітаючи учасників і організаторів Фестивалю, навів чимало життєвих прикладів приниження української мови і пісні на побутовому рівні в російсько-радянській імперії. Звертаючись до поезії Володимира Сосюри, продекламував найкраще написане поетом про мову. Зачитав вітальну адресу від Віце-президента НАН України, Надзвичайного і Повноважного посла України в Республіці Молдова у 2007—2014 рр. Сергія Пирожкова. Академік Пирожков зазначив: “Пшеничне перевесло” — культурний місток, що з’єднує українців Придністров’я з їхньою прабатьківщиною, відкриває перед ними сторінки української історії, яка відбивається в кожній нашій пісні.
Член Головної Ради ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка та Президії Української Всесвітньої Координаційної Ради Володимир Семистяга привітав учасників Фестивалю від імені цих впливових організацій, зачитав вітальну адресу від лауреатів Національної премії імені Тараса Шевченка — очільника ВУТ “Просвіта”, народного депутата України І—VI скликань Павла Мовчана та головного редактора Всеукраїнського культурологічного тижневика “Слово Просвіти” Любові Голоти.
Володимир Семистяга подарував Спілці українців просвітянські видання — “Кобзарі”
Т. Г. Шевченка та альбом українського живопису ХІХ—ХХ ст. У своїй промові розповів присутнім про реальну ситуацію на сході України як свідок і безпосередній учасник трагічних подій 2014 року.
Від імені Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Володимира і Міжнародної ГО українців “Четверта хвиля” конкурсантів привітав керівник Українського центру “Співробітництво” Володимир Фоменко. Він акцентував на тому, що проведення Фестивалю в дні вшанування пам’яті преподобного Нестора Літописця, коли відзначається День української писемності і мови — знакова подія. Своєю самовідданістю, культурно-мистецькими ініціативами та громадською взаємоповагою українці Придністров’я підтверджують власну національно-культурну ідентичність.
Федір Ушаповський — представник Благодійного фонду “Хорова школа Павла Муравського” оголосив вітання від імені голови його Наглядової Ради — Олександра Шокала. Нагадав крилатий вислів великого українського хорового диригента і педагога ХХ—ХХІ ст., народного артиста України, лауреата Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, Героя України П. Муравського “Спів дає відчуття волі”, який став девізом всеукраїнського хорового руху “Хорова школа Павла Муравського”.
Окрасою Фестивалю став виступ народної артистки України киянки Світлани Мирводи. У межах майстер-класу професійних виконавців вона під акомпанемент бандури і гітари виконала кілька українських пісень, а потім на високому професійному рівні впоралася з обов’язками голови конкурсного журі.
Варто відзначити й члена журі, заслуженого працівника культури України, художнього керівника Народної хорової капели “Діброва” імені Павла Муравського із селища Піщанка на Вінниччині Федора Ушаповського. Фінансові проблеми не дозволили творчому колективу повноцінно взяти участь у конкурсі. Але сольною композицією все-таки вдалося привітати учасників і гостей Фестивалю.
Тепло зустріли присутні танцювальні та вокальні виступи учнівського колективу “Албєна” Парканської СШ № 1 імені Атанаса Стоєва. Вони стали дарунком від болгарської громади
с. Паркани й анонсовані її головою Петром Жековим. Український танок і пісня у виконанні болгарської молоді набули нового колориту та вигляду, засвідчуючи взаємопроникнення і мирне співіснування національних культур на теренах Придністров’я.
Конкурс Фестивалю тривав понад три години. За його підсумками 28 учасників відзначили нагородами. Гран-прі здобули: Олександр Геращенко (м. Слободзея) за сольне виконання пісні “Із сиром пироги” та народний колектив української народної пісні “Стожари” (м. Григоріополь) за виконання пісень “Вишенька” і “Ой, у полі стоїть верба”.
Фестиваль відбувся за фінансової підтримки керівництва Придністров’я, ТОВ “Шериф” і Міжнародної громадської організації “Український центр “Співробітництво”.
Шкода, що не обійшлося без накладок і непорозумінь. Так, громада українських митців Придністров’я не дочекалася ані чинного Посла в РМ Івана Гнатишина, ані вітальної адреси від нього. А нав’язана минулоріч українській громаді директорка українського ліцею в Тирасполі Т. Гілаш ледь не зірвала сольний концерт С. Мирводи в залі Театру-музею Т. Г. Шевченка, який в українському ліцеї створили активісти Українського центру “Співробітництво”. Лише втручання адміністрації найвищої ланки відкрило доступ до камерної сцени музею.
Тож наступного дня в Театрі-музеї Т. Г. Шевченка в Тирасполі відбувся незабутній авторський концерт Світлани Мирводи. Кобзаревим словом паузи між її музичним співом заповнював провідний український шевченкознавець Сергій Гальченко. Слухачі поринули в атмосферу українського романсу, торкнулися біографії і творчості Кобзаря.
Про свої враження від “Пшеничного перевесла” гості з України заявили в численних інтерв’ю місцевих ЗМІ та керівникам адміністрацій. Хочеться, щоб і українська влада рішучіше й наполегливіше підтримувала, заохочувала та захищала національно-культурні права і здобутки співвітчизників за межами держави, не дивлячись на труднощі політичного характеру та міжнародну ситуацію загалом.
Володимир СЕМИСТЯГА,
голова Луганського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка
Слово Просвіти
28.11.2018
У «Пшеничнім перевеслі» вікові пісні воскресли
Українська пісня – мелодійна, пристрасна, магічна, весела, бойова, загадкова, небесна і земна… Давня і сучасна – її шанують, знають і співають у Придністров’ї не тільки українці. 10 листопада у великому залі Палацу Республіки відбувся XV Республіканський фестиваль виконавців української народної пісні «Пшеничне перевесло». У рамках фестивалю проводився конкурс, в якому брали участь самодіяльні творчі колективи з усіх куточків республіки. Зі своїми номерами виступали хори, вокальні ансамблі та солісти.
На ім’я голови Спілки українців Прдністров’я імені Олександра Бута Петра Богуцького надійшли листи, в яких учасників і гостей XV ювілейного фестивалю-конкурсу української народної пісні «Пшеничне перевесло» сердечно привітали: Президент ПМР В. Красносельський; С. Пирожков – віце-президент Національної академії наук України, академік НАН України, Надзвичайний і Повноважний Посол України в РМ (2000–2014); Рада представників Міжнародної громадської організації українців «Четверта Хвиля»; О. Драбинко – митрополит Переяслав-Хмельницький та Вишневський, вікарій Київської Митрополії, духівник Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Володимира; О. Шокало – голова Наглядової Ради Благодійного фонду «Хорова школа
П. Муравського», керівник мистецького проекту «Пісенний Кобзар». Вони побажали всім організаторам, учасникам і гостям конкурсу-фестивалю міцного здоров’я, невичерпного творчого натхнення, плідної праці на ниві збереження народних традицій українців.
Протягом п’яти годин тривав пісенний марафон. Українські народні пісні за умовами конкурсу виконувалися наживо, в музичному народному супроводі й оригінальному аранжуванні або а капело.
Петро Богуцький, головний організатор фестивалю, розповів: «Нині відбувається ювілейний республіканський фестиваль української народної пісні. Її в Придністров’ї всі співають, люблять і шанують.
Якщо звернутися до історії, то перший фестиваль відбувся в Григоріополі. Коли була створена наша республіка, розпочалося відродження національних культур народів, які населяють Придністров’я: українців, росіян, молдаван, болгар… Українська громада була велика. При кожному товаристві в районах були створені й розвивалися українські хори й ансамблі. Згодом їм стало замало місцевої сцени, й тому на нараді Спілки українців Придністров’я імені Олександра Бута виникла ідея створити фестиваль. Організацію й проведення першого пісенного свята взяло на себе товариство «Стожари» міста Григоріополя. Саме вони розробили положення, за яким захід проводиться донині.
Колективів-учасників, як і тепер, було багато. Тільки рівень виконання не був таким високим, але в них завжди було велике бажання об’єднатися й співати.
Перший фестиваль викликав великий резонанс в Україні. На адресу спілки надійшли привітання від Уряду України за підписом В. Ющенка, а також вітальна телеграма від міністра культури і мистецтв України Ю. Богуцького. Тоді на заході було багато гостей з України: артистів і представників громадських організацій. Були присутні глави держ-
адміністрацій районів і міст Придністров’я. Почесним гостем був перший Президент ПМР І. Смирнов. Це була досить важлива подія для нас.
З часом фестиваль зростав, розвивався, виконавці підвищували культуру поведінки на сцені й виконання творів, шліфували свою виконавську майстерність. Нині захід став ярмарком талантів. Люди приходять сюди, щоб поділитися ідеями, думками, набути досвіду. Чимало учасників, особливо дитячих колективів, закінчили музичні школи, здобули освіту, стали професійними співаками й музикантами. Тепер теж приїхало понад 200 учасників – близько 40 колективів. Це новий поштовх для подальшого розвитку української народної пісні.
Після конкурсу журі визначило переможців. Найбільш активним учасникам вручили нагороди від Президента ПМР В. Красносельського, від Посольства України в Республіці Молдова й від Спілки українців Придністров’я імені Олександра Бута. Сподіваюся, що таке гарне й цікаве свято підштовхне до подальшого розвитку української культури в нашій республіці. Немає народу без мови – немає народу без пісні. Усе це – наше коріння, джерело української духовності.
Наші мистецькі колективи виступають вісниками доброї волі від Придністров’я. Деякі навіть гастролювали в Україні, й там, завдяки їм, дізналися про нашу державу. Дізналися про те, що тут живуть українці, які люблять і шанують Україну, українську пісню, українське слово. Люди дізнавалися про нас і розуміли, що ми такі ж самі, як і вони, що ми схожі, й що нам треба дружити й жити в мирі та злагоді, підтримуючи добрі стосунки».
Почесними гостями Фестивалю з України цього разу були: В. Семистяга, член президії Української Всесвітньої Координаційної Ради, голова Луганського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, заслужений працівник освіти України, викладач Луганського національного університету; С. Гальченко, заступник директора з наукової та видавничої діяльності Інституту літератури імені Тараса Шевченка Національної академії наук України, шевченкознавець, архівіст, культуролог, виконавчий директор Всеукраїнської асоціації музеїв; С. Мирвода, народна артистка України.
Володимир Семистяга, глибоко зворушений побаченим і почутим на святі, висловив свої враження: «Я захоплений атмосферою, що панувала в залі. У Придністров’ї проживає багато українців. Хочу побажати всім миру, тепла, злагоди. Пам’ятайте, що Україна консолідує все українство. Є така велична постать, як Тарас Шевченко. Він теж нас об’єднує. У 1939 році Придністровському державному і Луганському національному університетам одним указом було надано ім’я Т. Г. Шевченка. Це об’єднує наші міста.
Приємно, що тут щиро плекають українське слово, з любов’ю зберігають культуру, звичаї, традиції українського народу, а також є люди, що розвивають все українське й допомагають його зберегти за межами великої України».
Сергій Гальченко розповів про свої зв’язки з Придністров’ям: «Сюди я приїжджаю вже не вперше. Минулого разу привозив дарунки, пов’язані з іменем Т. Г. Шевченка й для ПДУ, і для Українського дому, і для театру-музею Тараса Шевченка при Республіканському українському теоретичному ліцеї-комплексі в Тирасполі. Наша дружба досить тісна.
Минулого року, коли в Києві відзначали день пам’яті Тараса Шевченка, на моє запрошення приїхав ансамбль «Стожари» з міста Григоріополя. Учасники ансамблю у будинку звукозапису співали пісні на слова Т. Шевченка й народні українські пісні. Вся Україна слухала їх по радіо. Моя наукова діяльність поєднана не тільки з особистістю Великого Кобзаря, а й з науковими та культурними зв’язками з українцями всього світу: на далеких континентах і на близьких, і в Придністров’ї. Підтримувати українців, які опинилися за межами України, – це святий обов’язок».
Світлана Мирвода розповіла про себе й теж поділилася враженнями: «З великим задоволенням прийняла запрошення Спілки українців Придністров’я імені Олександра Бута. Нині я очолюю журі на фестивалі-конкурсі української народної пісні. Це не так уже й випадково, тому що я – бандуристка, а народна пісня – це мій фах. Уже чула репетицію колективів: приємно, що тут багато людей гарно співають, шанують і люблять українську пісню. Ми з членами журі оцінюємо їхній рівень виконання. Цікаво також подивитися, скільки всього співаків взяло участь у цьому конкурсі.
У Придністров’ї я вперше й тепер відкриваю для себе цю землю. Приємно тут бути, тому що це гарний край. Українці Придністров’я шанують і поважають Україну – це також приємно».
У всіх глядачів та учасників фестивалю був чудовий настрій, захід усім сподобався. Олександр Недоруб з вокального колективу «Веселі нотки» міста Дністровська розповів: «Враження від фестивалю позитивні й радісні. Задоволений тим, що ми виступили так, як планували. До конкурсу готувалися напружено – близько двох місяців. Всі учасники нашого колективу дуже старалися, й у нас все вийшло добре – так, як було задумано».
Олеся Палагнюк, учасниця вокального колективу «Мелодія» (також місто Дністровськ) повідомила, чому їй подобається «Пшеничне перевесло»: «Кожен такий фестиваль – це не просто конкурс, а особливе свято української пісні й культури. Для нашого колективу він надзвичайно дорогий. Я родом з України, тому мені дуже близька українська культура, вона моя рідна. Від фестивалю в мене найкращі враження. Це те ж саме, що побувати на моїй рідній Батьківщині.
Підготовка до конкурсу – це не проста справа. Ми стараємося братися за складні твори, тому що завжди ставимо перед собою високу мету. З кожним разом все вищу. Сподіваюся, що нам вдається її досягати».
Анастасія Замараєва, учасниця вокального колективу «Козацькі серця» міста Слободзеї, пригадала: «Під час підготовки до конкурсу ми заздалегідь репетирували декілька пісень і вибирали ті, що краще лунатимуть зі сцени.
Фестиваль просто відмінний: у всіх гарний настрій. Мені подобаються учасники й публіка – всі дуже привітні».
Ірина Рябинська, староста народного ансамблю козацької пісні «Станиця» міста Тирасполя, висловила свою думку про фестиваль і розповіла про пісню, яку виконував її ансамбль: «Виступи, дійсно, яскраві й барвисті. Всі колективи гідні, тому кожен номер на цьому фестивалі приносив справжнє задоволення шанувальникам співу. Наш ансамбль виконував пісню «Гай зелененький» з репертуару Кубанського козацького хору. Це жартівлива народна пісня, ми її розучували з задоволенням і співали з гарним настроєм».
Олена Замода, керівник народного вокального ансамблю «Селяночка» Будинку культури села Кременчуг, зазначила: «Вражень та емоцій дуже багато. Стільки колективів брало участь, стільки пісень гарних заспівали, стільки слів добрих сказано! Деякі учасники нашого ансамблю тут вперше. Хотілося показати їм цю красу й доброту фестивалю та гарну українську мову. Репертуар нашого ансамблю – українські, молдавські й російські пісні. На теперішньому конкурсі ми виступали з українськими народними піснями. Ми постійно їх співаємо, бо вони нам дуже подобаються».
Виступи учасників конкурсу оцінювало журі, у складі якого були діячі культури й мистецтв України та Придністров’я на чолі зі Світланою Мирводою. Журі відзначило, що важко було вибрати найкращих – всі гідні нагород.
Одних відзначили званням лауреатів I, II та III премій. Деяким учасникам дістався «Приз глядацьких симпатій». Усі конкурсанти стали «Дипломантами фестивалю».
Гран-прі фестивалю «Пшеничне перевесло» в номінації «Солісти» здобув Олександр Геращенко. Його запросили вступати до Придністровського державного інституту мистецтв на кафедру «Хорове диригування» чи «Вокальне мистецтво».
У номінації «Ансамблі» гран-прі виборов колектив «Стожари».
Завдяки фестивалю, всі глядачі та учасники сповнилися радісних емоцій, піднесеного чарівно-святкового настрою. Відбувся обмін досвідом творчої діяльності виконавців, справжнє естетичне й духовне взаємозбагачення через українську народну пісню.
Катерина Чекчеєва
Газета “Гомін” (Тираспіль)
17.11.2018
15-й ювілейний фестиваль української пісні «Пшеничне перевесло» пройшов у Тирасполі
https://youtu.be/oZ5AuYt1i48
Символ єднання і сили у єдності – «Пшеничне перевесло». Майже 40 колективів, 200 учасників зі всіх куточків Придністров’я взяли участь у пісенному марафоні.
Первый Приднестровский
12.11.2018
