«День об’єднання Болгарії» (болг. «Ден на Съединението») — національне свято Республіки Болгарії, яке відзначається в цій країні щорічно 6 вересня.
Свято приурочене до найважливішої події в історії болгарської державності — об’єднання Болгарії. Згідно з Берлінським трактатом 1878 року Болгарія була розділена на три частини: Князівство Болгарія (зі столицею Софія), автономна область Східна Румелия (столиця — Пловдив) і Македонія, яку повністю контролювала Османська імперія. Становище болгар у Македонії було вельми незавидною, і багато з них були змушені бігти в Східну Румелію, де спільно з місцевим населенням стали влаштовувати акції протесту, які закінчилися військовим переворотом 6 (18) вересня 1885 року, який активно підтримав болгарський князьОлександр I Баттенберг. Підсумком перевороту став акт приєднання Східної Румелії до Князівства Болгарія в тому ж році. Порушення Берлінського договору згодом коштувало Олександру Баттенбергу корони, але в пам’яті болгарського народу він назавжди залишився Царем-Об’єднувачем.
Вікіпедія
Возз’єднання Болгарії – урок, який показав болгарам, що їхня сила в єдності
Бунт розпочався 2 вересня 1885 в Панагюрішті пострілами і закликами «Геть Румелію, хай живе Возз’єднання!». Ініціатори протесту були заарештовані, але 2 тисячі осіб узяли в облогу обласне управління, і влада була змушена звільнити затриманих. Бунт розростався. 5 вересня генерал-губернатор Східної Румелії Гаврило Кристевич скликав термінове засідання, на якому було прийнято рішення – що б не відбувалося, не сповіщати про це владу в Стамбулі. Військові стали на сторону повсталого народу. Від імені революційного комітету Захарій Стоянов та інший член комітету – Іван Андонов – заявили генерал-губернатору Гаврилові Кристевичу, що він повалений з влади. Було зачитано відозву, якою оголошувалось про возз’єднання Південної і Північної Болгарії під скіпетром болгарського князя Олександра I. Створено і тимчасовий уряд, очолюваний Георгі Странським, яке повинен був керувати до приїзду князя.
Новина про возз’єднання знайшла князя Олександра Баттенберга в його резиденції у Варні. Він одразу відбув у Тирново і 8 вересня видав маніфест, в якому вказується, що він приймає і оголошує законним возз’єднання Князівства Болгарія і Східної Румелії.
«Сьогодні мало політиків, які зважилися б, наперекір волі всіх Великих держав і навіть без підтримки Росії, піти на таке», – зазначив в інтерв’ю, яке зберігається в Золотому фонді БНР, колишній директор Національного військово-історичного музею – вже покійний полк. Петко Йотов. І додав:
«Підготовка до Возз’єднання була завершена ще в 1880 році. Але на цьому етапі Росії вдалося перешкодити прихильникам цього акту. Імперська влада, стверджуючи, що такий хід призведе до провалу і загибелі Болгарії, призупинила цей процес. Але в 1885 році вже і Господь не був би в змозі зупинити його. Болгарський дух був збудоражений до краю. Росія ж виступала проти Возз’єднання, тому що вона не була в змозі захистити його перед іншими Великими державами. Але за цей час вони вже були підготовлені до подібного розвитку подій. Баттенберг вміло вів переговори з англійським двором, з Австро-Угорщиною, в деякій мірі навіть з Німеччиною. Тобто, Возз’єднання не розпочалося і не відбулося на порожньому місці. І якщо хто-небудь ставив під заставу свою честь і гідність, то Баттенберг заклав свою голову. Чималою мірою саме він підготував Возз’єднання в міжнародному аспекті, не кажучи вже про те, що він погодився очолити його проти волі Великих держав ».
Так, 7 років потому після свого Визволення від османського ярма болгари відчули в собі готовність протистояти Великим державам і взяти долю держави в свої руки. За цей короткий період їм вдалося закласти основи своєї економіки, демократичних інститутів і сильної армії. Ніколи пізніше, також як і до цього, Болгарія не була настільки єдиною, як в цей момент. Возз’єднання, підготовлене революційними комітетами в Східній Румелії, підтримали всі – і болгарський уряд, і князь Олександр Баттенберг, і політичні партії, і народ.
«Возз’єднання,– зазначив у своєму інтерв’ю полковник Йотов, – стало першим блискучим і, напевно, неповторним за своєю значимістю уроком болгарського патріотизму, також як, на жаль, і єдиним за всю сучасну історію Болгарії актом єднання в думках, почуттях і справах, в якому, знову ж на жаль, зовсім скоро стали виникати тріщини, які саме і привели до розпаду єднання за рахунок прояву індивідуальних прагнень».
УКР.БГ
06.09.2017
Московщина була і буде основним ворогом як Болгарії, так і України
Відмінностей звісно дуже багато. Навіть те, що в нас Схід і Захід разом, а в них – Північ і Південь разом. Але є спільні уроки.
Головний – Московщина була і буде основним ворогом як Болгарії, так і України.
1. Після Злуки Болгарії, саме Московщина вимагала від Туреччини проголошення війни.
Після Злуки Болгарії, саме Московщина вимагала від Туреччини проголошення війни
2. Саме Московщина створила “нормандський формат”, залучивши до травлі Болгарії Францію та Німеччину.
3. Єдиний союзник Болгарії – Великобританія, яка й зупинила вже розпочату інвазію турків. Та німецька журналістика, яка зайняла виразно антимосковську позицію (зараз Москвою це враховано).
4. Московщині вперше в історії не допомогла агентура на ключових державних постах. Злука Болгарії відбулася всупереч московському офіцерству, якими кишма кишіла болгарська армія, а на чолі самого Міноборони Болгарії стояв їхній “Лєбєдєв” – Кантакузин.
5. Справу Злуки Болгарії довершили хлопчаки: князь Александар – 28 років, міністр оборони – 29 років, начальник Генштабу – 24 роки. Незабаром після Злуки ця трійця здійснить неможливе – перекине всі війська з турецького напрямку на північ – проти Сербії.
6. Московщина, не змігши натравити на Болгарію турків, таки знайшла дурачків. Війну оголосила Сербія. Але програла.
Москва завжди одна й та сама. Царська, більшовицька, путінська
Висновок: Москва завжди одна й та сама. Царська, більшовицька, путінська. Москва діє за однаковими лекалами – співпраця з Німеччиною, ослаблення країн Міжмор’я, розпалювання воєн і стимуляція інтервенцій, впровадження агентури у силові блоки, пропаганда удаваного братства, підкуп, шантаж.
Це тяжкі риси нашого історичного ворога. Але їх одноманітність дає змогу успішно прогнозувати і знешкоджувати московську небезпеку.
Зі святом, країни Міжмор’я!
Ростислав Мартинюк
Gazeta.ua
06.09.2018
